Рішення

від 14.01.2010 по справі 13/464

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/464 14.01.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттехнологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-

Промисловий демонтаж"

про визнання договору недійсним

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з'явився, 19.11.09 були Пономарьов А.О. -дов. б/н від 02.02.09,

Добриня І.В. -дов. б/н від 02.02.09,

від відповідача Грищенко О.М. -дов. б/н від 14.05.09,

В судовому засіданні 14.01.10 за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

21.10.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору підряду №22/08 на виконання демонтажних робіт.

02.11.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.11.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.09 розгляд справи відкладено на 10.12.09, через невиконання вимог ухвали суду і не подання витребуваних судом документів.

На вимогу суду про надання документів на підставі яких діє позивач, а також оригіналів документів копії яких долучені до матеріалів справи, представники повідомили про неможливість їх подання і про втрату всіх установчих документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію та статуту та пояснили, що жодних дій по їх відновленню позивач не вчинив, повідомлень про їх втрату не розміщував, до відому органів державної влади їх втрату не довів.

Судом роз'яснено, що згідно із частиною шостою ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" право доступу до документів, які знаходяться у відповідній реєстраційній справі, мають засновники (учасники) юридичної особи, а також уповноважені ними особи на підставі письмової заяви.

Судом також роз'яснено, що відповідно до п. 6 ст. 9 цього Закону встановлено, що в разі втрати або пошкодження свідоцтва про реєстрацію проводиться його заміна. Для заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням засновники (учасники) юридичної особи або уповноважена особа повинні подати державному реєстратору або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:1) заяву встановленого зразка про заміну свідоцтва про державну реєстрацію 2) документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про втрату або заміну свідоцтва про державну реєстрацію;3) документ про підтвердження внесення реєстраційного збору за заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою. Крім того, суд роз'яснив обов'язок подати оголошення у друкований засіб масової інформації про втрату статуту.

Оскільки законодавством не врегульовану порядку заміни статуту, суд роз'яснив, про необхідність вчинення дій по відновленню такого документу.

10.12.09 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляду справи.

Листом Виконуючого обов'язки голови Господарського суду міста Києва № 03-2/80 від 10.12.09 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

10.12.09 представник позивач надав додаткове обґрунтування позовних вимог доповнивши підстави для позову.

Ухвалою 12.12.09 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.09 розгляд справи призначений на 14.01.10, від сторін витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

Станом на час розгляду справи вимоги суду про відновлення установчих документів, свідоцтва про реєстрацію та статуту не виконані.

В судове засідання представники позивача не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів чи пояснень не можливості їх подання не подали, поважних причин такої процесуальної поведінки суду не повідомили.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив про наявність спору на вирішенні суду (справа Господарського суду міста Києва №8/200 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттехнологія" про стягнення 4 642 485,84 грн.)про стягнення боргу за оспорюваним договором, надав докази, які свідчать про реальне виконання договірних зобов'язань, повідомив прийняття виконаних робіт.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

19.06.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техбудмеханіка - Промисловий демонтаж»(Підрядник) був укладений Договір підряду №22/08 на виконання демонтажних робіт (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Підрядник зобов'язувався виконати роботи, а Замовник зобов'язувався визначити перелік та обсяги робіт, передати необхідну документацію, прийняти завершені роботи та оплатити їх в порядку, обсязі та на умовах, визначених Договором.

Між сторонами виникли правовідносини підряду.

На виконання умов договору відповідач виконав роботи, що підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт №1 за липень 2008 року підписаним сторонами, крім того, з пояснень відповідача випливає, що інші акти приймання виконаних підрядних робіт позивач не підписав і не повернув.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.843 цього кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами, 19.06.08 складений акт попереднього визначення обсягу робіт в якому зазначені об'єми робіт: розбирання конструкцій з бетону 2373,67 м.куб., цегли 909,745 м.куб., утеплювач 175,3 м. куб, шифер , асфальтобетон, сміття 4 м.куб., земляні роботи 1980 м.куб.

В додатку до договору №3 визначена договірна ціна 505,878380тис.грн.

Додатковою угодою №1 від 06.08.08 сторони збільшили договірну ціну збільшивши у акті від 05.08.08 обсяг та перелік робіт, вартість яких визначили у додатку №2 до додаткової угоди №1.

Всі правочини підписані від імені Замовника генеральним директором Березівським М.В. та від імені Підрядника директором Одуд А.В. їх підписи скріплені круглими печатками юридичних осіб сторін у справі.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо його сторони в передбаченому законом порядку і формі дійшли згоди по всіх його істотних умовах. Тому господарський договір буде вважатися укладеним, якщо: сторонами дотриманий порядок укладення господарського договору, передбачений законом; дотримана форма господарського договору, передбачена законом; було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Посилання позивача на те, що відповідно до п. 10.4.6. Статуту ТОВ «Інвесттехнологія» Директор має право розпоряджатися майном Товариства лише на суму, що становить менше 50% статутного капіталу не стосується прав і повноважень Генерального директора (п.10,5-10.5.10) укладати угоди в ході здійснення господарської діяльності.

Укладення договору підряду не є відчуженням майна товариства.

За таких обставин дії Генерального директора Замовника Березівського М.В. при укладенні оспорюваного правочину вчинені в межах повноважень і компетенції.

Позивач стверджує, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, позивач вказує, що сторони укладали договір в порушення припису п.5ст.318 ГК України відповідно до якого договір на капітальне будівництво повинен містити порядок матеріально-технічного проектного та іншого забезпечення будівництва, умови про дефекти і гарантії.

Відповідно до п.6.3.1 договору замовник зобов'язаний надати підряднику технічну документацію та дозвіл на виконання будівельних робіт.

Частинами 1 і 2 ст. 317 ГК України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Однак оспорюваний договір сторони уклали про демонтаж (знесення) будівель і споруд, а не капітальне будівництво, що суттєво відрізняє такі види договорів підряду, а обставин, які б свідчили про недосягнення згоди щодо усіх істотних умов цього договору позивач не навів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Отже для чинності правочинів відповідна стаття встановлює умову щодо законності змісту правочину.

Аналіз даної норми дає підстави стверджувати що зміст правочинів відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.

Позивач посилається на положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 5.12.07. № 1396 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві»якими встановлено що, юридична особа та фізична особа (підприємець) -суб'єкти господарської діяльності (далі -суб'єкти будівельної діяльності), що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком.

Також позивач посилається на відсутність дозвільної документації на виконання підготовчих робіт, наявність якого передбачена Законами України «Про основи містобудування»та «Про планування і забудову територій»

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В ході розгляду справи встановлено, що однією з підстав звернення до суду з позовом була незгода позивача з наявністю у нього заборгованості перед товариством за виконання робіт за спірним договором, що є предметом розгляду в іншій справі між цими ж сторонами.

У відповідності з частиною сьомою статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції Закону, чинній на час подання позову) контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Позивач до таких органів не відноситься.

За таких обставин право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо обов'язковості отримання ліцензії для здійснення певного виду господарської діяльності належить саме зазначеним органам, а не позивачеві. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.11.2009 № 2/179пд.

Пояснення відповідача щодо наявності всіх необхідних істотних умов договору демонтажу споруд, і досягнення сторонами згоди щодо них, знайшло підтвердження в матеріалах справи, компетенція і повноваження осіб, які від імені сторін підписали договір перевірені і підтверджені.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено у встановленому порядку недійсності оспорюваного договору, а наведені обставини спростовані в ході розгляду справи і вирішення спору.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата підписання 22.01.10