Постанова

від 10.08.2015 по справі 920/1055/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р. Справа № 920/1055/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Івакіна В.О. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Взаємна довіра" (вх.№ 3467 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 26 березня 2015 р. у справі № 920/1055/14,

за позовом Приватного Підприємства "Стрілець", м. Тернопіль

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра", м. Буринь, Сумська обл.,

про стягнення 19500,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 19500,00 грн. коштів за непоставлену продукцію відповідно до умов договору поставки від 01.01.2014; 1950,00 грн. витрат на правову допомогу, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2015 р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач ТОВ "Взаємна довіра" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2015 р. у справі № 920/1055/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Позивач та відповідач своїх представників у призначене судове засідання не направили, про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 160-161). Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без представників позивача та відповідача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №11502,від 03.08.2015 року), в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач надав клопотання (вх. №11503, від 03.08.20145 року), в якому просить розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01 січня 2014 року між Приватним підприємством В«СтрілецьВ» , що виступило покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма В«Взаємна довіраВ» - постачальник (відповідач) було укладено договір поставки б/н.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (товар), перелік і якість якого визначається накладними.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: аванс в розмірі 100% вартості партії товару, визначеної рахунком-фактурою (п. 2.2.1.), зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 2.3.).

З матеріалів справи вбачається, що покупцю виставлено рахунок № 19/02 від 19.02.2014 року на загальну суму 19500 грн. ( а.с. 11, т. 1), на підставі якого покупцем (позивачем) платіжним дорученням № 70 від 20 лютого 2014 року відповідачу перераховано 19500,00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору, поставка партії товару здійснюється протягом 5-30 календарних днів від дня оплати покупцем авансу в розмірі, визначеному п. 2.2.1.

Оплата за товар була здійснена 20.02.2014 року з наступного дня 21.02.2014 року - тридцятий календарний день, визначений кінцевим днем оплати, завершився 22 березня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що ним зобов'язання виконані належним чином, здійснено 100% передоплату товару, однак відповідач свої зобов'язання не виконав і не здійснив поставку товару в обумовлені договором строки.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2014 року за № 9 була виписана довіреність на директора ОСОБА_1 на отримання від ТОВ фірма В«Взаємна довіраВ» цінностей згідно рахунка № 19/02 від 19.02.2014 р., ОСОБА_1 у відзиві стверджує, що довіреність дійсно була виписана на неї, однак товар вона не отримувала.

Таким чином, обов'язком відповідача, як постачальника товару, є надання належних доказів на підтвердження виконання своїх обов'язків за договором поставки від 01.01.2014 року, саме щодо поставки чи передачі товару, тобто виконання зобов'язання в належний термін, щодо належного предмета та передбаченим договором способом.

Відповідно до п. 3.2. договору сторони обумовили, що умови поставки товару - FCA м. Суми згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТОРМС в редакції 2010 р.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТОРМС в редакції 2010 р FCA - (Франко-перевізник). Вказані умови поставки передбачають, що В«зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Під перевізником, розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особиВ» . Подібної вказівки покупець не надавав, тож свого зобов'язання по поставці він не виконав.

Згідно з п. А.8. В«Доказ доставки - транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення. Якщо це загальноприйняте, надати покупцю за рахунок продавця звичайний документ, що доводить поставку товарів згідно з пунктом А.4. Якщо ж цей документ не є транспортним документом, то слід уповні посприяти покупцеві на його прохання, на його ризик і за його рахунок в отриманні транспортного документа для договору перевезення (наприклад, транспортна накладна, що передається).

Однак відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання своїх обов'язків за договором щодо поставки товару у строк, податкова накладна не є належним доказом поставки товару.

Позивач заперечує факт отримання від позивача товару, а саме за накладною № 24/02 від 24.02.2014 р., стверджуючи, що підтвердженням цього є відсутність підпису і печатки підприємства на зазначеній накладній, а отже і відсутність первинних документів, що підтверджують поставку товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 1) закріплено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Натомість накладна № 24/02 від 24.02.2014 року, не відповідає вимогам ст. 9 зазначеного Закону, пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, відповідно до яких саме видаткові накладні є первинним документом які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

У накладній № 24/02 від 24.02.2014 року відсутні підпис і печатка отримувача, (тобто позивача в даній справі), відсутність яких свідчить про відсутність участі особи в проведенні даної господарської операції, а саме прийманні-передачі товару.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем - постачальником не надано доказів які б свідчили про те, що ним належним способом виконано зобов'язання за договором поставки в передбачений договором спосіб, що є порушенням вимог ст. 526 ЦК України, а також 599 ЦК України, відповідно до якої припиненням зобов'язання є лише належне його виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2014 року відповідачу була направлена вимога про повернення суми попередньої оплати у сумі 19500,00 грн. за поставлений товар, проте кошти повернуті не були.

З огляду на досліджені матеріали справи, доводи позивача та відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 19500,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача викладених в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Представник відповідача додаючи до апеляційної скарги нові докази не надав вмотивованого обґрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції. З копії листа не засвідченого належним чином наданого з апеляційною скаргою за вих. №13.03/1, від 13.03.2014 року за підписом директора ПП «Стрілець» ОСОБА_1 (а.с. 139) вбачається інший текст ніж з листа оригінала наданого позивачем вих. № 13.03/1, від 13.03.2014 року, який підписаний директором ПП «Стрілець» ОСОБА_1, та посвідчено печаткою підприємства, з якого вбачається про вимоги до відповідача про повернення коштів, а не про отримання матеріальних цінностей по дорученню. Зважаючи на викладене колегія суддів не може прийняти як належний доказ незасвідчену копію листа наданого відповідачем на стадії апеляційного провадження, котрий подано з порушенням норм господарсько - процесуального процесу.

Не можуть також бути прийняті до уваги і надані відповідачем накладні № 24/02, від 24.02.2014 року (а.с. 140, том 2), оскільки на ній відсутня печатка отримувача та цей документ поданий в порушення вимог ст. 101 ГПК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000, 00 грн..

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Сумської області від 26 березня 2015 р. у справі № 920/1055/14, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26 березня 2015 р. у справі № 920/1055/14, залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.