Рішення

від 29.07.2009 по справі 15/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/339

29.07.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю "Графітек"

до                              Товариства з обмеженою  відповідальністю "Дизайн-центр "Сова"

про                              стягнення 15 957,98 грн.

                                                                                                                                      Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача          Жорова Н.В.

від відповідача     не з`явилися

У судовому засіданні 29.07.2009 за згодою присутнього представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Графітек" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн-центр "Сова" 15 957,98 грн. (у тому числі 12 112,42 грн. за поставлений за договором поставки № 2 від 08.01.2008 товар, 970,44 грн. пені, 1 816,86 грн. штрафу, 937,31 грн. інфляційних нарахувань та 120,95 грн. 3% річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 порушено провадження у справі № 15/339 та призначено розгляд справи на 21.07.2009.

Ухвалою суду від 21.07.2009 розгляд справи було відкладено на 29.07.2009 через неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання  сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 29.07.2009 представник позивача надав суду письмові пояснення по справі та підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

У судове засідання 29.07.2009 відповідач вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача у день слухання справи до початку судового засідання через канцелярію суду не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається  за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 2 (далі - договір) (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк папір в асортименті та номенклатурі, вказаній у рахунках фактурах та видаткових накладних або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору (далі - товар), у власність покупця, а покупець –прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами даного договору.  

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на товар, що постачається, вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок в національній валюті протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору, 21.10.2008 позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 15 112,42 грн. за видатковою накладною № К-02390 на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ № 219419 від 20.10.2008 (належним чином засвідчені копії містяться у матеріалах справи).

Відповідач оплатив товар частково в сумі 3 000,00 грн. , що  підтверджується платіжним дорученням № 114 від 03.02.2009 (належним чином засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

З урахуванням викладеного, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача за отриманий за договором товар становить 12 112,42 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо оплати поставленого позивачем товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12 112,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 937,31 грн. інфляційних нарахувань та 120,95 грн. 3% річних

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що за розрахунком позивача, який перевірений судом та приймається як належний, становить відповідно 937,31 грн. та 120,95 грн., також підлягають задоволенню.  

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача  1 816,86 грн. штрафу та 970,44 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару замовником, він виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний прострочений день, але не більше подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом  9.4 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати вартості товару замовником більш ніж на 30 календарних днів відповідач виплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити

розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний. Разом з тим, враховуючи, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 100,00 грн. та розмір штрафу - до 100,00 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, а також враховуючи те, що  відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, контррозрахунку ціни позову не надав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.    

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн-центр "Сова" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, код ЄДРПОУ 30178963, п/р 26005006894301  в ВАТ "Сведбанк", МФО 300164), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графітек" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15А, код ЄДРПОУ 30534415, п/р 26003119174010 В КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299) 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 42 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 100 (сто) грн. 00 коп. штрафу, 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн. 95 коп. трьох процентів річних, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                          М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення –10.08.2009