Рішення

від 07.03.2007 по справі 32/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/402

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.03.07 р.                                                                               Справа № 32/402                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді                        О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився                     

від відповідача: 1. Єштокін О.Є. - керівник

                        2. не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні  справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Волноваського відділення № 3137 м. Волноваха           

до відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат” м. Волноваха

                          2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс”                            м.  Докучаєвськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 102861,99грн.

Позивач, Відкрите акціонерне  товариство „Державний ощадний банк України”, в особі філії Волноваського відділення № 3137 м. Волноваха, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат” м. Волноваха, Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс” м. Докучаєвськ про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 102861, 99грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на копію договору кредитної лінії № 843 від 29.11.02р.; копію договору застави рухомого майна сільгоспінвентаря  № 843 від 29.11.02р.; копію договору про заставу рухомого майна (товари в обігу)  № 843 від 29.11.02р.; претензію № 2188 від 02.12.03р.; копії договорів страхування заставленого майна від 03.12.03р.; копію виписки з лицевого рахунку відповідача 1 про надання кредитних коштів, додаткову угоду № 3 від 10.12.2002р. до договору кредитної лінії № 843 від 29.11.02р., додаткову угоду № 2 від 06.12.2002р. до договору кредитної лінії № 843 від 29.11.02р., додаткову угоду № 1 від 04.12.2002р. до договору кредитної лінії № 843 від 29.11.02р.

05.02.07р. позивачем у справі було надане клопотання, в якому він просить визнати причини пропущення строку позовної давності поважними, оскільки: 1) строк повернення кредиту – 29.11.03р., позивач звернувся до суду з позовом 23.11.2006р., який судом повертався без розгляду; 2) в період з 2003р. по 2005р. позивач був збитковим, у зв»язку з чим не мав можливості сплатити державне мито; 3) крім того просив на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України врахувати дії відповідача 1 з оплати 19.06.06р. заборгованості по кредиту в сумі 860,59грн. як переривання перебігу строку позовної давності та у відповідності з ч. 3 ст. 264 ЦК України обчислювати строк позовної давності з 19.06.06р.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) 05.10.2004р. вироком Волноваського районного суду, який набрав законної сили, у кримінальній справі з обвинувачення директора відповідача 2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України, скоєного при укладанні відповідачем 1 договору кредитної лінії під заставу майна відповідача 2, позов позивача про стягнення шкоди в розмірі 103722,58грн. був задоволений, у зв»язку з чим позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 62 ГПК України: 2) також просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідач 2 в судові засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, не пояснив причини нез'явлення та не надав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору. Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання, справа розглядається по наявним в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № 843 від 29.11.02р., згідно з яким позивач відкрив відповідачу 1 відновлювальну кредитну лінію в обсязі 200000,00грн., строком на 12 місяців з 29.11.02р. до 29.11.03р. під 23% річних за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, протягом дії кредитного договору, фактично було надано відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 200000,00грн. 100000,00грн. відповідачем 1 було повернуто позивачу, про що свідчать виписки з поточного рахунку.

Таким чином, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем,  відповідач 1,  всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконував. Внаслідок цього, утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 100000,00грн., факт чого позивач підтверджує наданими документами.

Крім того, відповідно п. 4.3 договору відповідач 1, був зобов'язаний здійснювати перерахування відсотків щомісячно не пізніше 30 числа шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на підставі платіжних доручень.

Проте, станом на 12.03.03р. свої зобов'язання щодо здійснення оплати за користування кредитом відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у вигляді несплачених відсотків в сумі 2861,99грн.

Твердження відповідача про те, що позовна заява має бути залишена без розгляду в порядку ч. 2 ст. 62 ГПК України, оскільки, відповідно до вироку Волноваського районного суду прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи з обвинувачення Понідельченко С.В., який працював директором відповідача 2, в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222 та ч. 2 ст. 366 КК України, з гр. Понідельченко С.В. стягнута на користь позивача шкода в сумі 103722,58грн., на думку суду є хибним, враховуючи таке.

По-перше, ст. 62 ГПК України встановлює підстави для відмови у прийнятті позовної заяви, а не залишення її без розгляду.

По-друге, ч. 2 ст. 62 ГПК України підставою для відмови в прийнятті позовної заяви передбачає наявність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Проте, цивільний позов позивача розглянутий в межах кримінальної справи: а) не є господарським спором в розумінні ст. 1 ГПК України; 2) має інший, ніж теперішній склад сторін.

Також суд критично оцінює посилання відповідача 1 на те, що „... вироком Волноваського районного суду визнано, що виконання договірних зобов'язань ТОВ „Легат” та ТОВ „Альянс” є неможливим у зв'язку з обставинами, за які жодна з сторін не відповідає...”, оскільки зміст вироку суду не містить такого висновку.

Крім того, не знайшли свого підтвердження і посилання відповідача 1 на те, що в силу ст. 605 ЦК України зобов'язання ТОВ „Легат” та ТОВ „Альянс” щодо кредитного договору № 843 від 29.11.02р. припинились.

Так, ст. 605 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Проте, представник позивача заперечував, що спірні боргові зобов'язання  ним відповідачу 1 прощені.

Суд звертає увагу, що відповідачем 1 не доведено наявності інших встановлених законом підстав, за якими зобов'язання за кредитним договором припинились.

Стягнення шкоди з керівника відповідача 2, як особи, що вчинила злочин – не є підставою, що припиняє обов'язок позичальника виконати зобов'язання за кредитним договором.

Що стосується посилання відповідача 1 на пропущення позивачем строків позовної давності, суд виходить з наступного.

01.01.2004р. набрав законної сили ЦК України в новій редакції. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України (в редакції 2004р.), перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідач 1 в особі директора Єштокіна А.Є. в 2004р. вчинив дію, яка свідчить про визнання кредитного зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.04р. про погашення прострочених відсотків за кредитним договором № 843 від 29.11.02р., протоколом допиту підозрюваного Єштокіна А.Є. від 17.06.04р.

Таким чином, суд вважає, що в силу ст. 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності розпочався (двічі) заново, з моменту вчинення вказаних дій.

З огляду на викладене, клопотання позивача про відновлення строків позовної давності (яке заявлено ним до зміни власної позиції щодо дотримання цих строків арк. справи  61, 92-93), не підлягає задоволенню.

Враховуючи наявність порушень умов договору, положень ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 суми 2861,99грн. (нараховані відсотки) та 100000,00грн. (основний борг) є доведеними та обґрунтованими.

Що стосується цих же вимог, заявлених до відповідача 2, суд виходить з наступного.

29.11.02р. між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір про заставу рухомого майна (товари в обігу) № 843,  який забезпечує вимогу позивача, що випливає з кредитного договору № 843 від 29.11.02р., укладеного з відповідачем 1.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу”, ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Тобто, виконати обов'язок перед заставодержателем заставодавець має виключно за рахунок предмета застави, а не власно сплатити кошти за позичальника.

Невиконання цих зобов'язань породжує у кредитора – заставодержателя право на звернення стягнення на предмет застави.

Проте, з вимогою про звернення стягнення на предмет застави до відповідача 2 позивач не звертався.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом, помилився щодо правової природи виконання зобов'язань відповідача 2 як майновим поручителем, дорівнявши його обов'язки з власно поручительством, яке регламентується ст.ст. 553-559 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1 в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Закону України „Про заставу”, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 264, 525, 526, 530, 572, 605, 1054 ЦК України,  керуючись ст. ст. 22, 43, 49, 62, 75, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Волноваського відділення № 3137 м. Волноваха до Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат” м. Волноваха, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 102861, 99грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат” м. Волноваха (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Червоного Хреста, 3, ЄДРПОУ 31471833, п/р 26003301843, код банку 394493) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Волноваського відділення № 3137 м. Волноваха (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 1 Травні, 8, ЄДРПОУ 02789552, п/р 2909601101, код банку 394493) заборгованість за кредитним договором в сумі 100000,00грн., заборгованість за відсотками в сумі  2861,99грн.,  витрати з державного мита в сумі 1028,62грн., та  118,00грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії Волноваського відділення № 3137 м. Волноваха до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс” м.  Докучаєвськ про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 102861, 99грн.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.       

Рішення набирає законної сили 19.03.2007р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.