Постанова

від 26.04.2007 по справі 32/402

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/402

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.04.2007 р.                                                                            справа №32/402

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача 1:

від відповідача 2:Єштокін О.Є. директор (паспорт ВВ 298610 від 23.01.98р.)не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Легат”, м.Волноваха Донецької обл.

на рішення господарського суду

Донецької області

від07.03.2007 року

по справі№ 32/402 (суддя Сковородіна О.М.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137, м.Волноваха Донецької обл.

до відповідача 1:

до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат”, м.Волноваха Донецької обл.Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс”, м.Докучаєвськ

проСтягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 102861 грн. 99коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Відкрите акціонерне товариство „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137, м.Волноваха Донецької обл., звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат”, м.Волноваха Донецької обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс”, м.Докучаєвськ про стягнення 100000грн. непогашеного кредиту, 2861,99 грн. відсотків за користування кредитом, а всього 102861 грн. 99 коп.

Рішенням від 07.03.2007р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137, м.Волноваха Донецької обл. задоволені та стягнуто з ТОВ „Легат” на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 102861 грн. 99 коп. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач 1 в особі директора Єштокіна А.Є. в 2004р. вчинив дію, яка свідчить про визнання кредитного зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.04р. про погашення прострочених відсотків за кредитним договором № 843 від 29.11.02р., протоколом допиту підозрюваного Єштокіна А.Є. від 17.06.04р. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 суми 2861,99грн. (нараховані відсотки) та 100000,00грн. (основний борг) є доведеними та обґрунтованими. Що стосується цих же вимог, заявлених до відповідача-2, суд дійшов висновку, що вони не необґрунтовані, оскільки виконати обов'язок перед заставодержателем заставодавець має виключно за рахунок предмета застави, а не власно сплатити кошти за позичальника.

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Легат”, м.Волноваха Донецької обл., з прийнятим рішенням не згоден, вважає його неправильним та прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також господарським судом допущено невідповідність висновків рішення обставинам справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07р. скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача, Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137, на апеляційну скаргу, яким він з вимогами відповідача-1 не погоджується та просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання з проханням щодо розгляду апеляційної скарги ТОВ „Легат” на рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07р.  без участі його представника.

Представник відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс”,  до  судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає”. До повноважень господарського суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження сторін по справі. Тому такий примірник повідомлення вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо належного повідомлення учасника судового процесу про вчинення судом певної процесуальної дії. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 ГПК України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, відзив на апеляційну скаргу не надав.  Явка сторін ухвалою суду не була визнана обов'язковою, тому справу розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №32/402, та наданих відповідачем-1 пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.10.02р. між відповідачем-1, ТОВ „Легат”, та позивачем, ВАТ „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137 (далі - Банк) було укладено Договір кредитної лінії №843, згідно якої був наданий кредит на суму 200000грн. строком на один рік до 29.10.03р.

Гарантом повернення кредиту за Договором кредитної лінії, виступив відповідач-2, ТОВ „Альянс”, згідно Договору №843 від 29.10.02р. про заставу рухомого майна  з зазначенням її балансової вартості в розмірі 433118,28грн.

Відповідно до пункту 4.3 Договору кредитної лінії відповідач-1 зобов'язався щомісяця, не пізніше 30 числа сплачувати Банку відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.3 цього Договору шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на підставі платіжних доручень.

Відповідач-1, ТОВ „Легат”, в порушення своїх обов'язків, передбачених п.1.1 Договору кредитної лінії №843 повернув лише частку кредиту, та станом на 12.12.03р. його заборгованість перед Банком склала 100000грн. - непогашеного кредиту та 2861,99 грн. - відсотків за користування кредитом, всього 102861 грн. 99 коп.

В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань по договору позивач у 2004 року звернувся із цивільним позовом у кримінальній справі до Волноваського районного суду Донецької області про стягнення 103722,58 грн. з Понідельченко Сергія Вікторовича, який є директором ТОВ „Альянс”, що виступив майновим гарантом ТОВ „Легат”.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 05.10.04р. цивільний позов Волноваського відділення №3137 задоволений та вирішено стягнути з Понідєльченко Сергія Вікторовича на користь позивача 103722,58грн.

24.03.05р. Державною виконавчою службою Волноваського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі №1-519.

Постановою  Державної виконавчої служби Волновасько-Докучаєвському районі від 30.10.06р. виконавчий документ по справі №1-519 від 05.10.04р., виданий Волноваським районним судом Донецької області, повернуто без виконання, оскільки в результаті перевірки майнового стану боржника, встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє.

За таких підстав позивач, ВАТ „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137, в грудні 2006 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: ТОВ „Легат” та ТОВ „Альянс” про солідарне стягнення з них 100000грн. непогашеного кредиту, 2861,99грн. відсотків за користування кредитом, а всього 102861 грн. 99 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.03.2007р. позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з відповідача-1, ТОВ „Легат”, заборгованості за кредитним договором в сумі 102861 грн. 99 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення відповідача-1, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Договір кредитної лінії №843 від 29.11.02р., Договір застави рухомого майна сільгоспінвентарю  №843 від 29.11.02р., Договір про заставу рухомого майна (товари в обігу)  №843 від 29.11.02р.;, претензію № 2188 від 02.12.03р., Договори страхування заставленого майна від 03.12.03р., витяг з лицевого рахунку відповідача 1 про надання кредитних коштів, Додаткову угоду № 3 від 10.12.2002р., Додаткову угоду № 2 від 06.12.2002р., Додаткову угоду № 1 від 04.12.2002р., Постанову ДВС Волноваського РУЮ від 24.03.05р. про відкриття виконавче провадження, Постанову ДВС Волновасько-Докучаєвського району від 30.10.06р. про повернення виконавчого документу.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано, що позивачем не пропущено строк позовної давності. Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідач-1 вчинив дії, яка свідчить про визнання боргу, тому перебіг строку позовної давності почався заново з 2004 року.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити  на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Господарським судом Донецької області правомірно зроблений висновок, що відповідачем-1 свої зобов'язання всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконані. За таких обставин у ТОВ „Легат” перед Банком утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 100000,00грн., та згідно п. 4.3 Договору утворилась заборгованість у вигляді несплачених відсотків в сумі 2861,99грн.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача-1 на ч. 2 ст. 62 ГПК України, згідно якої ТОВ „Легат” вважав, що позовна заява мала бути залишена без розгляду, оскільки відповідно до вироку Волноваського районного суду від 05.10.04р. вже було стягнуто на користь позивача суму 103722,58 грн. з громадянина Понідєльченко С.В., що є директором підприємства відповідача-2 за цивільним позовом в кримінальній справі за вимогами ВАТ „Державний Ощадний банк України”, м.Київ в особі філії Волноваського відділення №3137 по Договору кредитної лінії №843 від 29.11.02р., про той же предмет і з тих же підстав.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором в сумі 102861 грн. 99 коп., оскільки, в наданих позивачем документах є наявною Постанова  ДВС Волновасько-Докучаєвського району від 30.10.06р. про повернення виконавчого документу по справі №1-519 від 05.10.04р., згідно якого неможливо звернути стягнення на майно боржника, ТОВ „Альянс”, на підставі його відсутності.

Як встановлено судом, виконавчий лист, на підставі якого повинен був виконуватись вирок суду, повернутий позивачеві без виконання, сума боргу не стягнута, тому позивач мав право звернутися до господарського суду до відповідача-1., який не був відповідачем за цивільним позовом у кримінальній справі за договором, що є іншою підставою позову. Тому судова колегія відхилила заперечення відповідача-1 в цій частині як безпідставні.

Але позивач, звертаючись до суду з позовом, необґрунтовано висунув вимоги до відповідача-2, ТОВ „Альянс”, оскільки згідно ст. 1 Закону України „Про заставу”, ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Тобто, виконати обов'язок перед Банком відповідач-2 міг би виключно за рахунок предмета застави, а як вже встановлено Постановою від 30.10.06р. Державної виконавчої служби Волновасько-Докучаєвського району, майно боржника, на яке можливо було б звернути стягнення, відсутнє і з такими позовними вимогами до відповідача-2 позивач не звертався, зміни до позову відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, не надав.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-2 заборгованості  за кредитнім договором в сумі 102861,99грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07р. у справі № 32/402, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд                                                  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Легат”,                      м. Волноваха Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07 року у справі № 32/402 –залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 07.03.07 року у справі №32/402  –без змін.

Головуючий          

Судді:          

Надр.6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачам 1,2;

5 –ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.