Рішення

від 11.08.2015 по справі 502/872/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/872/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М. В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

28.04.2015 року ОСОБА_3 який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 966368 гривень боргу за договором позики та судових витрат.

З позовної заяви вбачається, що 27.01.2015 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 безвідсоткову позику у розмірі 46000 доларів США, що на день передачі коштів було згідно з курсом НБУ еквівалентно 966368 гривням, строком до 27.04.2015 року. Вказана позика була письмово оформлена шляхом підписання договору позики № 1 від 27.01.2015 року. На підтвердження отримання вказаної суми грошових коштів ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 розписку від 27.01.2015 року. Після спливу строку договору позики, тобто після 27.04.2015 року, ОСОБА_2 грошові кошти, які брались у борг, ОСОБА_1 не повернув. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 були понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3654 гривні.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явився, але надав на адресу суду письмову заяву, згідно з якою позов підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити розглянувши справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду письмову заяву згідно з якою позов визнав у повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

На підставі письмових заяв представника позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

27.01.2015 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 безвідсоткову позику у розмірі 46000 доларів США, що на день передачі коштів було згідно з курсом НБУ еквівалентно 966368 гривням, строком до 27.04.2015 року, даний факт підтверджується договором позики № 1 від 27.01.2015 року /а.с. 4-5/.

На підтвердження отримання вказаної суми грошових коштів ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 власноруч написану розписку від 27.01.2015 року /а.с. 6/.

Після спливу строку договору позики, тобто після 27.04.2015 року, ОСОБА_2 грошові кошти, які брались у борг, ОСОБА_1 не повернув.

Оскільки факт укладання 27.01.2015 року між позивачем та відповідачем договору позики, зі строком повернення грошових коштів до 27.04.2015 року, та факт написання боргової розписки визнано сторонами, суд вважає їх достовірними, та такими, що у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 545 ЦК України зазначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Як зазначено у ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач позику не повернув, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд вважає позов про стягнення боргу за договором позики оббгрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки судом достовірно встановлено, що при зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 3654 гривні, ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, борг за договором позики № 1 від 27.01.2015 року, в розмірі 966368 гривень та судові витрати в розмірі 3654 гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан