Постанова

від 07.03.2007 по справі 14/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "07" березня 2007 р.                                                                  Справа №  14/67

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. при секретарі судового засідання Катеринчику А.І., розглянувши адміністративну справу

за позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія”

до відповідача Державної виконавчої служби у місті Кузнецовську

про                     визнання незаконними та скасування постанов

за участю представників сторін: від позивача     – Джемесюк І.Ю. –директор;

від відповідача–  держ. виконавець Новак С.В.

Статті  27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія” м. Луцьк –звернувся в господарський суд з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби у місті Кузнецовську, в якому просить визнати незаконними та скасувати постанови ДВС у м. Кузнецовську від 07.11.2006 р. про стягнення з ТзОВ “Українська ресурсна компанія” виконавчого збору в сумі 154.507,72 грн., від 15.01.2007 р. про стягнення з ТзОВ “Українська ресурсна компанія” витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5.372,07 грн. та від 20.01.2007 р. серії АА № 587185 про арешт майна ТзОВ “Українська ресурсна компанія” та оголошення заборони на його відчуження.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що заборгованість, по стягненню якої проводилося виконавче провадження ДВС у м. Кузнецовську, він сплатив стягувачу в добровільному порядку, однак, не дивлячись на це, ДВС винесла постанови про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат та почала провадження по їх виконанню.

Відповідач у відзиві на позов проти вимог позивача заперечив, пославшись на те, що заборгованість по виконавчому напису № 8514 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області від 01.09.2006 р., по виконанню якого було відкрито виконавче провадження, не була сплачена у строк, який надавався боржнику (позивачу) на добровільне виконання.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач подав позов з порушенням строку, встановленого ст. 181 КАС України. Вважає, що його дії по винесенню оспорюваних постанов вчинені у відповідності до законодавства України. Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

На виконанні в Державній виконавчій службі у м. Кузнецовську перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 8514 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області від 01.09.2006 р. про стягнення боргу в сумі 1545077 грн. 27 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія” (боржник) на користь філії “Волинське центральне відділення Промінвестбанку” (стягувач).

Відповідно до постанови ДВС у м. Кузнецовську про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2006 року, боржнику було надано строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса в строк до 31 жовтня 2006 року. ТОВ “Українська ресурсна компанія” не отримало даної постанови ДВС у м. Кузнецовську, в зв'язку з чим було позбавлене можливості виконати виконавчий напис в строк, наданий для добровільного виконання, а тому в порядку ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” звернулось із заявою про відкладення виконавчих дій. На підставі заяви ТзОВ “Українська ресурсна компанія” 01 листопада 2006 року ДВС у м. Кузнецовську було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 06 листопада 2006 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.11.2006 р. за позовом ТзОВ “Українська ресурсна компанія” було порушено провадження у справі, розгляд якої в судовому засіданні призначено на 21.11.2006 р., а також винесено ухвалу від 08.11.2006 р. про забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення на підставі вказаного вище виконавчого напису.

07 листопада 2007 року ДВС у м. Кузнецовську винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 154507 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження”, у випадку зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право, виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті. Тобто, в даному випадку виконавче провадження було зупинено з 08.11.2006 року по 11.01.2007 року.

Під час зупинення стягнення, ТзОВ “Українська ресурсна компанія” добровільно сплатило на користь стягувача борг в розмірі 1.500.000,00 грн. (копії платіжних доручень в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні). Таким чином, станом на 11 січня 2007 року, на момент поновлення виконавчого провадження, заборгованість становила лише 45.077,27 грн.

Не зважаючи на це, 15 січня 2007 року ДВС у м. Кузнецовську було винесено постанову про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5 371 грн. 07 коп.

Станом на 18.01.2007 р. сума заборгованості по виконавчому напису № 8514 від 01.09.2006 року боржником сплачена добровільно  в  повному обсязі,  що підтверджується  платіжними дорученнями, доданими позивачем до позовної заяви, та повідомленням Волинського центрального відділення Промінвестбанку № 82 від 18.01.2007 р. про сплату боргу. ТзОВ “Українська ресурсна компанія” своїм листом від 18.01.2007 р. вих. № 3 сповістило ДВС у м. Кузнецовську про погашення суми заборгованості.

У зв'язку із погашенням суми боргу 20.01.2007 р. ДВС у м. Кузнецовську було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 8514 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області від 01.09.2006 р. про стягнення боргу в сумі 1545077 грн. 27 коп. та звільнення майна з-під арешту, який був накладений на майно ТзОВ “Українська ресурсна компанія” в процесі виконання виконавчого провадження.

В той же день, з метою виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, державним виконавцем винесено постанову серія АА № 587185 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно (будівля магазину № 21 “Універсам”, що знаходиться за адресою: м-н Будівельників, буд. 57, м. Кузнецовськ, балансовою вартістю 8.650.000,00 грн.), що належить ТзОВ “Українська ресурсна компанія” та оголошено заборону на його відчуження.

Постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2006 р. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.01.2007 р., а також постанова серії АА № 587185 від 20.01.2007 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження є незаконними та такими, що порушують права товариства, як сторони виконавчого провадження, оскільки зазначені постанови винесені з порушенням вимог ст. 7, 46 Закону України “Про виконавче провадження”, а накладення арешту на майно підприємства суперечить ст.ст. 50, 55 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.11.2006 р. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.01.2007 р. є незаконними, оскільки заборгованість ТзОВ “Українська ресурсна компанія” перед Волинським центральним відділенням Промінвестбанку сплачена товариством самостійно в добровільному порядку.

У відповідності до ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий збір стягується з боржника в разі невиконання останнім рішення в добровільному порядку.

Чинним законодавством України, що регулює процесуальну діяльність державних виконавців, передбачено два види виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), якими є:

- добровільне виконання боржником рішення;

- примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Під повним добровільним виконанням боржником рішення розуміються дії боржника, що вчиненні ним самостійно з власної ініціативи, які зазначені в рішенні (сплатити кошти, передати майно та ін.).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повного добровільного виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. При цьому у випадку повного добровільного виконання боржником рішення з останнього не стягується виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Примусове виконання рішення суду та інших органів (посадових осіб) полягає у вжитті органами державної виконавчої служби заходів примусового виконання, що передбачені Законом України „Про виконавче провадження”, за рахунок яких здійснено задоволення вимог стягувача в повному обсязі. Повнота вчинення процесуальних дій полягає у їх відповідності заходам примусового виконання, визначеним у документі на примусове виконання.

У відповідності до ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1)          звернення стягнення на майно боржника;

2)          звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3)          вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених в рішенні;

4)          інші заходи, передбачені рішенням.

В процесі примусового виконання рішень вибір заходів примусового характеру залежить від змісту спірних правовідносин між сторонами та складу і суті фактичних обставин у справі. Ці заходи свідчать, що об'єктом стягнення в основному виступає майно боржника. В результаті зменшення матеріальних благ боржника відбуваються захист і поновлення порушених прав стягувача та досягається мета виконавчого провадження.

Лише у випадку невиконання рішення добровільно, з боржника постановою державного виконавця стягується виконавчий збір в розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми. Виконавчий збір в користь органів Державної виконавчої служби стягується за проведені заходи по примусовому виконанню рішення, постанови, ухвали (стягнення коштів, реалізація майна).

В даному конкретному випадку в ході виконання виконавчого напису нотаріуса № 8514 Луцького районного нотаріального округу Волинської області від 01.09.2006 р. про стягнення боргу із ТзОВ “Українська ресурсна компанія”, Державною виконавчою службою було лише накладено арешт на майно товариства. Однак, вжитими заходами примусового виконання не було досягнуто кінцевої мети виконавчого провадження, тобто сума боргу не була фактично стягнута в примусовому порядку.

Основною підставою визнання незаконними та скасування оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 07.11.2006 р. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.01.2007 року є факт добровільного погашення ТзОВ “Українська ресурсна компанія” суми боргу. Тобто,   заборгованість згідно вище вказаного виконавчого напису була сплачена ТзОВ “Українська ресурсна компанія” добровільно із сплатою коштів на рахунок Волинського центрального відділення Промінвестбанку без примусової реалізації майна.

Статтями 45, 46 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника лише у випадку, якщо останній не виконав рішення добровільно і воно було виконане примусово.

Пунктом 8 ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача. Як зазначалося вище, закінчення виконавчих проваджень відбулось на підставі листа-повідомлення стягувача - Волинського центрального відділення Промінвестбанку про сплату боргу та повернення без виконання виконавчого напису № 8514 від 01.09.2006 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 46, 49 Закону України „Про виконавче провадження”, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2006 р. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.01.2007 р., підлягають скасуванню по причині того, що проведення виконавчих дій та стягнення із ТзОВ  “Українська ресурсна компанія” виконавчого збору в сумі 154.507,72 грн. і витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5.371,07 грн. на підставі даних постанов, суперечить нормам чинного законодавства України.

Накладення постановою від 20.01.2007 р. серія АА № 587185 арешту на майно, що належить ТзОВ “Українська ресурсна компанія” (будівля магазину № 21 “Універсам”, що знаходиться за адресою: м-н Будівельників, буд. 57, м. Кузнецовськ) не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки здійснено на підставі постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які є незаконними та підлягають скасуванню, а вартість арештованого майна значно перевищує загальну суму виконавчого збору за постановами ДВС у м. Кузнецовську.

Законом України „Про виконавче провадження” та Інструкцією про порядок проведення виконавчих дій визначено, що підставами для примусового виконавчого провадження є передбачені рішення, ухвали, постанови судових та інших органів. Лише на основі зазначених виконавчих документів державним виконавцем вживаються відповідні заходи примусового виконання. Чинним законодавством не передбачено стягнення з боржника виконавчого збору у випадку добровільного виконання ним відповідного рішення.

Тобто, відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснюється виключно на підставі чинного виконавчого документа, який визначено в ст. З Закону України „Про виконавче провадження”, а виконавчі дії вчиняються з метою його виконання, зокрема, і накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Згідно чинного законодавства арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

ь          винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

ь          винесення постанови про арешт коштів  та  інших цінностей   боржника, що заходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

ь          винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

ь          проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Разом з тим, провадження виконавчих дій державним виконавцем здійснюється лише на підставі чинного виконавчого документа. В нашому випадку, винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та погашення заборони на його відчуження здійснено на підставі постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, винесених по виконавчому провадженню про стягнення заборгованості із ТзОВ “Українська ресурсна компанія” на користь Волинського центрального відділення Промінвестбанку, які є незаконними та суперечать вимогам ст. 3, 7, 18, 46 Закону України „Про виконавче провадження” і підлягають скасуванню з підстав, викладених в даній позовній заяві.

Також, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження Державною виконавчою службою у м. Кузнецовську накладено арешт на будівлю магазину № 21 “Універсам”, що належить ТОВ “Українська ресурсна компанія” загальною вартістю 8.650.000,00 грн. (копія балансової довідки в матеріалах справи), хоча загальна сума стягнення за постановами про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій становить 159.878,79 грн.

Статтею 55 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника, у разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, а в пункті 5.1.4. Інструкції про проведення виконавчих дій зазначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Тобто, вартість арештованого майна не повинна перевищувати розмір заборгованості боржника, що підлягає стягненню.

Крім того, відповідно до вищевказаної статті, арешт застосовується :

1) для забезпечення збереження майна, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Тобто, постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження не є підставою для застосування арешту майна боржника.

Також ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Однак, відповідач дану норму не застосував, а всупереч їй зразу ж наклав арешт на нерухоме майно боржника.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що винесена постанова від 20.01.2007 р. серія АА № 587185 про арешт майна, що належить ТзОВ “Українська ресурсна компанія” (будівлю магазину № 21 “Універсам”), не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 7, 18, 55 Закону України “Про виконавче провадження” і п. 5.1.4. Інструкції про проведення виконавчих дій та підлягає скасуванню, оскільки арешт накладено на підставі незаконних виконавчих документів, підлягають скасуванню та загальний розмір виконавчого збору за постановою ДВС у м. Кузнецовську по виконавчому провадженню значно менший, чим вартість майна, яке накладено арешт.

Описані вище дії, вчинені державним виконавцем при виконанні виконавчого напису нотаріуса та постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення  виконавчих дій, суттєво порушують права товариства, як сторони виконавчого провадження і тому суперечать вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України „Про виконавче провадження”.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження наділений правом накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому чинним законодавством, а також накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника. Зазначені дії вчиняються державним виконавцем на підставі та в межах виконавчого провадження у відповідності до чинного законодавства.

Статтею 7 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Як вже зазначалося вище, державним виконавцем було порушено охоронювані законом права товариства, як сторони виконавчого провадження, що виразилося у накладенні арешту на майно товариства, вартість якого значно перевищує суму стягнення за виконавчими документами.

Тому, перелічені дії державного виконавця не відповідають нормам ст. 5, 7 Закону України  „Про виконавче провадження”.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві, не беруться судом до уваги як необгрунтовані з огляду на таке.

Пунктом 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному, відповідач не довів правомірності винесення його постанов, які оспорюються позивачем. Так, зокрема, відповідач посилається на те, що позивач пропустив десятиденний строк, встановлений ст. 181 КАС України на подання позову до суду. Однак, відповідач на підтвердження наведеного не подав суду будь-яких доказів того, коли саме позивач отримав оспорювані постанови і що саме з цієї дати слід відраховувати десятиденний строк.

Надані відповідачем листи, в яких він повідомляє позивача про направлення йому оспорюваних постанов, не можуть слугувати доказом того, що позивач їх отримав, оскільки на них відсутня будь-яка відмітка позивача та/або поштового відділення про те, що позивач отримав їх в конкретно визначену дату.

Всі ж інші заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, наведеними в мотивувальній частині даного рішення.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 160–163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати нечинними та скасувати постанови Державної виконавчої служби у місті Кузнецовську від 07.11.2006 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 154 507,72 грн., від 15.01.2007 року про стягнення з ТзОВ “Українська ресурсна компанія” витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5371 (п'ять тисяч триста сімдесят одна) грн. 07 коп., від 20.01.2007 року серії АА №587185 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

3.          Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія” (43000, м. Луцьк, пр. Відродження, 1, код ЄДРПОУ 31735125) судові витрати в сумі 10 (десять) грн. 20 коп.

Виконавчий лист видати в порядку статті 258 КАС України.   

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

     Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "15" березня 2007 р.