Постанова

від 05.08.2015 по справі 825/2689/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/50471/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сроіш М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014

у справі № 825/2689/13-а

за позовом повного товариства "АлАн Губаревих "Ломбард" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Анікс" (далі - ПП «Анікс»), приватного підприємства "Анлар-Авто" (далі - ПП «Анлар-Авто») та приватного підприємства "Алва" (далі - ПП «Алва»),

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення .

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Ананка Ю.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 № 0000972200/0.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2013 прийняті у справі судові акти були скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою встановлення обставин щодо фактичної поставки позивачеві інформаційно-консультаційних послуг та зв'язку придбаних платником послуг з його господарською діяльністю.

За наслідками нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, позов задоволено з посиланням на дотримання платником законодавчо установлених умов формування валових витрат за спірними операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність належних документів на підтвердження реального руху активів у процесі виконання операцій з поставки інформаційно-консультаційних послуг, а також доказів фактичного використання результатів цих послуг та орендованого приміщення у господарській діяльності платника виключає право останнього на врахування вартості цих послуг при визначенні оподатковуваного доходу Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 642 153 грн. (у тому числі 435 549 грн. за основним платежем та 206 604 грн. за штрафними санкціями) було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010.

Під час цієї перевірки, результати якої висвітлені в акті від 29.09.2010 № 691/22/14236054, Інспекція не визнала право позивача на включення до валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг у загальній сумі 819 195 грн., наданих ПП «Алва» та ПП «Анікс», на підставі договорів від 01.03.2006 та від 01.04.2006 з посиланням на відсутність належного документального реального фактичного виконання цих операцій.

Також, за висновком податкового органу, позивач безпідставно врахував при визначенні оподатковуваного доходу вартість наданих ПП «АНЛАР АВТО» послуг таксі у сумі 95000 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Крім того, Інспекцією було виключено з податкового обліку Товариства орендні платежі у загальній сумі 828 000 грн., сплачені суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 за оренду квартир у житлових будинках за договорами оренди приміщень від 01.01.2008 № 01/08, від 01.10.2008 № 01/08, від 01.12.2008 № 01/08 та від 01.01.2009 № 01/09, з мотивів відсутності факту використання цих приміщень у господарській діяльності платника.

В ухвалі від 05.06.2013 з даної справи Вищим адміністративним судом України було викладено правову позицію відносно того, що положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (які регулювали порядок формування валових витрат на час виникнення спірних правовідносин) пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат з сукупністю таких обставин, як: реальність виконання господарської операції у межах економічної діяльності платника та наявність первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити фактичний рух активів у процесі її виконання.

Втім установлені судами обставини не дають підстави для висновку про дотримання платником наведених правил оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Алва», ПП «Анікс» та ПП «АНЛАР АВТО».

Так, по операціям з придбання інформаційно-консультаційних послуг у ПП «Алва» та ПП «Анікс» суди визнали належним документальним підтвердженням поставки цих послуг представлені платником акти приймання-передачі виконаних робіт, акти звірки розрахунків, платіжні доручення, звіти виконаних робіт, графіки їх виконання, які, однак, не розкривають змісту та обсягу розглядуваних послуг.

Суди не встановили спрямованість цих послуг на досягнення конкретних цілей Товариства, практичне використання результатів цих послуг у діяльності платника, наявні у платника перспективи отримання економічного ефекту від розглядуваних послуг.

Слід також наголосити, що Товариство та усі розглядувані контрагенти мають одного й того самого засновника - ОСОБА_2, що у сукупності з викладеними обставинами підтверджує економічний зв'язок цих платників та свідчить про узгодженість їх дій з метою одержання позивачем економічних переваг за рахунок податкової вигоди.

Таким чином, оскільки наявні у справі докази у сукупності підтверджують обґрунтованість висновку Інспекції, що основною метою платника було одержання податкової вигоди за рахунок операцій з пов'язаною особою, оформлених штучним документообігом, касаційний суд вважає правомірним збільшення платникові податкового зобов'язання з податку на прибуток по цьому епізоду на 204 798,75 грн. із накладенням штрафних санкцій.

По епізоду щодо включення до валових витрат Товариства вартості послуг таксі, суди зазначили, що ці послуги використовувалися для службових поїздок працівників позивача (касирів-операторів, головного бухгалтера, директора), що зумовлює господарський характер розглядуваних витрат.

Втім платником не доведено виробничої необхідності цих витрат для господарської діяльності платника (як-от у разі наявності у штаті Товариства працівників з роз'їзним характером роботи, необхідність оплати проїзду у зв'язку з відрядження працівників Товариства для виконання роботи в іншій місцевості тощо), а відтак зазначені витрати є такими, що понесені в особистих інтересах відповідних фізичних осіб.

Відповідно ж до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме - на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Отже, виплата додаткового блага працівникові (зокрема, у вигляді оплати послуг таксі) повинна здійснюватися з чистого прибутку підприємства і не включатися до його валових витрат.

Наведене зумовлює правомірність нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток по цьому епізоду в сумі 23750 грн. із застосуванням штрафних санкцій у відповідному розмірі.

Правовий аналіз обставин даної справи по епізоду щодо включення до валових витрат платника платежів, сплачених за оренду приміщень у житлових будинках для розміщення офісу, вже було надано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.06.2013, в якій відображено висновок касаційного суду про незалежність податкових наслідків за цією операцією від дотримання платником вимог цивільного або житлового законодавства. Підстави для повторного дослідження відповідних обставин відсутні.

З урахуванням викладеного з огляду на помилковість окремих висновків судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та відмовити у відповідній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі № 825/2689/13-а змінити в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.10.2010 № 0000972200/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 336 962 грн., (у тому числі 228 549 грн. за основним платежем та 108 413 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі № 825/2689/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош