Рішення

від 10.08.2009 по справі 34/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/345

10.08.09

За позовом           Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Лад»

до                    Акціонерного комерційного банку «Європейський»

про                    стягнення 258 887,67 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Носков А.В., представник за дов. б/н від 27.11.2008;

від відповідача –Левченко О.М., дир. юр. депар., дов. б/н від 16.06.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Лад»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Європейський»(далі –відповідач) про стягнення на поточний рахунок №265063220101 в АБ «Енергобанк», МФО 300272, ідентифікаційний код 32920946 в АКБ «Європейський»суму боргу за вкладом у розмірі 200 000 грн., 55 232,88 грн. відсотків, 2 800,00 грн. інфляційних витрат, 854,79 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення вкладу у зв'язку з закінченням його строку дії, розміщеного на підставі депозитного договору про вклад «Еталон Плюс»№Д/6-08/2601 від 07.02.2008 (далі –Депозитний договір) та додаткових угод до нього, та нарахованих згідно з умовами Договору відсотки.

Відповідач, у ході проведення судового засідання пояснив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14.05.2009 №293 в АКБ «Європейський»з 15.05.2009 введено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (до 14 листопада 2009 року). Основна мета таких дій Національного банку України –захист інтересів вкладників та інших кредиторів, забезпечення схоронності капіталу й активів АКБ «Європейський», відновлення його платоспроможності і ліквідності, стабілізація діяльності АКБ «Європейський».

При цьому, відповідач зазначив, що згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121 -III, у редакції від 24.07.2009, що набула чинності 6 серпня 2009 року, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»яким було змінено  окремі норми зазначеного нормативного акту, та п. 8.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 протягом терміну дії мораторію:

- забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

А отже, відповідач вважає, що оскільки, вимоги ЗАТ «Страхова Компанія «Лад»не стосуються та не пов'язані із обслуговуванням господарської діяльності банку, виплати заробітної платні, аліментів, пенсій та стипендій, то на такі вимоги розповсюджується дія мораторію, що введено НБУ згідно вищезазначеної Постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Клієнт передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти у сумі, передбачений п.1.3 цього договору на умовах цього договору, відповідно до якого ЗАТ «СК «Лад»перерахувало на депозитний рахунок № 26528002004001 кошти в сумі 500 000 грн. на строк до 09.02.2009 з процентною ставкою 15% річних. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 56 від 11.02.2008.

26.06.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Депозитного договору, якою збільшено вклад з 26.06.2008 до 700 000,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 251 від 26.06.2008.

02.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до Депозитного договору, якою було збільшено вклад з 02.12.2008 до 1 000 000 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 2 від 02.12.2008.

25.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до Депозитного договору, якою було збільшено вклад з 25.12.2008 до 1 200 000,00 грн.

Пунктом 1.4 додаткової угоди №3 до Депозитного договору передбачено, що з дня зарахування суми депозиту на депозитний рахунок відповідно до умов п.п.2.2.1 п.2.2. цього договору до 26 грудня 2009 року. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 518 від 25.12.2008.

Відповідно до п. 2.1.1 додаткової угоди № 3 до Депозитного договору, Клієнт має право, повідомивши Банк письмово за 5 банківських днів, крім випадків передбачених п.п.2.3.2 п.2.3, п.п.2.1.5 п.2.1 цього договору, достроково витребувати всю суму депозиту чи частину суми депозиту у розмірі різниці між сумою депозиту та сумою незмінного залишку.

Згідно з п.1.6 додаткової угоди № 3 до Депозитного договору сума залишку на депозитному рахунку, яка залишається незмінною протягом всього строку депозиту становить 1 000 000 грн.

У відповідності до п.2.1.3 Депозитного договору повідомлення лист) Клієнт про дострокове витребування всієї суми депозиту (частини суми депозиту) повинно бути складено на бланку Клієнта, підписано керівником і завірено печаткою Клієнта.

На виконання умов Депозитного договору, позивач за 5 банківських днів звернувся з листом від 12.03.2009 вих.№17/7-18 до відповідача (отримано відповідачем 12.03.2009, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на листі) з вимогами 19.03.2009 перерахувати на поточний рахунок позивача № 265063220101 в АБ «Енергобанк»кошти сумою 200 000 грн. за Депозитним договором.

Проте, відповідач не виконав вимоги позивача, кошти не перерахував, жодних пояснень з цього приводу не надав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Як убачається з Депозитного договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, а п.2.1.1 цього договору передбачено дострокове повернення Вкладу та умови повернення останнього.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, згідно з умовами п.2.1.1 Депозитного договору, зважаючи на письмову вимогу позивача викладену у листі № 17/7-18 від 12.03.2009, враховуючи положення статей 253-255 ЦК України, Банк повинен був повернути позивачу вклад у термін не пізніше 19.03.2009.

Проте, відповідач всупереч вище вказаним нормам ЦК України та умовам Депозитного договору свого зобов'язання не виконав.

Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 200 000 грн., 55 232,88 грн. відсотків позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних нарахованих станом до дня призначення у відповідача тимчасової адміністрації і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 2 800 грн. інфляційних втрат та 854,79 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2009 року № 293 в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік –з 15.05.2009 до  14.05.2010, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ «Європейський»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 до 14.11.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Депозитним договором, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку Банку щодо повернення частини депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) з депозитного рахунку №26528002004001 на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Лад»(01033, м. Київ, вул. Горького, 29, ідентифікаційний код 32920946) на поточний рахунок №265063220101 в АБ «Енергобанк», МФО 300272, ідентифікаційний код 32920946 – 200 000 (двісті тисяч) грн. вкладу; 55 232 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 88 коп. відсотків.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Лад»(01033, м. Київ, вул. Горького, 29, ідентифікаційний код 32920946) на поточний рахунок №265063220101 в АБ «Енергобанк», МФО 300272, ідентифікаційний код 32920946 – 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. інфляційних витрат, 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 79 коп. 3% річних, а також 2 588 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 293 від 14.05.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський», а саме до 14.11.2009.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 27.08.2009