Рішення

від 02.09.2009 по справі 2/584

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/584

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" вересня 2009 р.                                                     Справа № 2/584

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Богословський Є.Ю. (довіреність №01-596 від 06.07.09)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Управління санаторно-курортних закладів в АРК Державного управління справами (м.Ялта)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український ексклюзив" (смт. Брусилів Брусилівський район Житомирська область)

про стягнення 21430,59 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з вимогою про стягнення на свою користь заборгованості за несвоєчасні надані послуги зберігання майна в сумі 21430,59 грн. з яких: 9294 грн. - основний борг; 989,81 грн. - інфляційні; 179,86 грн. - 3% річних; 10966,92 грн. - пеня.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, подав заяву про стягнення з відповідача 59,40грн.судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з отриманням відомостей з ЄДРПОУ щодо відповідача (а.с.35-36).

Суд відмовляє у задоволенні даної заяви, оскільки у відповідності до ст.44 ГПК України, вказані понесені позивачем витрати не відносяться до судових витрат.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив , оскільки не отримав ухвалу суду, ухвала, що направлялась на адресу відповідача за його юридичною адресою, повернулась до суду з відміткою поштового відділення - "за зазначеною адресою не знаходиться".

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2008 року між Управлінням санаторно-курортних закладів в АРК Державного управління справами (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український ексклюзив" (поклажодавець) був укладений договір зберігання №319 за умовами якого поклажодавець (відповідач) передає, а зберігач (позивач) приймає на відповідальне зберігання і зобов'язується зберігати товари відповідача.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За період з липня по серпень 2008 року позивач надав послуги відповідачу по зберіганню на суму 9294грн.

За п.п.5.1,5.2 договору, відповідач здійснює оплату позивачу згідно щомісячного розрахунку витрат на зберігання товаромастильних цінностей , який є додатком №1 до договору від 01.07.08. Оплата проводиться до десятого числа кожного місяця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Для оплати за виконані роботи позивач виставив відповідачу рахунки (а.с.10-11), однак всупереч умовам договору, відповідач не оплатив їх.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 9294,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань, позивач на підставі  п.6.2  договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача за період з 11.08.08 по 03.04.09 становить 10966,92 грн.(а.с.4).

За п.6.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг по зберіганню відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від невиплаченої суми за кожен день просрочки.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін Розмір   пені,  передбачений,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 11.08.08р. (згідно розрахунку позивача) по 11.02.09р., що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 1122,06 грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 9844,86грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку  позивача становить: 989,81 грн. інфляційних та 179,86 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у  судове засідання не з'явився.

Враховуючи  викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 11585,73 грн., з яких: 9294,00 грн. боргу, 989,81 грн.  інфляційних, 179,86 грн.  3% річних, 1122,06 грн. пені. В решті позову відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український ексклюзив" (Житомирська область, смт.Брусилів, вул.Лермонтова,27; код 35584853) на користь Управління санаторно-курортних закладів в АРК Державного управління справами (98600, м.Ялта, вул.Московська,33А; код 24025140) - 9294 грн. боргу, 989,81 грн.  інфляційних, 179,86 грн. 3% річних, 1122,06 грн. пені, 115,86грн. витрат на оплату державного мита, 63,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М.  

Віддрукувати: 3 прим.