Ухвала

від 17.09.2015 по справі 825/1033/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1033/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - скасовано та адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0001031730 від 27 грудня 2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року касаційну скаргу Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області - задоволено частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року - скасовано, а справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0001031730 від 27 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Ніжинська ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_3 податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1382/17/НОМЕР_2 від 12 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. п. в п. 176.1 ст. 176, п. п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 1 ПК України, зокрема, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік; п. п. 170.2.2, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. п. в п. 176.1 ст. 176 ПК України що призвело до занижена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, що підлягала сплаті до бюджету, на суму 1 187 775, 60 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001031730 від 27 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 1 484 719, 50 грн., у тому числі за основним платежем 1 187 775, 60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 296 943, 90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем внесено до статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» майно у розмірі 6 999 200, 00 грн., що підтверджується Актом оцінки та приймання передачі майна, що вноситься до формування статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» та Статутом вказаного товариства, затвердженого Загальними зборами Зсновників ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС», а саме протоколом № 1 від 21 березня 2011 року та зареєстрованого державним реєстратором Соломянської районної в м. Києві державною адміністрацією від 22 березня 2011 року.

В подальшому, позивачем з ПрАТ «ДАТАГРУП» укладено договір купівлі-продажу, а саме частки у статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» в розмірі 6 993 200, 00 грн., що складає 99, 9 % статутного капіталу останнього та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» в розмірі 7 000, 00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. від 13 травня 2011 року.

Таким чином, у 2011 році позивач отримав дохід від здійснення операцій з інвестиційними активами у розмірі 7000200, 00 грн.

Відповідно до п. п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України - дохід, отриманий з джерел за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно до п. п. 164.2.3, 164.2.9 ПК України - до доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб зокрема є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 ГК України - корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Згідно до п. п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України - фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Відповідно до п. п. 14.1.26 ст. 14 ПК України - витратами в розумінні податкового закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, відповідно до п. п. 170.2.6 ст. 170 ПК України - до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Між тим, відповідно до п. п. «а» п. п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПК України - не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу.

Згідно до п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України - податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Розмір такої суми в 2011 році складав 1320, 00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, доходи від отримання в подарунок корпоративних прав, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Враховуючи, що позивачем отримано дохід у розмірі меншому 1 320, 00 грн., а тому дохід, отриманий позивачем в результаті продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» фактично дорівнює сумі витрат, понесеній платником податків для її придбання, що свідчить про помилкове нарахування податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що документального підтвердження понесених витрат на придбання інвестиційного активу позивачем не надано, оскільки акт приймання - передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування Статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» не є перевинним бухгалтерським документом. Крім того, розмір внеску до статутного фонду було внесено до набуття статусу юридичної особи ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України - товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України - статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-ХІІ від 19 вересня 1991 року - установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Згідно до ч. 1 ст. 51 Закону - установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Частиною 2 ст. 52 Закону передбачено, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Відповідно до п. 7.2. Статуту ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» - до моменту реєстрації Товариства кожен з учасників зобовязаний внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу»..

Виходячи з аналізу вказаних норм, засновник, зобов»язаний внести до статутного капіталу не менше 50 % вкладу, зазначеного в Статуті до моменту реєстрації, а, отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства України, що підтверджується Актом приймання передачі та оцінки майна, яке вноситься для формування статутного капіталу ТОВ «ЮАСІТІ ПЛЮС» від 21 березня 2012 року» та є первинним документом, що підтверджується правовою позицією у рішенні Вищого адміністративного суду України №К/9991/3317/12 від 27 листопада 2012 року..

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 21 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.