Рішення

від 25.06.2009 по справі 10/38-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/38-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      25.06.2009 р.                                                                            Справа № 10/38-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", 36034,                                м. Полтава, вул. Половки, 72  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-104", 36014,                                    м. Полтава, вул. Пушкіна, 88  

про стягнення 10 848,32 грн.

Суддя  Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Янко Є.С., довіреність №  173 від 02.01.2009 р.;

                        Зінченко М.О., довіреність № б/н від 22.06.2009 р.;  

        від відповідача: Кисіль І.Б., довіреність № б/н від 22.09.2008 р..  

Суть спору : Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Колос", м. Полтава про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-104",                    м. Полтава 10 848,32 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на виконання умов договору поставки № 331 від 17.12.2008 р., в тому числі : 5 144,79 грн. основний борг,                         2 881,08 грн. пені, 2 572,40 грн. штрафу, 23,68 грн. 3 % річних та 226,37 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву на позовну заяву  вх. № 06815 від 27.05.2009 р..

23.06.2009 р. відповідачем була подана до господарського суду Полтавської області зустрічна позовна заява вх. № 2305 від 23.06.2009 р. про стягнення з ТОВ "Колос",                       м. Полтава 7 173,06 грн..

Ухвалою господарського суду Полтавської області № 530/9-10 від 25.06.2009 р. відповідно до  п. 6 ст. 63 ГПК України вищевказана зустрічна позовна заява була повернута ТОВ "Караван-104", м. Полтава з огляду на її невідповідність вимогам ГПК України щодо подачі позовів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши надані документальні докази, суд

встановив :

17.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос", м. Полтава (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван-104",                         м. Полтава (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 331 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію з відстрочкою платежу на 7 календарних днів з моменту поставки (п. 4.3 Договору поставки).

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки визначено, що ціна, кількість та асортимент товару, що є предметом цього Договору, визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору поставки визначено, що кількість товару, який поставляється за цим Договором, зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору поставки визначено, що датою поставки є дата отримання  покупцем товару відповідно до накладної, підписаної сторонами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму на суму 5 144,79 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № ВЦ- ЦБК- 001543 від 16.01.2009 р. (на суму 910,73 грн.), №  ВЦ- ЦБК - 001545 від 16.01.2009 р. (на суму 144,99 грн.), № ВЦ- ЦБК- 001632 від 16.01.2009 р. (на суму 930,18 грн.), № ВЦ- ЦБК- 001633 від 16.01.2009 р. (на суму 1 316,52 грн.), № ПЦ- ЦБК- 001662 від 16.01.2009 р. (на суму 321,38 грн.), № ПЦ- ЦБК- 001607 від 16.01.2009 р. (на суму 903,93 грн.), № ПЦ- ЦБК- 001606 від 16.01.2009 р. (на суму 104,00 грн.), № ПЦ- ЦБК- 001546 від 16.01.2009 р. (на суму 76,15 грн.), № ПЦ- ЦБК- 001544 від 16.01.2009 р. (на суму                  436,91 грн.).

В порушення ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не провів розрахунки за отримані товари, на момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 5 144,79 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунком основного боргу та копією акту звірки взаєморозрахунків від 28.02.2009 р., підписаного сторонами та скріпленого їх печатками.

Позивач надав суду заяву № 85 від 25.05.2009 р. (вх. № 06788 від 26.05.2009 р.) про припинення провадження у справі в частині стягнення  з відповідача основного боргу в сумі 5 144,79 грн., з огляду на погашення останнім основного боргу, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжним дорученням № 1316 від 03.04.2009 р. на суму                5 144,79 грн., і просить суд стягнути з відповідача 2 881,08 грн. пені, 2 572,40 грн. штрафу, 226,37 грн. індексу інфляції та  23,68 грн. трьох процентів річних.

Вищевикладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 144,79 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, нараховується пеня в розмірі 1% від суми прострочення платежу, за кожний день прострочки.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Постановою правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 з 30 квітня 2008 року встановлено  облікову ставку в розмірі  12% річних.  

За викладеного вимоги щодо стягнення пені  відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6                  ст. 232 Господарського кодексу України підлягають задоволенню в частині  186,38 грн., розмір якої  розраховано судом виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня позивачем : з  28.01.2009 р. по 24.03.2009 р..

Крім того, частиною 2 пункту 6.2 Договору поставки передбачено, що у випадку прострочки платежу понад 15 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 572,40 грн. суд визнає правомірними.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період  з  28.01.2009 р. по 24.03.2009 р. в розмірі 226,37 грн. та трьох процентів річних в розмірі 23,68 грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суд визнає правомірними.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Пунктом 2 ст. 672 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір :

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2)   відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

Згідно із п. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем (п. 5 ст. 672 Цивільного кодексу України).

Крім того, пунктом 2.3 Договору поставки визначено, що претензії щодо якості та кількості товару, що поставлений постачальником, після приймання покупцем товару не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений позивачем товар, що підтверджується належним чином оформленими накладними, в порушення своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар оплатив отриманий товар платіжним дорученням № 1316 від 03.04.2009 р..

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких допустимих доказів на підтвердження невідповідності отриманого від позивача товару узгодженому між сторонами асортименту в порушення приписів ст. 33,              ст. 34 ГПК України відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 186,38 грн. пені,               2 572,40 грн. штрафу, 23,68 грн. 3 % річних та 226,37 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від  21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати зі сплати державного мита підлягають поверненню позивачу в разі, коли державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні даного позову згідно платіжного доручення № 750 від 18.03.2009 р. (а.с. 6) сплачено державне мито в розмірі 111,07 грн.. Ціна  позову становить 10 848,32 грн..

Таким чином судові витрати по оплаті державного мита в сумі 2,59 грн. підлягають поверненню позивачеві з Державного бюджету як зайво сплачені, понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в сумі 108,48 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд -

ВИРІШИВ :

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-104" (36014,                                    м. Полтава, вул. Пушкіна, 88), п/р 26006060073719 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 36013166 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 72  ), п/р 26001282 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 13960606 : 186,38 грн. пені, 2 572,40 грн. штрафу, 23,68 грн. 3 % річних та    226,37 грн. інфляційних нарахувань, 108,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 144,79 грн. провадження у справі припинити.

4.  В іншій частині позовних вимог  відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" (36034,                                м. Полтава, вул. Половки, 72) з Державного бюджету 2,59 грн. зайво сплаченого державного мита за платіжним  дорученням  № 750 від 18.03.2009 р..

6.  Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

  СУДДЯ                                                                                                               О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.