Ухвала

від 26.12.2012 по справі 17/5007/45/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційної скарги

"26" грудня 2012 р. Справа №17/5007/45/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.11 р.

у справі № 17/5007/45/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань", м.Ульяновка Кіровоградська область

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Коростишів Коростишівський район Житомирська область

до 2. Державного департаменту інтелектуальної власності України, м.Київ-35, МСП

до 3. Державної служби інтелектуальної власності України, м.Київ-35, МСП

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.11.2011 року по справі №17/5007/45/11 позов задоволено. Визнано недійсним повністю свідоцтво України №134937 на знак для товарів та послуг "Батьківська оселя у Т.Е." (Знак зареєстрований 10.02.2011 року, дата публікації відомостей про видачу Свідоцтва - 10.02.2011 року, Заявка подана 14.10.2010 року). Зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності (вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП 03680, код ЄДРПОУ 2176978) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг зміни щодо визнання недійсним свідоцтва України №134937 на знак для товарів та послуг "Батьківська оселя у Т.Е." і здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань" (код ЄДРПОУ 30118768, адреса місцезнаходження: 26400, Кіровоградська область, Ульяновський район, м. Ульяновка, 252 км + 440м, автомагістралі Київ-Одеса) - 10152,00грн. витрат на проведення експертизи, 85,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач 1 зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; в процесі судового розгляду не доведені обставин, що мають значення для справи, які господарський суд, фактично лише на підставі суперечливого висновку судового експерта визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи; неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Свідоцтво №134937 на знак для товарів та послуг "Батьківська оселя у Т.Е." видане за результатами розгляду заявки №ш201015849 на ім'я ОСОБА_1 для послуг 43 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг з дотриманням всіх вимог, передбачених діючим законодавством України.

Крім того, на думку скаржника, оскільки експерт по двом ознакам визначив знаки не схожими, а по третьому всупереч своїм же обґрунтуванням здійснив сумнівний висновок, вважаємо: що загальний висновок щодо схожості порівнюваних знаків до ступеня змішування настільки, що їх можна сплутати є необгрунтованим, а тому не міг бути взятий судом до уваги та покладений в основу судового рішення.

Також, враховуючи той факт, що експертом не доведено, що досліджувані знаки є схожими до ступеня змішування (аргументи наведені в п.1), а також враховуючи те, що досліджувані знаки використовуються для різних кіл споживачів, відповідач наполягає на тому, що знак за свідоцтвом № 134937 не є таким, що може викликати асоціації у споживача із особою, що надає послуги з використанням знаку для товарів і послуг В«Батьківська хатаВ»за свідоцтвом № 41958. Тому висновок судового експерта в даній частині, не міг бути взятий судом до уваги та покладений в основу судового рішення.

Апелянт звертає увагу на те, що з метою виконання обов'язку покладеного на нього у відповідності до ст.33 ГПК - доведення обставин, на які відповідач посилається, як на підставу своїх заперечень, щодо заявлених позивачем вимог, 15.08.11р. він звернувся до ТОВ "Експертне бюро з питань інтелектуальної власності" з проханням провести експертне дослідження. На вирішення експертного дослідження було поставлено питання аналогічні до тих, що досліджені у Висновку №5959/11-12 від 28.09.11р. За результатами проведення дослідження експертом ОСОБА_2 (судовий експерт з правом проведення експертиз) складено висновок № 92/11-НМ від 19.08.11р., який 20.10.11р. було надано суду, в якості належного письмового доказу, який має значення для справи.

Господарським судом Житомирської області в рішенні відображено його позицію щодо кожного з наведених доказів, але визнано допустимим та належним лише висновок судового експерта від 19.08.11р. № 5959/11-12, що Відповідачу 1 видається необґрунтованим. Так, подані Відповідачем доказ (висновок експертного дослідження № 92/11-НМ від 19.08.11р.) дійсно були отримані з їх ініціативи, але вони тим не менш містять інформацію, щодо предмета спору та отримані законним шляхом. Законність отримання інформації судом та Позивачем не спростовано. І навіть невизнання судом першої інстанції вказаних документів як таких, що спростовують висновок судового експерта № 92/11-НМ від 19.08.11р., не є підставою для визнання їх неналежними та недопустимими, адже в такому разі надається перевага висновку судового експерта перед іншими доказами, що є недопустимим з точки зору як статті 42, так і ст. 4' ГПК України, яка передбачає рівність сторін судового процесу перед законом та судом.

Припустившись вказаного порушення, суд першої інстанції фактично не оцінив належним чином інформацію, викладену в матеріалах, поданих Відповідачами, а лише знайшов причини, чому визнати їх неналежними та необґрунтованими. І така причина, як зазначає суд, одна - вони суперечать висновку судового експерта.

Також, скаржник вважає, що відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотань про проведення повторної судової експертизи та про виклик судового експерта ОСОБА_3 для надання пояснень та відповідей на суперечливі питання, щодо експертизи №5959/11-12, яку проводив зазначений експерт, є незаконними, такими що порушили його право на судовий захист своїх інтересів. Така відмова, фактично призвела до того, що судом в якості основного доказу по справі, на який він в подальшому посилався при прийнятті рішення, був прийнятий висновок судового експерта, який суперечить іншим матеріалам справи (заперечення та пояснення відповідачів, дослідження експерта ОСОБА_2, яке було подано в якості належного письмового доказу по справі т. ін.) , та правильність якого об'єктивно можна визнати сумнівною, з урахуванням суперечливості його змісту, здійсненим експертом висновкам.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012 року "Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Вищого господарського суду України" передбачено, що частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як вбачається з даних Діловодства спеціалізованого суду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.12р. апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -задоволено.

Рішення господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2011 року у справі №17/5007/45/11 скасувано та прийнято нове рішення: « позові ТзОВ В«ЯтраньВ»до відповідача-1 фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, до відповідача-3 Державної служби інтелектуальної власності України відмовити.

Припинено провадження у справі стосовно відповідача - 2 Державного департаменту інтелектуальної власності України.В»

Вказана вище постанова апеляційної інстанції згідно даних Діловодства спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України Рівненським апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглянуто в повному обсязі, повторне звернення будь-якої особи вказаної в ч.1 ст.91 ГПК України, з апеляційною скаргою не допускається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2011 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86,91, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2011 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.