Рішення

від 26.08.2009 по справі 27/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/307

26.08.09

За позовом     

Приватного підприємства «Фірма Грат»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»

простягнення  260 574, 60 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Славова М.О. –представник за довіреністю від 16.07.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма Грат»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»про стягнення заборгованості у розмірі 212 879, 50 грн., збитків від інфляції у сумі 30 785, 78 грн. та 3% річних у розмірі 3 394, 41 грн. зав договором субпідряду № Г-1 від 23.03.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд збільшити позовні вимоги та стягнути з останнього 212 879, 50 грн. –основного боргу, 78 871, 85 грн. –інфляційних нарахувань та 10 691, 70 грн. –3 % річних. А також, крім вищезазначеного, позивач просив суд додатково стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 259, 67 грн., тобто, з огляду на викладене, позивач висунув нові вимоги до відповідача.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Аналогічна думка Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 2 ст. 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом задоволено подане позивачем клопотання частково, в частині збільшення розміру позовних вимог та відмовлено в частині пред'явлення відповідачу нової вимоги у вигляді пені у розмірі 19 259, 67 грн.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.05.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року розгляд справи відкладено до 06.07.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2009 року надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.          

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи до 26.08.2009 року.

Позивач у судове засідання 26.08.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань та не сплачує позивачу за виконані роботи.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ, а саме: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А із зазначенням, що товариство за вказаною адресою не зареєстроване.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

23.03.2007 року між Приватним підприємством «Фірма Грат»(надалі - субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(надалі - генпідрядник) був укладений договір субпідряду № Г-1 (надалі - Договір), за яким субпідрядник зобов'язується на свій ризик, виконати загально будівельні роботи за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, пгт. Авангард, вул. Базова, 17 торгівельного комплексу та митного терміналу «Нове місто»у відповідності з проектною документацією, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи у строк та на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору позивачем були виконані, у строк з червня 2007 року по вересень 2007 року, роботи на загальну суму 356 890, 80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт наявних в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.6 Договору оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи, перерахувавши позивачу 25.06.2007 року - 2 986, 40 грн., 03.08.2007 року –80 549, 40 грн., 14.08.2007 року –40 000, 00 грн. та 10.09.2007 року –20 274, 70 грн.

Крім того, 27.06.2007 року заявою № 91/1-06 сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги за договором субпідряду № Г-1 від 23.03.2007 року та договором субпідряду № СП-18 від 25.11.2005 року заборгованість у сумі 200, 80 грн.

18.09.2007 року відповідач листом № 18/09-07 повідомило позивача про призупинення будівельних робіт за договором субпідряду № Г-1 від 23.03.2007 року з 18.09.2007 року включно.

Отже, на кінець вересня 2007 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 212 879, 50 грн.

22.10.2007 року між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвент»(надалі –новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № 4, відповідно до якого відповідач переводить на нового боржника борг у розмірі 212 879, 50 грн., який виник згідно договору субпідряду № Г-1 від 23.03.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 34/27 від 16.03.2009 року було розірвано договір про переведення боргу № 4 від 22.10.2007 року, укладений між Приватним підприємством «Фірма Грат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір». Рішення на день слухання справи № 27/307 не оскаржувалось, а тому набрало законної сили 27.03.2009 року.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»перед позивачем наявний боргу у розмірі 212 879, 50 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, договором сторонами було погоджено, що оплата відповідачем буде здійснена протягом 10 банківських днів з дати прийняття робіт згідно розділу 7 договору та підписання акту приймання –передачі робіт. Однак, як раніше було зазначено, відповідач даного зобов'язання не виконав, натомість позивач на виконання умов договору роботи виконав належним чином та у повному обсязі.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи в розмірі 212 879, 50 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 78 871, 85 грн. та 3% річних у сумі 10 691, 70 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

212 879, 50 грн. (заборгованість) * 3% * 74 (з 19.10.2007 року по 31.12.2007 року) / 365 = 1 294, 77 грн.

212 879, 50 грн. (заборгованість) * 3% * 366 (з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 6 386, 39 грн.

212 879, 50 грн. (заборгованість) * 3% * 173 (з 01.01.2009 року по 22.06.2009 року) / 365 = 3 026, 97 грн.

Таким чином, загальний розмірі 3% річних за перерахунком суду становить 10 708, 13 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач не заявляв вищезазначене клопотання, то суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 10 691, 70 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір збитків від інфляції:

212 879, 50 грн. (заборгованість) * 102,2% * 102,1% * 122,3% * 102,9% * 101,5% * 101,4% * 100,9% * 100,5% - 212 879, 50 грн. = 78 872, 29 грн.

Оскільки, клопотання про вихід за межі позовних вимог від позивача не надходило, то суд задовольняє вимогу про стягнення збитків від інфляції у сумі заявленій до стягнення, а саме 78 871, 85 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 838, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; код ЄДРПОУ 33157443) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Фірма Грат»(65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 18; код ЄДРПОУ 31309370) заборгованість у розмірі  212 879 (двісті дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., 78 871 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 85 коп. –суму втрат у зв'язку з інфляцією, 3% річних у розмірі 10 691 (десять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 70 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 42 коп., та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 07.09.2009 року