Рішення

від 08.09.2009 по справі 11/147-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/147-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 вересня 2009 р.           Справа 11/147-09

за позовом       відкритого акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів          

до                      відкритого акціонерного товариства «Ладижинський завод силікатної

                         цегли»,    м. Ладижин Вінницької області

про                    стягнення  331 261 грн. 15 коп..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача      -  Р. Кабанець за довіреністю № 08-34 від 05.01.2009р..

від відповідача  -  не з‘явився.   

СУТЬ СПОРУ:

 Заявлено позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Ладижинський завод силікатної цегли»заборгованості за договором № 532 від 31.03.2008р. в розмірі 331 261,15 грн..

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги про що подав заяву № 16-4506/1 від 07.09.2009р. в якій вказує, що в позовній заяві допущено арифметична помилка, а саме вказує, що несплачена сума в зазначених рахунках   складає на 10000 грн. більше і загальна сума складає 341 261,15 грн.. До того ж зазначає, що 18.08.2009р. згідно п. 3 акту зарахування взаємної заборгованості ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли»зменшив свою заборгованість перед ВАТ «Західенерго»по договору № 532 від 31.03.2008р. на суму 20000 грн.. Таким чином, сума позову складає 321 261,15 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем надано відповідачу послуги обумовлені вказаним договором, а останній відповідно прийняти їх та оплатити на умовах визначених цим договором. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач заборгував перед позивачем  321 261,15 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах  від 16.06.2009р. та 14.07.2009р.   щодо надання пояснень відносно  обставин викладених у позовній заяві та витребуваних документів  не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання  не забезпечив. Про розгляд справи в суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить   повідомлення про вручення поштового відправлення № 275470.  Разом з тим, позивачем надано обопільно підписаний акт звіряння взаємної заборгованості, яким відповідач фактично визнав борг за договором  № 532 від 31.03.2008р..

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за  наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31 березня 2008 року між Ладижинською ТЕС, яка є відокремленим структурним  підрозділом ВАТ «Західенерго» та відкритим акціонерним товариством «Ладижинський завод силікатної цегли»укладено договір за № 532 про надання Колієвласником (Ладижинська ТЕС)   Контрагенту (ВАТ ЛЗСЦ) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Відповідно до умов договору, зокрема п. 2.3 Ладижинська ТЕС взяла на себе зобов'язання проводити розрахунки з Одеською залізницею  за перевезення вантажів для ВАТ ЛЗСЦ від залізниці ст. Ладижин до ст. Ладижинська ТЕС та у зворотному напрямку, які ВАТ ЛЗСЦ зобов'язується компенсувати Ладижинській ТЕС з урахуванням коефіцієнту покриття витрат Ладижинській ТЕС. Надавати ВАТ ЛЗСЦ додаткові залізничні послуги (зважування вагонів), вести облік нарахованих та сплачених сум та надавати ВАТ ЛЗСЦ відповідні розрахункові документи. За кожен вагон вантажу ВАТ ЛЗСЦ, поданий на під'їзну колію Ладижинській ТЕС, ВАТ ЛЗСЦ відшкодовується плата за подачу і забирання, плата за користування вагонами (зберігання) та інші додаткові збори та штрафи, нараховані Укрзалізницею.

Згідно п. 2.4 договору коефіцієнт покриття витрат Ладижинській ТЕС становить 1,46. Плата за зважування вагонів на вагах Ладижинської ТЕС та маневрову роботу, пов'язану із зважуванням локомотивом Ладижинською ТЕС нараховується згідно діючих тарифів  та коефіцієнтів Укрзалізниці.

Відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання пред'являти Ладижинській ТЕС у визначені терміни план перевезень, заявки на подачу вагонів та здійснювати навантаження (розвантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Відповідно до п. 2.2 відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату  за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на під'їзні колії на рахунок позивача.

Вказаним пунктом також визначено, що при наявності за відповідачем заборгованості, незалежно від підстав її виникнення, кошти, що надходять від відповідача, зараховуються в першу чергу на погашення наявної заборгованості та пені.

На підставі відомостей подачі та придбання вагонів поданих по договору № 05-2008, № 06-2008, № 07-2008, № 08-2008р., № 09-2008, № 10-2008, № 11-2008, № 12-2008, № 02-2009, підписаними сторонами, відповідачу були виставлені рахунки № 2099 від 28.06.2008р., № 2375 від 31.07.2008р., № 2678 від 29.08.2008р., № 2977 від 30.09.2008р., № 3327 від 31.10.2008р., № 3709 від 28.11.2008р., № 4092 від 31.12.2008р., № 148 від 30.01.2009р., № 710 від 28.02.2009р. на загальну суму 341 261,15 грн..

Як свідчать матеріали справи,  відповідачем проведено часткові розрахунки, а саме згідно п. 3 акту  зарахування взаємної заборгованості від 18.08.2009р. відповідачем зменшено суму  боргу за договором № 532 від 31.03.2008р. на суму 20000  грн..

Таким чином, станом на момент розгляду справи сума заборгованості за договором становить 321 261,15 грн..  

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна особа (перевізник) зобов‘язується доставити довірений їй другою особою (відправником)  вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов‘язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин,  один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 321 261,15 грн. боргу за договором № 532 від 31.03.2008р.

Відповідно до ст.  43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.  

Враховуючи, що відповідач фактично визнає борг за договором,  а вимоги викладені в позові  є обгрунтованими, відповідають  фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає  задоволенню з розподілом судових витрат  за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ладижинський завод силікатної цегли»(Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 1,  код 00294020) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго» Ладижинської ТЕС (Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного, 173, код 05470928) 321 261 (триста двадцять одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 15 коп.  –боргу; 3 212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 61 коп. –витрат зі сплати державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ  видати після набрання рішенням  законної сили.   

4.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

                                                                                 Рішення оформлено та підписано 10.09.2009р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 - позивачу  (79011, м. Львів, вул. Козельницька, 15)

                         (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного, 173)

4 - відповідачу (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, 1)