Постанова

від 25.01.2007 по справі 17/384/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

25 січня 2007 р.                                                                                  

№ 17/384/06 

Колегія суддів Вищого господарського суду України у

складі:

головуючого

Першикова Є.В.

суддів:

Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

товариства з обмеженою

відповідальністю "Вант-Сервіс" (далі Товариство)

на рішення

господарського суду Миколаївської

області

від

21.08.06

у справі

№ 17/384/06

господарського суду

Миколаївської області

за позовом

суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи                                                                       

ОСОБА_1 (далі  СПД-ФО РОСОБА_1)

до

Товариства,

третя особа:

суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа                                                                        

ОСОБА_1 (далі Підприємець),

про

визнання права власності та

усунення перешкод у користуванні майном

У судовому засіданні взяли участь представники

- позивача:

не з'явились;

- відповідача:

Ковзун О.С. (за дов. б/н від

21.04.06) - у судовому засіданні 14.12.06, 18.01.07;

- третьої особи:

не з'явились.

Ухвалою від 27.11.06 колегії суддів

Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства була прийнята до

провадження, розгляд справи призначено на 14.12.06.

У зв'язку з неявкою представників

Підприємця та

СПД-ФО ОСОБА_1 у судове засідання,

ухвалою від 14.12.06 розгляд справи було відкладено на 18.01.07.

Вказані ухвали суду були направлені

учасникам судового процесу в установленому порядку, документів які б свідчили

про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не

надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського

процесуального кодексу України належним чином повідомлено про дату, час і місце

розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому

засіданні 18.01.07 будь-яких письмових заяв та клопотань щодо відкладення

розгляду справи від учасників судового процесу до суду не надходило.

У судовому засіданні 18.01.07

відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника Товариства,

відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.01.07 було оголошено

перерву до 25.01.07 для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної

частин постанови Вищого господарського суду України.

У судове засідання 25.01.07

представники сторін та третьої особи не з'явились, у зв'язку з чим повний текст

постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам в

установленому порядку.

Рішенням від 21.08.06

господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.), з урахуванням

ухвали від 24.10.06 господарського суду Миколаївської області про виправлення

описки, позовні вимоги

СПД-ФО ОСОБА_1 задоволено повністю.

За СПД-ФО ОСОБА_1 визнано право

власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу НОМЕР_1 від 10.09.04,

укладеним між СПД-ФО ОСОБА_1 та Товариством.

Також, в рішенні вказано про

усунення перешкоди в користуванні майном, яке придбано за договором

купівлі-продажу НОМЕР_1 від 10.09.04.

При винесенні рішення суд першої

інстанції прийшов до  висновку, що

замощення є інженерними спорудами, а не об'єктом нерухомості, а тому реєстрація

права власності на його не є необхідною, у зв'язку з чим на підставі ст.ст.

391, 392 Цивільного кодексу України прийшов до висновку про правомірність

позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого

суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою в якій просить оскаржене рішення скасувати, та прийняти по справі нове

рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми

матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 210, абз. 2 ч. 2 ст.

331 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи по суті

письмові відзив на касаційну скаргу від СПД-ФО ОСОБА_1 та Підприємця не

надійшли. Своїм правом на участь у судових засіданнях вказані особи не

скористались.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства,

суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних

обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Як встановлено судом першої

інстанції на підставі матеріалів справи

/з урахуванням ухвали від 24.10.06

господарського суду Миколаївської області про виправлення описки/, 10.09.04 між

СПД-ФО ОСОБА_1 та Товариством було укладено договір НОМЕР_1 купівлі-продажу

частини замощення -1, загальною площею 1 518 м.кв., яке знаходиться повздовж

залізничного шляху (150 пог.м.) від складу-підвалу (літера Е2-1) до гаражу

(літера П.-1), розташованого в АДРЕСА_1.

На підставі наданих сторонами

доказів по справі судом встановлено, що 10.09.04 зазначене майно було передано

СПД-ФО ОСОБА_1 представником Товариства, про що складено акт приймання-передачі

майна від 10.09.04.

Вирішуючи спір, місцевий суд

встановив, що 05.06.06 між

СПД-ФО ОСОБА_1 та Підприємцем було

укладено договір НОМЕР_2 оренди частини замощення -1, загальної площею 1 430

м.кв., яке знаходиться повздовж залізничного шляху (150 пог.м.) від

складу-підвалу (літера Е2-1) до гаражу (літера П.-1), розташованого в АДРЕСА_1.

При цьому встановлено, що 05.06.06 зазначене майно було передано представником

СПД-ФО ОСОБА_1 представнику Підприємця згідно акту прийому-передачі від

05.06.06.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що 

правовий аналіз ст. 210 Цивільного кодексу України (далі Кодекс)

свідчить, що дійсність деяких правочинів законодавство пов'язує з фактом їх

державної реєстрації, тобто до її здійснення правочин не є вчиненим. Правочини

підлягають державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, зокрема,

потребують державної реєстрації договори, що стосуються нерухомого майна:

купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

буднику (квартири) або іншого нерухомого майна.

За змістом ст. 331 Кодексу якщо

право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній

реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 181 Кодексу визначено, що

до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на

земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх

призначення. Право власності на нерухоме майно крім державної реєстрації може

виникати також з моменту прийняття його до експлуатації, якщо законом або

договором передбачено прийняття такого нерухомого майна до експлуатації. Якщо

право власності відповідно до закону на нерухоме майно підлягає державній

реєстрації, то право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної

реєстрації.

Відповідно до визначення, наданого

в Наказі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики

України від 24.05.01 № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок

проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна",

зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10.07.01 за № 582/5773 (далі

Інструкція), замощенням вважається спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку

стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення

виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому

ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи

асфальтобетонного покриття (замощення фіксується в матеріалах інвентаризації

детально).

За змістом п. 2 Інструкції до

об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема,

господарські споруди, яким є замощення.

Згідно п.п. 1.5, 1.6 Наказу

Міністерства юстиції України від 7.02.02

№ 7/5 "Про затвердження

Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме

майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за №

157/6445, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме

майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без

громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних

держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування

та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна,

будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому

порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим

БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають

реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із

землею.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні

рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в

контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку

необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

З урахуванням наведеного, при

новому розгляді справи господарському суду слід взяти до уваги законодавчо

встановлені вимоги щодо правил оформлення договорів даного виду та визначити

відповідність ним спірних документів. Також, колегія суддів Вищого

господарського суду України, звертає увагу, що судом першої інстанції фактично

не надано правової оцінки підставності передачі майна по договору

купівлі-продажу, оскільки не встановлено підставності володіння спірним

замощенням Товариством.

Крім того, колегія суддів Вищого

господарського суду України звертає увагу, що як вбачається з правового аналізу

матеріалів справи позовна заява СПД-ФО ОСОБА_1 була прийнята до провадження

ухвалою від 18.08.06 господарського суду Миколаївської області та призначена до

розгляду на 21.08.06. У судовому засіданні 21.08.06, за участі лише представника

СПД-ФО ОСОБА_1 було винесено рішення по суті спору.

Невмотивовано обмежений час,

протягом якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що

сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав,

передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. За цих

обставин не можна визнати, що сторони знаходились у рівних умовах перед судом,

мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх

переконливості. Відповідно, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст.

129 Конституції України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі

стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та

процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія

суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не

віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського

процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку

судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених

фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми

інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не

має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про

судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а

справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської

області.

Під час нового розгляду справи

господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі

передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення

обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у

відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11110 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Вант-Сервіс" задовольнити частково.

Рішення від 21.08.06 господарського

суду Миколаївської області у справі № 17/384/06 господарського суду

Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду

першої інстанції для розгляду у новому складі суду.

Головуючий

Є.Першиков  

судді:

Г.Савенко

 І.Ходаківська