Постанова

від 12.08.2015 по справі 810/2883/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2015 року 810/2883/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000902204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94141,50 грн., з яких: 62761,00 грн. - за основним платежем; 31380,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту придбаний товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому ж контрагенту у складі ціни придбаного товару. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Ухвалою від 17.07.2015 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений для розгляду справи день і час до суду з'явився представник позивача, відповідач до суд не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою постановив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" є юридичною особою, що зареєстрована 05.10.1995 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 19.06.2012 № 13391020000007572). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво взуття.

У грудні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авант Маркетинг" (акт перевірки від 24.12.2014 № 31/22-09/05468558).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за вересень 2014 року, на загальну суму 62761,00 грн.

Висновки посадових осіб відповідача пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання (поставки) товарів, які здійснювались між позивачем і ТОВ "Авант Маркетинг". На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності товар контрагентом позивачу не поставлявся, господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

Такий висновок посадових осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області базується на інформації, що наведена у довідці Вишгородської ОДПІ Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 № 200/22-00/39308290 про результати зустрічної перевірки ТОВ "Авант Маркетинг" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, вересень 2014 року, а саме, про те, що ТОВ "Авант Маркетіниг" за податковою адресою не знаходиться, має одного працюючого, не має основних фондів, фінансово-господарську діяльність не здійснює і не має для цього адміністративно-господарських можливостей.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000902204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94141,50 грн., з яких: 62761,00 грн. - за основним платежем; 31380,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Маркетинг".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У серпні 2014 року позивач (покупець) і ТОВ "Авант Маркетинг" (постачальник) уклали договір поставки від 19.08.2014 №190814/1, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити покупцю товари зазначені в накладних (шарголін, резинка, підносок металевий та інші товари, що використовуються позивачем для виготовлення готової продукції (взуття)), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці товари.

На виконання вказаного договору ТОВ "Авант Маркетинг" впродовж вересня 2014 року здійснило поставку семи партій товару на загальну суму 376566,00 грн., у тому числі ПДВ - 62761,00 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду копії семи видаткових накладних на загальну суму 376566,00 грн., у тому числі ПДВ - 62761,00 грн., підписаних уповноваженими представниками позивача і постачальника.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу.

На підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Авант Маркетинг" товару позивач представив суду: копії семи товарно-транспортних накладних, що містять відомості про вантажовідправника (ТОВ "Авант Маркетинг"), вантажоодержувача, перевізника, водія, транспортний засіб, пункт навантаження та пункт призначення, відомості про супровідні документи (видаткові накладні) на товар, опис товару та його вартість; копію наказу про прийняття на роботу водія, який здійснював перевезення; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 3302, державний номер АІ 1746 СЕ, що належить на праві власності ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", на якому здійснювалось перевезення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 "Транспортні засоби".

На підтвердження факту оприбуткування товару на склад позивач представив суду оборотно-сальдові відомості по рахункам: 11 "Інші необоротні матеріальні активи", на якому відображається надходження придбаних необоротних матеріальних активів на підприємство (зa первісною вартістю); 106 "Інструменти, прилади тa інвентар", як якому ведеться облік машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю; 201 "Сировина і матеріали", на якому відображаються наявність та рух сировини тa основних матеріалів, які входять дo складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

В оплату за поставлений товар позивач на підставі рахунків-фактур перерахував на рахунок ТОВ "Авант Маркетинг" кошти в загальній сумі 376566,00 грн., у тому числі ПДВ - 62761,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженою судом копією банківської виписки, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами" ТОВ "Авант Маркетинг", що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Авант Маркетинг" сім податкових накладних на загальну суму 376566,00 грн., у тому числі ПДВ - 62761,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей податковий (звітний) період.

Позивач також представив суду докази використання придбаних у ТОВ "Авант Маркетинг" товарів у власному виробництві (для виготовлення взуття) та передачі частини придбаних товарів своєму бізнес-партнеру у якості давальницької сировини, а також виготовлення готової продукції та її подальшої реалізації.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Маркетинг" є юридичною особою, що зареєстрована 17.07.2014 (запис про державну реєстрацію в ЄДР - 13341020000004497); стан юридичної особи - зареєстрована; статус відомостей - підтверджено; основний вид діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля; записи про відсутність за місцезнаходженням та припинення у ЄДР відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, органом доходів і зборів покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ "Авант Маркетинг" за господарськими операціями, які не мають реального характеру (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд під час судового розгляду встановив, що факти поставки товару на користь позивача та оплата його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Авант Маркетинг", є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000902204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.03.2015 № 0000902204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94141,50 грн., з яких: 62761,00 грн. - за основним платежем; 31380,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" судові витрати у сумі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 29 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.