Рішення

від 10.08.2009 по справі 11/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/270

10.08.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРА"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто"

провиселення та стягнення 100 661,98 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       Вежніна Л.Я., Поспєлова О.Ю. –представник

від відповідача  не з'явились

В судовому засіданні 10.08.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРА" (далі - позивач) про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто" (далі - відповідач) з приміщення та з прилеглої території, які є об'єктом оренди згідно Договору № М 8/2 оренди нежилого приміщення від 01.02.2008, зобов'язання відповідача підписати з позивачем Акт приймання передачі нежилого приміщення, яке є об'єктом оренди, та стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам з урахуванням індексу інфляції в розмірі 71 322,72 грн. і штрафних санкцій у розмірі 29 339,26 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам Договору оренди нежилого приміщення, не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди. Відповідач в порушення умов Договору оренди не виконав належним чином свої зобов'язання по повній сплаті орендних платежів.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

01.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТРА" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто" (орендар) було укладено Договір № М 8/2 оренди нежилого приміщення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець здає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: просп. Московський, 8 в місті Києві, загальною площею 196,6 кв.м. з прилеглою територією (далі - об'єкт оренди).   

01.02.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду об'єкт оренди за адресою: просп. Московський, 8 в місті Києві за Актом прийому-передачі об'єкту оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 1.3 Договору строк оренди встановлюється з 01.02.2008 до 31.12.2008.

Відповідно до п. 5.1 Договору Договір, складений строком на 11 місяців, вступає в силу з моменту його підписання і передачі орендованого об'єкта оренди по Акту прийому-передачі. У випадку пролонгації сторони підписують нову угоду про продовження дії дійсного Договору і установлюють повний строк оренди.

У пункті 2.1.10 Договору сторони погодили вважати закінченням строку оренди 31.10.2008.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено автоматичного поновлення строку його дії за відсутності заперечень орендодавця; реалізація переважного права на продовження договору оренди можлива в разі укладення угоди про продовження дії Договору.

У відповідності з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем, сторонами не підписувалась угода про продовження дії Договору оренди.

Таким чином, 31.12.2008 закінчився строк дії Договору оренди № М 8/2 оренди нежилого приміщення від 01.02.2008.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку закінчення чи розторгнення дійсного Договору, орендар повертає орендодавцю орендоване приміщення в строк до 10 діб з моменту закінчення Договору.

В порушення умов законодавства та Договору після закінчення строку дії Договору об'єкт оренди відповідачем не звільнено, що підтверджується відсутністю акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди.

Оскільки дія Договору оренди припинилася і відповідач втратив статус орендаря, суд визнає вимоги позивача про виселення відповідача та зобов'язання підписати акт-приймання передачі об'єкта оренди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним платежам за період з жовтня 2008 року по травень 2009 року у розмірі 63 341,67 грн.

Оскільки судом було встановлено, що Договір оренди припинив свою дію 31.12.2009, а не 15.05.2009, як зазначає позивач, суд розцінює вимоги про стягнення орендної плати та комунальних платежів за період з січня по травень 2009 як стягнення орендних платежів за фактичне користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату і комунальні послуги в порядку і на умовах визначених в Договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата за переданий об'єкт оренди встановлюється в розмірі 6 000,00 грн. в місяць та сплачується з дня підписання акту прийому-передачі приміщення. Орендар здійснює (через орендодавця) сплату відповідним комунальним підприємствам фактичну вартість відпущених комунальних послуг.

Орендна плата проводиться орендарем кожен місяць до 10 числа місяця за наступний на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 2.1.10 Договору орендар не звільняється від плати за оренду і комунальні послуги до передачі об'єкта оренди по акту.

Згідно умов Договору позивачем нараховано відповідачу до сплати орендну плату та плату за комунальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами.

Відповідач взяті на себе зобовязання за Договором виконав не в повному обсязі, згідно розрахунку позивача, неоспореного відповідачем, заборгованість по орендній платі (у тому числі за фактичне користування) складає 42 967,75 грн. та заборгованість по комунальним послугам (у тому числі за фактичне користування) становить 20 373,92 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 63 341,67 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 256,17 грн., 3% річних у розмірі 1 089,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 981,05 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 4.2 Договору за несвоєчасне перерахування платежів за оренду і комунальні послуги орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми, належної до перерахування, за кожен день прострочки (день прострочки включно).   

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені на оренду плату та плату за комунальні послуги за період фактичного користування об'єктом (після закінчення строку дії договору оренди) позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, нарахування пені поза договором не передбачено, вимоги про стягнення пені, нарахованої на орендні платежі за період з січня по травень 2009, задоволенню не підялгають.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду становить 1 436,05 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором встановлено судом і по суті відповідачем не спростовано, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню та за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 679,29 грн. і 4 559,84 грн. інфляційних втрат.

У зв'язку з неповерненням об'єкту оренду після припинення дії Договору позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення речі у розмірі 14 993,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки факт несвоєчасної передачі відповідачем орендованого майна наймодавцю встановлений судом і по суті відповідачем не спростований, вимога позивача про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, яка за розрахунком позивача, неоспореним відповідачем, становить 14 993,54 грн. також визнається судом правомірною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто"  (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 36, кв. 502, ідентифікаційний код 32555154) з нежилого приміщення за адресою: просп. Московський, 8 в місті Києві, загальною площею 196,6 кв.м. та з прилеглої території.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 36, кв. 502, ідентифікаційний код 32555154) підписати з  Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТРА" (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 18, ідентифікаційний код 23154071) Акт приймання-передачі нежилого приміщення за адресою: просп. Московський, 8 в місті Києві, загальною площею 196,6 кв.м., яке є об'єктом оренди згідно Договору № М 8/2 оренди нежилого приміщення від 01.02.2008.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Авто"  (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 36, кв. 502, ідентифікаційний код 32555154, п/р 26066052749262 в Печерській філії "Приватбанк", МФО 322993, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРА" (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 18, ідентифікаційний код 23154071,, п/р 26001000243001 в ОФ АТ "Укрінбанк", МФО 322012) заборгованість по орендним платежам у розмірі 63 341 (шістдесят три тисячі триста сорок одна) грн. 67 коп., пеню у розмірі 1 436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 559 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп., неустойку за несвоєчасне повернення об'єкта оренди у розмірі 14 993 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 54 коп., державне мито в розмірі 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 10 коп. та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          Ю.М. Смирнова

                                                                                                           Дата підписання рішення: 18.08.2009