Рішення

від 30.06.2009 по справі 12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/158

30.06.09

За позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-ПАПІР"

До          Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з

          обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку  "Інтертехнодрук"

Про                      стягнення 4 303,20 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники :

Від позивача                    Ярощук П.А. –предст. (дов. б/н від 26.02.2009 р.)

Від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку  "Інтертехнодрук" про стягнення основного боргу у розмірі 4 303,20 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 1502/07 від 15.02.2007 р.

Ухвалою суду від 09.04.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/158 та призначено розгляд справи на 15.05.2009 р.

Представник позивача в судове засідання 15.05.2009 р. не з'явився, про причини нез'явлення представника позивача суд не повідомлено.  Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 15.05.2009 р розгляд справи відкладено на 30.06.2009 р.

Відповідачем направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про часткову сплату боргу та просить зменшити розмір основного боргу.

В судове засідання 30.06.2009р  представник відповідача не з'явився, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні, яке відбудеться в той же час. Разом з тим відповідачем не надано доказів, що підтверджують вищевказаний факт, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 1502/07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався продати, а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити продукцію, в асортименті, кількості та за ціною згідно з видатковими накладними, якими супроводжуватиметься поставка продукції та які є невід»ємною частиною даного договору

Відповідно до п. 2.3, п. 2.4 Договору поставка товару здійснюється в асортименті та обсягах, що формується на підставі усної чи письмової заявки відповідача та відображається в накладних.

Згідно п. 3.3 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем не пізніше 30 календарних днів від дати фактичної передачі товару, зазначеної у відповідних товаросупровідних документах.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар (паперова продукція) на загальну суму 8 917,20грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ВП-1284 від 22.11.2007 р, № ВП-1424 від 20.12.2007 р. та № Вп-80 від 25.01.2008 р.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена не в повному обсязі.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 4 303,20 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

26.06.2009 р. відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що під час розгляду спору ним була частково погашена сума боргу, а саме : 13.04.2009 р. у розмірі 490,80 грн. та 25.06.2009 р. у розмірі 510,00 грн., у зв»язку з чим відповідач просить зменшити розмір основного боргу.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 303,20 грн. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 302,40 грн. В іншій частині провадження у справі підлягає припиненню у зв»язку з частковою  сплатою боргу відповідачем та відсутністю предмету спору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з  обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук" (01034, м. Київ, вул.Ярославів Вал, 26, р/р 26000014032276 в філії АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 380333, код 22901100, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП-ПАПІР"  (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 23, оф.815, р/р 26009052749597 в Печерській філії АБ «Приватбанк”  в м. Києві, МФО 300711, код 32662404)   3 302(три тисячі триста дві) грн. 40коп. - основного боргу; 102 (сто дві) грн.00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині –провадження по справі припинити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

       Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко