Постанова

від 13.08.2015 по справі 825/1033/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року Чернігів Справа № 825/1033/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Мхитаряна В.Г.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного надійшла справа на новий розгляд за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1М.) до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ОСОБА_4 ОДПІ), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 № НОМЕР_1 ОСОБА_4 ОДПІ, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1484719,50 грн. (у т. ч. за основним платежем - 1187775,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 296943,90 грн.)

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене податкове-повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 прийнято справу до провадження судді Соломко І.І.

Усною ухвалою суду від 13.08.2015 заміно неналежного відповідача ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на належного ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем, представником позивача та представником відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_2) одержав ідентифікаційний номер, наданий ДПА України згідно з даними, заповненими ним в обліковій картці та занесений до Державного реєстру фізичних осіб.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 78.1.2 п. 78 1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України № 2755-VІ, від 02 грудня 2010 року, відповідно до наказу начальника ОСОБА_4 ОДШ від 09.11. 2012 № 777, державним податковим інспектором Дитюком Ярославом Анатолійовичем відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_4 ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 проінформований письмовим повідомленням від 09.11.2012 року № 12170/5/17-203 з копією наказу ОСОБА_4 ОДПІ від 09.11.2012 № 777, які направлено ОСОБА_1 09.11.2012 року листом з повідомленням про вручення, (вручено 12.11.2012 року).

Перевірку проведено з відома ОСОБА_1.

Перевірка проводилась з 22.11.2012 року по 05.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 № 1382/17/НОМЕР_2.

В ході проведення перевірки ОСОБА_4 ОДПІ встановлено порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. В«вВ» п. 176.1 ст. 176, п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 р.; п.п. 170.2.2, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, п.п. В«вВ» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VІ із змінами і доповненнями, а саме: занижена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, що підлягала сплаті до бюджету, на суму 1187775,60 грн.

На підставі акта перевірки від 12.12.2012 № 1382/17/НОМЕР_2 (а. с. 8-18) ОСОБА_4 ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 № НОМЕР_1 (а. с. 7), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1 484 719,50 грн. (у т. ч. за основним платежем - 1 187 775,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 296 943,90 грн.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено п.п. 164.2 ст. 164 ПК України. Зокрема, згідно з п.п. 164.2.3, 164.2.9 вказаного пункту такими є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

При цьому суд зазначає, що законом не передбачено обов'язкової незалежної експертної перевірки оцінки вкладу учасника господарського товариства, здійсненого у формі комп'ютерного обладнання.

Крім того, витрати на придбання майна та витрати на придбання інвестиційного активу шляхом внесення такого майна до статутного капіталу - є різними видами витрат, і при визначенні інвестиційного прибутку враховуються лише витрати на придбання інвестиційного активу.

Оцінка вартості товарів, внесених позивачем до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» у розмірі 6 999 200,00 грн. підтверджується ОСОБА_2 оцінки та приймання -передачі майна, що вноситься до формування статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» та Статутом вказаного товариства, затвердженого Загальними зборами Зсновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАСІТІ ПЛЮС» (протокол № 1 від 21.03.2011) та зареєстрованого державним реєстратором ОСОБА_5 Солом'янською районної в місті Києві державною адміністрацією від 22.03.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до змісту ОСОБА_2 приймання передачі та оцінки майна майно позивачем було передано ОСОБА_6, якій діяв на підставі протоколу № 1 від 21.03.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_6 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАСІТІ ПЛЮС» та уповноважено прийняти внесок (майно, указане в акті приймання передачі та оцінки майна) і провести державну реєстрацію цього Товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного Кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 цього Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Як вбачається зі змісту п.7.2. Статуту ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС», «…до моменту реєстрації Товариства кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу», а отже ця редакція Статуту повністю відповідала вимогам ст. 144 ЦК України та ч. 2 ст. 52 Закону України Закону України від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства», в редакції станом на момент реєстрації Статуту.

Тобто засновник, в даному випадку позивач ОСОБА_7 був зобов'язаний внести до статутного капіталу не менш 50% вкладу, зазначеного в Статуті до моменту реєстрації, а отже виконав вимоги чинного законодавства України, що підтверджується ОСОБА_2 приймання передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАСІТІ ПЛЮС» від 21.03.2012р» (а.с. 19-20).

В подальшому, ОСОБА_1 з Приватним акціонерним товариством «ДАТАГРУП» укладено договір купівлі-продажу, а саме частки у статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» в розмірі 6 992 200,00 грн., що складає 99,9 % статутного капіталу останнього, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 13.05.2011 року за реєстровим номером 1263 (а.с.46-48) та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» в розмірі 7000,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 13.05.2011 року за реєстровим номером 1264 (а.с.48-49).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до підпункту 170.2.2. пункту 170.2 статті 170 ПК України розраховується, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат, на придбання такого активу з врахуванням норм підпункту 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Згідно з підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 цієї ж статті Кодексу, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому, відповідно до підпункту 170.2.6 цього пункту Кодексу, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз викладеного свідчить, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, доходи від отримання в подарунок корпоративних прав, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи документами дохід, отриманий позивачем в результаті продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ» дорівнює сумі витрат, понесеній платником податків для її придбання, що свідчить про помилкове нарахування податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, виходячи з вартості проданої частки.

Такі висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 10.06.2014 по справі № К/800/5358/14, від 17.07.2014 по справі № К/800/2621.

На підставі викладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки від 12.12.2012 № 1382/17/НОМЕР_2 є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість та належне підтвердження позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у формі внесення комп'ютерного обладнання до статутного фонду ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» на суму 6 999 200 грн.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що інвестиційний прибуток і оподатковуваний дохід від продажу корпоративних прав позивачем повинен визначатись з урахуванням витрат на придбання таких корпоративних прав, виходячи із вартості майна, внесеного до статутного фонду ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС», зазначеної у Статуті товариства та ОСОБА_2 оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником в статутний фонд.

Таким чином, твердження відповідача про правомірність визначеного податку з доходів фізичних осіб позивачу в розмірі за основним платежем - 1 187 775,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 296 943,90 грн. є необґрунтованим.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення вказано порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку з найманих працівників, проте в акті перевірки від 12.12.2012 № 1382/17/НОМЕР_2 зазначено, що позивачем занижена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 27.12.2012 № НОМЕР_1.

Повернути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири ) грн. 00 коп

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко