Рішення

від 15.11.2007 по справі 2-540/07

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2-540/07

Справа №2-540/07

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада

2007 р. Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого

судді - Єрмоленко В.Б.,

при секретарі -

Гапоненко В.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди,

завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

09

червня 2006 р. о 15.00 год.,

на схрещенні доріг пл. Конституції з вул. Пушкінською в м. Харкові,

відбулося зіткнення автомобіля «Шевролет-Авео» державний номер НОМЕР_1, який

належить приватному підприємцю ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3, з

автомобілем ВАЗ-21103 державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу, під

керуванням водія ОСОБА_4 (дочки позивача). У результаті дорожньо-транспортної

пригоди автомобіль позивача одержав значні механічні пошкодження.

Позивач

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2, 3-особа -

ОСОБА_3, про відшкодування

йому майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 1932 грн. 06

коп., а також витрат, пов'язаних зі зверненням до суду, судового збору в

розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

- 30 грн. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що

йому , як власнику автомобіля «ВАЗ-21103» державний НОМЕР_2, внаслідок аварії,

спричинено майнову шкоду, що складається з вартості ремонтних робіт по

відновленню автомобіля, оцінених експертом ТБ „Радар" у 1652 грн.,

вартості проведення самої автотоварознавчої експертизи - 280 грн. Відповідач

добровільно відмовився відшкодовувати заподіяну позивачу шкоду, тому позивач

вимушений був звернутися до суду. Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини

водія ОСОБА_3, який за

даними позивача, знаходився на той час у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2,

використовував автомобіль, як таксі, тому відповідати за позовом, на думку

позивача, повинен власник автомобіля ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України.

Представник

відповідача - ОСОБА_5 у судовому засіданні 29 травня 2007 р. позовні вимоги не

визнала, оспорювала факт знаходження водія ОСОБА_3 в трудових

відносинах з ПП ОСОБА_2, зазначивши, що ОСОБА_3 орендував

автомобіль „Шевроле-Авео" Д.Н.НОМЕР_1 у ОСОБА_2, останній передав

зазначений автомобіль у користування ОСОБА_3 за актом прийому-передачі та усною угодою, у письмовій формі

договір оренди автомобілю не укладався. Тому представник відповідача вважає, що

за позовом повинен відповідати ОСОБА_3, який володів транспортним засобом на

відповідній правовій підставі, знаходився за кермом орендованого ним автомобіля

та безпосередньо став учасником ДТП, просила суд провести заміну відповідача

ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_3 У наступні судові засідання

відповідач, явка якого була визнана судом обов'язковою, представник відповідача

- не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись

2

своєчасно і належним чином, причини неявки суду не

відомі, письмових заперечень чи додаткових пояснень щодо предмету спору не

надали.

За таких

обставин, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,

що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

3 особа

- ОСОБА_3 у судове

засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним

чином, повідомлення від нього про згоду на участь у справі не надійшло. В

такому випадку, за правилами ч.3 ст. 36 ЦПК України, справа розглядається без

участі третьої особи.

Заслухавши

пояснення позивача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до

наступного.

Судом

установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Інспектором

БДПС ДАІ при ХМУ УМВСУ в Харківській області 09.06.2006 р. у відношенні

ОСОБА_3 було

складено адміністративний протокол, в якому зазначено, що 09 червня 2006 р. о 15.00 год. водій ОСОБА_3, керуючи технічно

справним автомобілем „Шевроле-Авео" держ.НОМЕР_1, рухався по вул.

Пушкінській в м. Харкові, яка є другорядною дорогою, та здійснив поворот

ліворуч на пл.Конституції, яка є головною дорогою, не надавши перевагу в русі

автомобілю ВАЗ-21103 держ.НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався по

головній дорозі - пл.Конституції, чим порушив п.16.11 Правил дорожнього руху

України (а саме: На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу,

що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам,

які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі,

незалежно від напрямку їх подальшого руху). Постановою Дзержинського районного

суду м. Харкова від 25 липня 2006 р. ОСОБА_3 притягнений до

адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і підданий стягненню у

вигляді штрафу на користь держави в сумі 34 грн. Таким чином, винним в ДТП визнано водія

ОСОБА_3

Відповідно

до ст. 61 ч.3

ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській

або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при

розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини.

 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова

шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,

яка її завдала. Відповідно до ст. 1172 ч.1 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім

працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Автомобіль

ВАЗ-21103 держ.НОМЕР_2, 2001 року випуску, належить на праві власності позивачу

ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу

НОМЕР_4, виданого МРЕВ м. Харкова при ДАІ ГУ

УМВС України 09.09.2005 р. Власником автомобіля Шевролет-Авео держномер НОМЕР_3,

зареєстрованого Харківським МРЕВ-1 при УДАІ УМВСУ в Харківській обл. 16.11.2005 p., є ОСОБА_2

Представник

відповідача підтвердила, що ОСОБА_3 орендував автомобіль-таксі у ОСОБА_1 за договором оренди,

що підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 30.04.2006 p., а тому через ст.

803 ЦК України

орендар зобов'язаний відшкодовувати завданий збиток. З такими доводами суд не

може погодитися, оскільки договір оренди транспортного засобу відповідно до ст.

799 ЦК України укладається у письмовій формі, в якому обумовлюються всі умови,

права і обов'язки як наймодавця, так і наймача, строк оренди, порядок

розірвання і таке інше. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної

особи підлягає нотаріальному посвідченню. З акту прийому-передачі автомобіля не

вбачається, що транспортний засіб переданий ОСОБА_3 за яким-небудь

договором . Сам документ, який

3

наданий суду, не

є самостійним доказом укладеного договору, а є лише невід'ємною його частиною.

Оскільки, відповідач не довів, що водій ОСОБА_6 користувався автомобілем за

договором оренди, то він і не може бути визнаний власником джерела підвищеної

небезпеки і нести відповідальність за шкоду, заподіяну транспортним засобом,

яким він управляв. Таким чином, судом береться до уваги, що ОСОБА_3 користувався

автомобілем-таксі, оскільки перебував з власником транспортного засобу -ПП

ОСОБА_2 в трудових відносинах. Таким чином, відповідальність за шкоду перед

потерпілим на підставі ст. ст. 1187 ч.2, 1188 ЦК України несе тільки власник джерела підвищеної небезпеки,

у якого залишається право регресу до водія по нормах трудового права.

Згідно

звіту № 311/2006 дослідження спеціаліста - автотоварознавця ТБ „Радар" від

07.10.2006 р. сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля

ВАЗ-21103 ОСОБА_1 від пошкодження автомобіля в результаті ДТП, складає 1652

грн.06 коп. Величина матеріального збитку прийнята експертом у розмірі суми

вартості відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного

зносу дорожньо-транспортного засобу (1652 грн.06 коп.) і величини втрати

товарної вартості автомобіля в результаті його пошкодження та наступного впливу

наслідків ремонту (0, 00 грн.), оскільки в даному випадку вищевказана сума

матеріального збитку менша ринкової вартості автомобіля (29614 грн.46 коп.), що

відповідає «методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних

засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 р.

Позивач

ОСОБА_1 надав суду квитанцію № 311 ТБ „Радар" у підтвердження того, що ним

сплачена вартість проведення експертизи в розмірі 280 грн., тому суд вважає за

можливе стягнути також ці витрати на користь позивача.

Відповідно

до ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь

позивача сплачені ним при зверненні до суду та документально підтверджені

судові витрати і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким

чином, позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,

є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

На

підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215,

224-226 ЦПК України, ст. ст. 1166 ч. 1, 1187 ч.2, 1188 ч. 1 п. 1, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні

вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної

пригоди - задовольнити.

Стягнути

зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 1652 грн.06

коп., витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 280 грн., а також

судовий збір - 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи - 30 грн., а всього - 2013 (дві тисячі тринадцять) грн.06 коп.

Рішення

може бути оскаржене в апеляційному порядку до 15 грудня 2007 р. через суд

першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення

заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне

рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.