Рішення

від 10.12.2007 по справі 2-1340/2007

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1340/2007 року

Справа №

2-1340/2007 року

РІШЕННЯ

 іменем України

10 грудня 2007

року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого -

судді Нестерцової Н.В.

секретаря

Онацької В.В.,  Рєпнікової О.В. розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м.  Змієві справу за позовом

ОСОБА_1 до Комсомольської міської лікарні про визнання дій щодо переведення

незаконними,    поновлення   на  

попередній   роботі,    стягнення  

заробітної   плати   та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

27 липня

2007 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комсомольської міської

лікарні про скасування наказу про ліквідацію посади лікаря-психотерапевта та

поновлення її на роботі.

У позові

вона вказала,  що 1 березня 2005 року

була прийнята на роботу до Комсомольської міської лікарні на посаду

лікаря-психотерапевта на повну ставку.

27

лютого 2007 року наказом № 47 по Комсомольській міській лікарні було введено в

дію штатний розпис на 2007 рік, 

відповідно до якого,  прийнято

рішення про її переведення на 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної

медицини зі збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта.

18

квітня 2007 року вона звернулась до Комсомольської міської лікарні із

заявою,  в якій не погодилась із наказом

№ 47,  однак,  адміністрація лікарні відповіді на звернення

не надала.

25

квітня 2007 року їй було запропоновано перейти на іншу роботу у якості

лікаря-терапевта,  або

лікаря-педіатра,  або лікаря загальної

практики сімейної медицини,  з чим вона

не погодилась.

З травня

2007 року,  за відсутності згоди,  її було переведено на посаду лікаря загальної

практики сімейної медицини на 0, 75 посади зі збереженням 0, 25 посади

лікаря-психотерапевта.

В

подальшому,  також за відсутності

згоди,  1 червня 2007 року її було

переведено на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта.

ОСОБА_1

вказала,  що переведена за відсутності

будь-яких законних підстав,  тому просила

суд скасувати накази про переведення та поновити її на посаді

лікаря-психотерапевта.

5 грудня

2007 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, 

і посилаючись на обставини, 

викладені у позовній заяві від 27 липня 2007 року,  просила суд визнати дії Комсомольської

міської лікарні по її переведенню з 1 травня 2007 року з посади

лікаря-психотерапевта на посаду 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної

медицини зі збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта незаконними.

Визнати

дії Комсомольської міської лікарні по її переведенню з 1 червня 2007 року з 0,

75 посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі збереженням 0, 25

посади лікаря-психотерапевта на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта незаконними.

2

Поновити її на

посаді лікаря-психотерапевта Комсомольської міської лікарні.

Стягнути

з Комсомольської міської лікарні на її користь різницю в заробітку / в частині

посадового окладу/ за період з 1 травня по 10 грудня 2007 року у розмірі 55650,

17 грн.,  відшкодувати моральну шкоду у

розмірі 20000 грн.

Позивач

в уточненій позовній заяві вказала,  що є

психотерапевтом вищої кваліфікації. На момент прийому на роботу,  з головним лікарем Комсомольської міської

лікарні та головним лікарем Зміївської ЦРБ були обговоренні суттєві питання

трудового договору і до 2007 року будь-яких нарікань на її роботу з боку

адміністрації лікарні не було.

На

початку 2007 року головний лікар Комсомольської міської лікарні ОСОБА_2 поставив

її до відома щодо необхідності забезпечення Зміївського району лікарями

загальної практики сімейної медицини та прийняття ним рішення про

перекваліфікацію лікарів .

На її

заперечення щодо неможливості виконувати роботу лікаря загальної практики

сімейної медицини,  головний лікар

погодився зберегти за нею 0, 25 посади лікаря-психотерапевта,  щоб вона не втратила кваліфікацію.

ОСОБА_1

не давала згоди на її переведення на посаду лікаря загальної сімейної

медицини,  так як не знала цієї роботи.

Тому з

усіма наказами про переведення,  вона не

погоджувалась про що заявляла адміністрації.

Однак,  в результаті видання наказів,  її перевели працювати лікарем-психотерапевтом

на 0, 25 посади та зобов'язали вести прийом лише вагітних жінок,  фактично заборонивши приймати інших

пацієнтів.

Після

неодноразових звернень до адміністрації лікарні,  профкому, 

прокуратури,  їй було

повідомлено,  що в 2005 році всупереч

наказу № 33 Міністерства Охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року

"Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" було

введено посаду лікаря-психотерапевта до Комсомольської міської лікарні.

Позивач

не вбачає порушень даного Наказу,  вважає

дії головного лікаря незаконними і як такі, 

що спричиняють їй моральну шкоду.

ОСОБА_1

зазначила,  що в порушення  ст. 

1,  3,  6, 

28,  40,  43 Конституції України її позбавили

роботи,  для виконання якої вона

отримувала освіту,  вищу кваліфікацію за

спеціальністю,  вивчала передові

технології і методики,  намагалася

створити психотерапевтичну службу.

З 2005 року була

сформована диспансерна група психотерапевтичних пацієнтів.

Після

переведення її фактично позбавили роботи, 

доходу,  пацієнтів,  за яких несе відповідальність з урахуванням

специфіки лікування.

Діями

відповідача,  вважає позивач,  підірвано її авторитет лікаря,  у зв'язку з чим вона морально страждала.

ОСОБА_1

просить суд стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 20000

грн.

У судовому

засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог.

Вона

пояснила,  що всупереч вимогам  ст.  32

Кодексу України про працю без згоди була переведена на 0, 25 посади

лікаря-психотерапевта.

Починаючи

з 3 травня 2007 року,  в Комсомольській

міській лікарні були створені умови,  за

яких вона,  як лікар-психотерапевт не

могла належним чином виконувати свій обов'язок лікаря.

З

моменту переведення її на 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної

медицини з реєстратури за вказівкою головного лікаря та завідуючого відділення

ЗПСМ Бєлкіним М. А. до неї не було направлено жодного хворого.

3

Виконання

роботи на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта було обмежено за наказом Бєлкіна

М. А. лише прийомом вагітних жінок,  всіх

інших пацієнтів приймати їй не дозволялось.

В

подальшому,  її перевели на 0, 25 посади

лікаря-психотерапевта для прийому вагітних жінок.

ОСОБА_1

стверджувала,  що не погоджувалась з

такими діями адміністрації лікарні, 

однак,  щоб не бути звільненій за

прогул,  виходила на роботу.

Позивач

вважає,  що діями адміністрації

спричинено шкоду й пацієнтам,  які

потребували психотерапевтичної допомоги.

ОСОБА_1

просить визнати незаконними дії Комсомольської міської лікарні по її

переведенню,  стягнути різницю заробітної

плати - посадового окладу,  який вона

отримувала до переведення і після нього - 5650, 17 грн.

ОСОБА_1

просить суд стягнути з Комсомольської міської лікарні компенсацію моральної

шкоди у розмірі 20000 грн.,  вказуючи на

те,  що її позбавлено права на

працю,  протягом декількох місяців

відповідач перешкоджав виконувати обов'язок лікаря,  примушував виконувати роботу,  яку вона без спеціальної підготовки не в

змозі виконувати.

її заробітна

плата зменшилась,  що поставило її на

межу виживання.

За таких

обставин,  як стверджувала позивач,  вона морально страждала.

Представник

позивача ОСОБА_3 надав

судові аналогічні пояснення,  просив

задовольнити позов.

Представник

Комсомольської міської лікарні ОСОБА_4 

позов не визнала і пояснила,  що

головний лікар Комсомольської міської лікарні відповідно до Статуту

Комсомольської міської лікарні та його посадової інструкції зобов'язаний та

вправі організовувати роботу ввіреної йому лікарні,  в тому числі, 

і формувати штат для того,  щоб

найкраще забезпечити надання медичної допомоги.

При

формуванні штатного розпису на 2007 рік, 

були враховані інтереси населення селища Комсомольське Зміївського

району та Зміївського району в цілому.

Основною

підставою для змін у штатному розписі стала виробнича необхідність лікарні у

забезпеченні населення медичними послугами та приведення штату у відповідність

до наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000 року.

Вказаним

нормативним актом надано право керівникам закладів охорони здоров'я,  у разі виробничої необхідності,  вводити посаду лікаря,  якого потребує заклад,  і якого не має у штатному розписі за рахунок

посад інших структурних підрозділів.

У

зв'язку з тим,  що в Комсомольській

лікарні є потреба у забезпеченні медичної допомоги населенню,  не пов'язаною з психотерапевтичною,  було прийняте саме таке рішення щодо

переведення ОСОБА_1

Представник

відповідача вказала,  що посада

лікаря-психотерапевта у 2005 році була введена шляхом відомості заміни і,  з урахуванням вимог п.5 додатку 3

вищевказаного наказу,  не може бути

передбачена у штатному розписі.

ОСОБА_4  вважає, 

що позивач пропустила строк на звернення до суду з даним позовом і

посилаючись на  ст.  233 Кодексу України про працю,  вбачає підстави для відмови ОСОБА_1 в

задоволенні позову й на цих підставах.

Представник

відповідача пояснила,  що Комсомольською

міською лікарнею не порушене трудове законодавство,  оскільки після видання наказу № 47 від 27 лютого

2007 року,  який передбачає зміну

істотних умов праці,  ОСОБА_1 була

попереджена про переведення за 2 місяці.

Протягом

2-х місячного строку ОСОБА_1 не звернулась із заявою про звільнення,  не відмовилась від роботи в запропонованих

умовах,  тому були підстави вважати,  що вона погодилась на переведення на 0, 75

посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі збереженням 0, 25 посади

лікаря-психотерапевта.

4

За таких умов,  як стверджувала представник відповідача,  були підстави вважати,  що позивач погодилась зі змінами умов праці.

Вимоги

щодо стягнення різниці в заробітку, 

ОСОБА_4  не визнає,  оскільки вважає законним переведення

позивача.

У

задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди представник

відповідача просить відмовити з тих же підстав.

Ознайомившись

з матеріалами справи,  заслухав пояснення

сторін,  дослідив надані докази,  суд приходить до наступного висновку.

Встановлено,  що ОСОБА_1 відповідно до заяви була прийнята

на роботу у якості лікаря-психотерапевта поліклінічного відділення

Комсомольської міської лікарні з 1 березня 2005 року на 1, 0 ставку,  що підтверджується ксерокопією її заяви та

наказу № 4-к від 1.03.2005 року. ( а.с. 

127, 129)

Про

те,  що посада лікаря-психотерапевта

станом на 2005 рік не була передбачена штатними нормативами,  але введена до штатного розпису,  підтверджується копією відомості заміни посад

по Комсомольській міській лікарні та штатним розписом з 1 березня 2005 року.

(а.с.  34,  75)

Відповідно

до штатного розпису на 1 грудня 2006 року,  посада лікаря-психотерапевта була введена до

штатного розпису (а.с.  71, 72)

Відомістю

заміни посад по Комсомольській міській лікарні на 2006 рік посаду

лікаря-психотерапевта,  яку не

передбачено штатними нормативами,  було

введено до штатного розпису на 2006 рік (а.с. 

159, 71)

Відповідно

до відомості заміни посад по Комсомольській міській лікарні на 2007 рік введено

0, 25 посади лікаря психотерапевта, 

(л.д.162)

Наказом

по Комсомольській міській лікарні від 27.02.2007 року № 47 введено в дію

штатний розпис лікарні на 2007 рік та проведено переміщення працівників,  в тому числі й ОСОБА_1 лікаря-психотерапевта

переведено на 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі

збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта. (а.с. 113)

ОСОБА_1 було ознайомлено

з даним наказом.

Протягом

наступних 2-х місяців ОСОБА_1 було запропоновано посади лікаря-терапевта,  лікаря-педіатра та лікаря загальної практики

сімейної медицини зі збереженням 0, 25 посади лікаря психотерапевта з чим вона

не погодилась,  що підтверджується актом

комісії від 25.04.2007 року. (а.с.  14)

Наказом

по Комсомольській міській лікарні від 7.05.2007 року за №72 ОСОБА_1 визнано

такою,  що приступила до виконання

посадових обов'язків - 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної медицини

зі збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта з 3.05.2007 року.

Підставою

для видання такого наказу стало те,  що

ОСОБА_1 не подала заяву про звільнення з роботи у зв'язку із введенням в дію

штатного розпису,  (а.с. 29)

З даним

наказом ОСОБА_1 не погодилась,  про що

свідчать її особиста заява,  в наданій

копії наказу,  та акти комісії від

7.05.2007 року,  (а.с. 29, 30, 31)

Цей наказ по

лікарні дублює наказ №51-к від 7.05.2007 року, 

(а.с. 128)

Наказом

по Комсомольській міській лікарні від 24.05.2007 року №77 лікарю-психотерапевту

ОСОБА_1 наказано надавати консультативну допомогу вагітним жінкам з 1 червня

2007 року.(а.с. 32)

Даний

наказ по лікарні дублює наказ по кадрам № 59-к від 24.05.2007 року. (а.с. 129)

Однак,  відповідно до запису в трудовій книжці

ОСОБА_1,  на підставі зазначеного

наказу,  її переведено на 0, 25 посади

лікаря-психотерапевта з 1.06.2007 року.(а.с. 6)

Текст

наказу № 59-к від 24.05. 2007 року в порушення п.2.3,  2.5 Інструкції про порядок ведення трудових

книжок працівників (а.с.  129) не

відповідає тексту цього ж

5

 наказу

в трудовій книжці позивача, 

тобто,  фактично ОСОБА_1 не

повідомили про переведення на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта,  даних про те, 

що вона ознайомлена з відповідним записом в трудовій книжці судові не надано.

Зі

змісту даного наказу вбачається,  що

ОСОБА_1 повинна консультувати вагітних жінок, 

про переведення у наказі не йдеться.

Стаття

32 КЗпП України передбачає,  що у разі

зміни в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці

при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, 

кваліфікацією чи посадою.

Якщо

колишні істотні умови праці не може бути збережено,  а працівник не згоден на продовження роботи в

нових умовах,  то трудовий договір

припиняється за п.6  ст. 36 цього

Кодексу.

Згідно  ст.  11

ЦПК України,  суд розглядає цивільні

справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених

ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Судовим

розглядом встановлено,  що ОСОБА_1 не

згодна працювати на 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі

збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта, 

а рівно як і на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта.

Судові

не надано доказів того,  що в

Комсомольській міській лікарні відбулися зміни в організації виробництва і

праці.

Встановлено,  що з 2005 року лікар-психотерапевт ОСОБА_1 в

період дії наказу МОЗ України № 33, 

працювала в Комсомольській міській лікарні.

Необхідність

зміни або перегляду штатного розпису Комсомольської міської лікарні в 2007 році

не відноситься до підстав для зміни істотних умов праці і організації

виробництва.

Наказ №

47 від 27.02.2007 року по Комсомольській міській лікарні взагалі не аргументує

необхідність перегляду штатного розпису як передумови чи наслідку змін в

організації виробництва і праці.

За таких

обставин,  та з урахуванням того,  що ОСОБА_1 не погодилась на продовження

роботи в нових умовах,  її переведення на

0, 25 посади лікаря-психотерапевта не може бути визнано правомірним.

На думку

суду,  якщо колишні істотні умови праці

не може бути збережено,  а працівник не

згоден на продовження роботи в нових умовах, 

то трудовий договір може бути припинено відповідно до умов,  передбачених ч.4  ст.  32

КЗпП України.

Твердження

представника відповідача про те,  що

ОСОБА_1 погодилась на роботу в нових умовах, 

оскільки не подала заяву про звільнення, 

на погляд суду сумнівні,  оскільки

за таких обставин,  питання щодо

звільнення повинна була б ініціювати адміністрація лікарні.

З

урахуванням того,  що переведення

позивача проведено не у зв'язку зі змінами в організації виробництва і

праці,  суд вважає за необхідне покласти

на Комсомольську міську лікарню обов'язок поновити їй попередні умови праці.

Суд

критично відноситься до тверджень представника відповідача щодо наявності

причин,  які стали підставою для

переведення позивача як то наявність рапортів лікарів щодо удосконалення

медичного обслуговування (а.с. 33, 135), 

та звернення мешканців сел.. Комсомольське (а.с. 136, 137),  які датовано жовтнем 2007 року,  тобто вже після переведення ОСОБА_1

Відповідно

до  ст. 

235 КЗпП України,  у разі

незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на

попередній роботі органом,  який

розглядає трудовий спір та вирішене питання щодо виплати різниці в заробітну за

час виконання нижче оплачуваної роботи.

Довідкою

головного лікаря Комсомольської міської лікарні №3677 від 7.12.2002 року

підтверджений розмір 0, 25 посади лікаря-психотерапевта ОСОБА_1

6

Тому,  з урахуванням позовних вимог,  суд приймає рішення про стягнення з

відповідача 5035, 29 грн. (207, 57x3=622, 71 грн.; 271, 56x3=814, 50 грн.; 284,

69x3=854, 07 грн.; 284, 69x3=854, 07 грн.; 177, 93x3=533, 79 грн.;91, 23x3=273,

69 грн.; 273, 30x3=819, 90 грн.; 6 робочих днів в грудні 2007 року станом на

10.12.2007 року включно - 262, 37 грн. при умові 43, 73 грн. за один робочий

день).

Суд

приходить до висновку,  що ОСОБА_1 не

пропустила строк на звернення з даним позовом до суду,  оскільки в досудовому порядку - звертаючись

до адміністрації лікарні,  профкому,  прокуратури, 

намагалась поновити своє право.

Відповідно

до повідомлення прокурора Зміївського району від 19.07.2007 року,  встановлений факт порушення відповідачем

вимог Закону України "Про звернення громадян" по наданню відповіді

заявнику ОСОБА_1 (а.с. 8, 17)

Відповідно

до  ст. 

237-1 КЗпП України,  відшкодування

власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться

у разі,  якщо порушення його законних

прав привели до моральних страждань, 

втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових

зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_1

не довела того,  що саме діями

відповідача спричинено моральну шкоду, 

нею втрачено нормальні життєві зв'язки і вимагало додаткових зусиль для

організації свого життя.

Встановлено,  що ОСОБА_1 продовжила виконувати роботу

лікаря-психотерапевта,  як до переведення

так і після нього,  їй була надана

можливість чергувати в лікарні,  тим

самим мати додаткових дохід.

Середній

заробіток ОСОБА_1 за період з 1.05. по 1.12.2007 року відповідав прожитковому

мінімуму в розрахунку на місяць, 

встановленому як для працездатних осіб.

Обставини,  на які посилається ОСОБА_1 в уточненій

позовній заяві як на підставу відшкодування відповідачем моральної шкоди не

можуть бути прийняті судом,  так як

вказують на її відносини з пацієнтами, 

особисті стосунки з працівниками лікарні в період виконання трудових

обов'язків.

Тому,  суд приходить до висновку про часткове

задоволення позовних вимог.

Відповідно

до ч.3  ст.  88 ЦПК України,  судові витрати стягуються з відповідача на

користь держави.

Керуючись  ст. 

ст. 32,  233, 235, 237-1 Кодексу

Законів про працю України,   ст. . 

ст. . 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1

задовольнити частково.

Визнати

дії Комсомольської міської лікарні по переведенню ОСОБА_1 з 1 травня 2007 року

з посади лікаря-психотерапевта на посаду 0, 75 посади лікаря загальної практики

сімейної медицини зі збереженням 0, 25 посади лікаря-психотерапевта

незаконними.

Визнати

дії Комсомольської міської лікарні по переведенню ОСОБА_1 з 1 червня 2007 року

з 0, 75 посади лікаря загальної практики сімейної медицини зі збереженням 0, 25

посади лікаря-психотерапевта на 0, 25 посади лікаря-психотерапевта незаконними.

Поновити

ОСОБА_1 на посаді лікаря-психотерапевта Комсомольської міської лікарні.

Рішення в цій

частині підлягає негайному виконанню.

Стягнути

з Комсомольської міської лікарні на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за

період з 1 травня по 10 грудня 2007 року у розмірі 5035 ( п'ять тисяч тридцять

п'ять) грн.. 29 коп.

У

задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

7 

Стягнути

з Комсомольської міської лікарні на користь держави судовий збір у розмірі 51 (

п'ятдесят однієї) грн. та 30 ( тридцять) грн.. витрат з інформаційно-технічного

забезпечення.

Рішення

може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10

днів з дня його проголошення.

Апеляційна

скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду

через суд першої інстанції,  який ухвалив

оскаржене судове рішення.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву про апеляційне

оскарження не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, 

але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після

закінчення цього строку.

У разі

подання апеляційної скарги рішення,  якщо

його не скасовано,  набирає законної сили

після розгляду справи апеляційним судом.