Рішення

від 23.01.2009 по справі 22/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/70

23.01.09

За позовом     Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія

                        «Інтерекспресдрук»

про                   стягнення заборгованості

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача          Дєдов С.М. голова правління;

від відповідача      Слєпченко Т.В. (довіреність № 1 від 14.01.2009р.);

23.01.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація «Асоціація Територіальна громада»(надалі ГО «Асоціація Територіальна громада», позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»(надалі ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук», відповідач) заборгованості за договором в сумі 90 000 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювались, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог отриманої судом 20.01.2009р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 85 000 грн., складової боргу та 3% річних в сумі 73 579, 18 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно укладених між сторонами договорів на виконання поліграфічних послуг позивачем були перераховані грошові кошти, та у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано зобов'язань на повну суму передплати, заявлені вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 85 000 грн.. Також з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивачем здійснено розрахунок інфляційних збитків та трьох процентів річних в загальному розмірі 73 579, 18 грн., які відповідач має сплатити на користь позивача.

Так, відповідно до наданих пояснень та заяв, позивач зазначав про укладення між сторонами договору 18.03.2003р. № 45 за яким здійснювалась оплата поліграфічних послуг, а договір № 46 за твердженням позивача, відповідач виготовив самостійно - шляхом заміни першої сторінки договору № 45 та відповідно звітувався саме за договором № 46. В подальшому між сторонами укладено договір № 31 від 01.01.2005р. за яким здійснювались розрахунки та виконувались роботи. Заборгованість відповідача складає 85 000 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 27.11.2008р..

Зазначаючи що згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3-х відсотків річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, позивач розрахував суму інфляційних збитків та 3% річних за період з січня 2006р. та  станом на 01.01.2009р. в загальній сумі 73 579, 18 грн., які просить стягнути з відповідача.

У поданих до суду заявах, якими уточнювались позовні вимоги, позивач просив об'єднати позовні вимоги по договорам № 45, № 46, № 31 в одне провадження, поновити строк позовної давності на повернення заборгованості по договору № 45 від 18.04.2003р..

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що сума заборгованості перед позивачем складає суму в розмірі 65 688, 04 грн..

Заборгованість по договору № 45 від 18.03.2004р., за твердженням відповідача, стягненню не підлягає у зв'язку із пропущенням строку позовної давності щодо вказаних вимог. Строк дії  Договору № 45, по якому на поточний рахунок відповідача надійшла загальна сума авансових грошових коштів 57 523, 00 грн. встановлений у п. 5.7 договору - з 18.04.2003р. по 01.01.2004р.. Поліграфічні роботи, які є предметом Договору № 45 позивачем не замовлялися. Останнє перерахування грошових коштів, яке було здійснено позивачем - 29.03.2005р..

Ст. 257 ЦК України передбачено загальний строк позовної давності тривалістю в три роки. Станом на 08.09.2008р. - дату порушення провадження судом по справі № 22/70 - позивач не скористався своїм правом, передбаченим господарським судочинством щодо звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права щодо стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 45. В Уточненій позовній заяві будь-яких обґрунтувань причини пропуску строку позовної давності позивачем не наведено. Вимоги позивача щодо поновлення пропущеного строку позовної давності по Договору № 45, на думку відповідача, не підлягають задоволенню у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску. Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57 523 грн. копійок задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності.

18.04.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на виконання поліграфічних робіт № 46, по якому відповідачем виконано поліграфічних робіт на загальну суму 38 211,04 грн..

          01.01.2005р. між сторонами укладено договір № 31 за яким, позивачем було перераховано 265 000 грн.. Станом на дату закінчення виконання відповідачем робіт по Договору заборгованість перед позивачем становила 91 871, 82 грн..

На виконання отриманої від позивача листа-вимоги № 01/07 від 19.07.2007р. про повернення залишку передплати, виходячи зі своїх реальних фінансових можливостей, відповідач повернув позивачеві 26 183,78 грн..

Відповідач також зазначає, що відповідно до умов договору штрафні санкцій, розраховані позивачем в Заяві про уточнення позовних вимог, задоволенню не підлягають, оскільки сторонами Договору не передбачено конкретний строк виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно до розділу 4 Договору передбачено, що у разі порушення графіку здачі накладу з вини відповідача, п. 4.1, останній несе відповідальність згідно діючого законодавства України. Графік здачі відповідачем робіт, передбачених п. 1.1 Договору, порядок встановлення якого передбачено п. 2.1.1 Договору, відповідачем та позивачем не встановлювався. Відповідальність боржника, передбачена ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування нарахованих ним штрафних санкцій, передбачає відповідальність лише за прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки Договором та відповідними додатками до нього не було визначено строк виконання зобов'язань відповідачем, підстави для нарахування штрафних санкцій за їх несвоєчасне виконання відсутні. Окрім того, позивачем при розрахунку не враховані норми п. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2003р. між ГО «Асоціація Територіальна громада»та ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»укладено договір на виконання поліграфічних послуг за умовами якого останнім взяті на себе зобовязання здійснювати монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видачу тиражу газети «Ми –родина»: обсяг 4 полос А3, фарба 2+1, тираж 8 000 примірників, періодичність друку –раз на місяць. Позивач у справі за укладеним договором зобов'язаний був здійснювати своєчасне, згідно підписаному сторонами графіку, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), здавання у виробництво фотоформ полос газет, які повністю відповідають технічним вимогам (додаток № 2).

Відповідно до частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В даному випадку відносини сторін щодо яких досягнуто згоди, зокрема в частині виконання відповідачем на користь позивача поліграфічних робіт (монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видача тиражу газети «Ми –родина»періодичністю друку раз на місяць) були оформлені договором який складено 18 квітня 2003р.. До матеріалів справи надані договори № 45 та № 46 які є ідентичними по тексту написання, не містять жодних розбіжностей окрім номеру договору. Відповідно до встановлених обставин справи при виконанні робіт, обсяг та порядок виконання яких врегульовано договором від 18.04.2003р., відповідачем складались первинні бухгалтерські документи з посиланням на номер договору –46, тоді як позивачем сплачувались ці роботи з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р..

Зобов'язання що виникали для сторін з договорів № 45, № 46 від 18.04.2003р. є одними і тими ж зобов'язаннями, які врегульовані положеннями договору складеного сторонами 18.04.2003р., у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що позивачем роботи по договору № 45, як зазначає відповідач, не замовлялись, а позивачем не оплачувались роботи по договору № 46.

Надані відповідачем до матеріалів справи банківські виписки підтверджують зарахування відповідачем проплат здійснених позивачем з посиланням на договір № 45 в рахунок оплати робіт по договору № 46 (в електронному варіанті номер договору № 45 виправлено на № 46), а надані позивачем платіжні доручення № 02 від 21.07.2003р., № 01 від 07.05.2003р., № 03 від 25.12.2003р., № 04 від 01.03.2004р., № 08 від 03.06.2004р., № 04 від 15.07.2004р., № 10 від 11.08.2004р., № 11 від 03.11.2004р., № 15 від 24.12.2004р., № 5 від 29.03.2005р. свідчать про здійснення вказаних оплат з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р..

В подальшому відносини сторін щодо виконання поліграфічних робіт були оформлені договором № 31 від 01.01.2005р. за умовами якого відповідач зобовязувався здійснювати монтаж шпальт газет, виготовлення друкарських форм, друк і видачу накладу газет «Теплі долоні», «Самоврядування Києва»згідно окремого листа замовлення. Позивач у справі зобов'язаний був здійснювати своєчасне, згідно листа-замовлення та затвердженого графіку, здачу у виробництво фотоформ шпальт газет, які повністю відповідають технічним вимогам (додаток № 1).

Строк дії договору № 31 від 01.01.2005р. згідно п. 5.7 договору встановлений з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., у п. 5.7  договору № 45 (46) від 18.04.2003р. зазначено що він діє з 18.04.2003р. по 01.01.2004р..

Фактично, матеріали справи свідчать, що поліграфічні роботи, про виконання яких досягнуто згоди (монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видача тиражу газети «Ми –родина») виконувались ТОВ «Поліграфічна компанія «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук» впродовж 2003р. –2006р.. Тобто укладення договорів, як № 45 (46) від 18.04.2003р., так і № 31 від 01.01.2005р. було лише оформленням відносин, що існували та продовжувались з травня 2003р. по березень 2006р..

Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В силу перехідних положень Господарського кодексу України (п. 4) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки, строк дії договору укладеного сторонами 18.03.2003р. згідно з п. 5.7 встановлений з 18.04.2003р. по 01.01.2004р., а правовідносини що з нього виникли  між сторонами, продовжували існувати після набрання чинності зазначеними нормативними актами, застосуванню у спорі що виник між сторонами підлягають Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, вказаний кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Таким чином, враховуючи, що позивач та відповідач є суб'єктами господарювання та уклали спірний договір при здійсненні своєї господарської діяльності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України.  

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Досягнення згоди щодо виконання поліграфічних робіт за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору підряду, а згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення договорів № 45, № 46 від 18.04.2003р., № 31 від 01.01.2005р. визначають здійснення розрахунків за поліграфічні та інші послуги шляхом попередньої оплати з проведенням кінцевого розрахунку до 10 числа наступного місяця з обов'язковим доданням розрахунків виконаних послуг по кожному номеру газети (п. 3.2 договорів).

Так, згідно наданих до матеріалів справи платіжних доручень (отримання коштів підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками) позивачем в рахунок оплати поліграфічних робіт з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р. перераховано 761, 30 грн. (платіжне доручення № 01 від 07.05.2003р.), 2 572, 62 грн. (платіжне доручення № 02 від 21.07.2003р.), 1 600 грн. (№ 03 від 25.12.2003р.), 2 000 грн. (№ 04 від 01.03.2004р.), 5 000 грн. (№ 08 від 03.06.2004р.), 5 869, 08 грн. (№ 04 від 15.07.2004р.), 10 000 грн. (№ 10 від 11.08.2004р.), 7 320 грн. (№ 11 від 03.11.2004р.), 10 000 грн. (№ 15 від 24.12.2004р.), 12 400 грн. (№ 29.03.2005р.).

Виконання робіт згідно здійснених проплат підтверджується складеними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт, накладними, що підтверджують отримання продукції та звітом про витрати паперу та вартість поліграфічних послуг, довіреностями представника підприємства, та зокрема актів з посиланням на договір № 46 від 18.04.2003р. надано: від 30.05.2003р. на суму 761, 30 грн., від 30.06.2003р. на суму 857, 54 грн., від 31.07.2003р. на суму 857, 54 грн., від 29.08.2003р. на суму 809, 42 грн., від 31.12.2003р. на суму 1 623, 24 грн., від 31.03.2004р. на суму 1 890, 40 грн., від 31.05.2004р. на суму 3 758, 64 грн.,  від 31.07.2004р. на суму 5 403, 52 грн., від 31.08.2004р. на суму 3 486, 72 грн., від 30.09.2004р. на суму 5 610, 24 грн., від 30.10.2004р. на суму 6 488, 64 грн., від 30.11.2004р. на суму 6 663, 84 грн..

Всього, первинні документи оформлені з посиланням на договір від 18.04.2003р. свідчать про здійснення передплати за роботи в загальному розмірі 57 523 грн., та виконання робіт на суму 38 211 грн..

Таким чином виконання робіт ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»та їх оформлення з посиланням на договір № 46 від 18.04.2003р., здійснення оплат протягом 2004 року з посиланням на договір № 45 від 18.04.2003р. підтверджує досягнення згоди сторін щодо продовження договірних відносин, які оформлені договором від 18.04.2003р. після закінчення строку, який встановлений у ньому як строк дії договору.

Подальше оформлення виконаних поліграфічних робіт сторонами здійснювалось з посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р., однак кінцеві розрахунки за договором від 18.04.2003р. сторонами не проводились, а переплата по договору відповідачем на користь позивача не поверталась.

З посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р. позивачем було здійснено оплату робіт на суму 265 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 10.06.2005р. на суму 20 000 грн., № 7 від 14.07.2005р. на суму 60 000 грн., № 8 від 01.08.2005р. на суму 100 000 грн., № 9 від 14.10.2005р. на суму 50 000 грн., № 10 від 26.12.2005р. на суму 35 000 грн..

Виконання робіт по договору підтверджується складеними актами здачі-приймання виконаних робіт: від 31.01.2005р. на суму 6 336, 72 грн., від 31.03.2005р. на суму 7 301, 61 грн., від 31.05.2005р. на суму 12 999, 85 грн., від 30.06.2005р. на суму 23 915, 86 грн., від 30.09.2005р. на суму 11 597, 93 грн., від 31.10.2005р. на суму 12 975, 85 грн., від 30.11.2005р. на суму 11 957, 93 грн., від 30.12.2005р. на суму 76 683, 16 грн., від 31.01.2006р. на суму 7 780, 26 грн., від 31.03.2006р. на суму 1 219, 01 грн..

Загальна сума здійсненої передплати згідно платіжних документів з посиланням на договір № 31 від 01.01.2005р. складає 265 000 грн., а сума виконаних робіт за актами що оформлені з посиланням на зазначений договір –173 312, 18 грн.. Матеріалами справи підтверджується, що останній акт здачі-приймання виконаних робіт по договору складений 31.03.2006р., тобто вже після закінчення строку, який зазначений як строк дії договору у п. 5.7 договору.

Оскільки, договірні відносини сторін по виконанню поліграфічних послуг припинились за взаємною згодою сторін, та з урахуванням виконання робіт на суму, що є меншою аніж здійснена передплата, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 111 183, 78 грн., в тому числі 91 871, 82 грн. по договору № 31 від 01.01.2005р., що підтверджується документами про які зазначено вище, а також актом звірки розрахунків за період з 01.05.2003р. по 27.11.2008р..

19.07.2007р. позивачем надіслано в адресу відповідача за вих. № 01/07 лист-вимогу про повернення залишку передплати, проведеної позивачем.

На виконання надісланої вимоги, відповідач повернув позивачеві 26 183, 78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 467 від 19.07.2007р. на суму 1 183,78 грн., № 514 від 07.08.2007р., на суму 5 000 грн., № 610 від 11.09.2007р. на суму 5 000 грн., № 656 від 21.09.2007р. на суму 5 000 грн.,  № 795 від 31.10.2007р. на суму 5 000 грн.,  № 1208 від 02.10.2008р. на суму 5 000 грн..  

Сума отриманої передплати в розмірі 85 000 грн. станом на час вирішення спору відповідачем не повернута, доказів зворотнього суду не представлено у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних в розмірі 73 579, 18 грн. суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеними договорами у відповідача грошових зобов'язань не виникало, положення договорів № 46, 45 від 18.04.2003р., № 31 від 01.01.2005р. не передбачають зобов'язань ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»щодо повернення грошових коштів в разі перерахування передплати в більшому розмірі аніж виконані роботи, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати. За вказаними договорами на відповідача були покладені обов'язки по виконанню поліграфічних робіт, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 1 703, 79 грн. (1 585, 79 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 913, 23 грн..

Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми 20 грн., як витрат, які позивач поніс при отриманні довідки з банку, суд відзначає наступне.

В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

У п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008  №  01-8/164 у відповідь на запитання чи можливе віднесення до "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи" (в розумінні статті 44 ГПК) витрат сторін у справі, яких вони зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування та ін.), а також кошти, сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах та чи повинен суд, не знайшовши підстав для віднесення відповідних сум на іншу сторону у справі, зазначити про це у резолютивній частині рішення, зазначено що у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному питанні видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 33 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно понесення зазначених позивачем витрат обумовлено насамперед необхідністю доведення обставин на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська 22-24, р/р 2600033013083 в КСВ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31732119) на користь Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»(03035, м. Київ, вул. Урицького 11, к. 123, р/р 260073011850 в АКБ «Старокиевский Банк»м. Київ, МФО 321477, ідент. код 26060198) 85 000 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) заборгованості.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська 22-24, р/р 2600033013083 в КСВ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31732119) на користь Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»(03035, м. Київ, вул. Урицького 11, к. 123, р/р 260073011850 в АКБ «Старокиевский Банк»м. Київ, МФО 321477, ідент. код 26060198) 913, 23 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 23 копійки) сплачених судових витрат.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 23.01.2009