Рішення

від 03.07.2009 по справі 52/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/254

03.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” до Дочірнього підприємства “Дьолер Україна” про стягнення 106 077,96 грн. за участю представників від позивача —Базилюка К.В. (довіреність від 01.08.2008 р. № 314/7), від відповідача —не з'явився,  

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Дьолер Україна” 106 077,96 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 р. порушено провадження у справі № 52/254 за вищевказаними вимогами та призначено до розгляду на 22.05.2009 р.

21.05.2009 р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву у справі № 52/254, відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню через невірне нормативне обґрунтування заявлених вимог, а також з огляду на те, що Господарським судом міста Києва було розглянуто справу між тими ж сторонами та з тих же підстав.     

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2009 р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

11.06.2009 р. від відповідача повторно надійшов відзив на позовну заяву з посиланням на безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. суд відклав розгляд справи № 52/254 на 03.07.2009 р. через неявку в засідання представника відповідача та необхідність витребування доказів.

01.07.2009 р. від позивача надійшла заява від 25.06.2009 р. про зміну позовних вимог, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” фактично змінює предмет позову та просить стягнути з відповідача 106 077,96 грн. боргу з повернення суми попередньої плати, перерахованої за рахунком-фактурою № 000003317 від 12.09.2007 р.          

У судове засідання, призначене на 03.07.2009 р. відповідач уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.   

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви від 25.06.2009 р. підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 12.09.2007 р. відповідач виписав позивачеві рахунок-фактуру № 000003317 на оплату 510 кг еноферму (15) вартістю 106 077,96 грн.

За твердженнями позивача по вказаному рахунку ним було перераховано відповідачеві 106 077,96 грн., але відповідний договір купівлі-продажу з відповідачем у письмовій формі укладено не було, терміни передачі товару не погоджені.  

Такі твердження позивача про оплату продукції знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де міститься копія платіжного доручення № 895 від 12.09.2007 р., оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні.   

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з рахунку-фактури № 000003317 від 12.09.2007 р., яким стверджується згода відповідача на передачу позивачеві у власність певного виду продукції у визначеній кількості, а саме: 510 кг еноферму (15) за ціною 173,33 грн. без ПДВ загальною вартістю 106 077,96 грн., слід вважати, що між сторонами було укладено господарський договір купівлі-продажу в усній формі, шляхом обміну документами. За умовами такої усної угоди відповідач, як продавець, зобов'язався передати позивачеві у власність товар, а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити його.

17.11.2008 р. позивач надіслав на адресу відповідача телеграму з вимогою термінового повернення 106 077,96 грн., перерахованих платіжним дорученням № 895 від 12.09.2007 р. За твердженнями позивача така вимога мотивована особливим процесом виробництва виноматеріалів на підприємстві позивача, який втратив необхідність у товарі, що був оплачений згідно з рахунком-фактурою № 000003317 від 12.09.2007 р.    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Станом на  момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач доказів передачі товару вартістю 106 077,96 грн. чи повернення попередньої плати суду не надав.   

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.  2 та 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 106 077,96 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на факт розгляду судом справи між тими ж сторонами і з того ж предмету спору не заслуговують на увагу суду, зважаючи на зміну позивачем предмету позову та на те, що у справі № 37/408, на яку вказує відповідач, судом було винесено ухвалу про залишення позову без розгляду. Також, суд зважає, що судового рішення, винесено за наслідками розгляду по суті спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав суду надано не було.      

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 1 070,00 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 1 060,78 грн., в зв'язку з чим 9,22 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.    

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Дьолер Україна” (02230, м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24918719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” (65044, м. Одеса, бульв. Французький, 41-а, к. 21,  ідентифікаційний код 33312152, адреса для листування: 65000, м. Одеса, вул. Краснова, 3, к. 2) 106 077 (сто шість тисяч сімдесят сім) грн.96 коп. боргу з повернення попередньої плати, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 78 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Вінодел” (65044, м. Одеса, бульв. Французький, 41-а, к. 21,  ідентифікаційний код 33312152) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 9 (дев'ять) грн. 22 коп., перераховане платіжним дорученням № 1701 від 02.04.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 52/254.    

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                      С.О. Чебикіна          

07.09.2009 р.