Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/15691/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015№910/15691/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15691/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Артімед», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Бранч Кейтерінг Сервіс», м. Київ,

про стягнення 51 145, 42 грн.,

без участі представників сторін у зв'язку з їх неявкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Артімед» (далі - ТОВ «Торгова компанія «Артімед»; Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бранч Кейтерінг Сервіс» (далі - ТОВ «Бранч Кейтерінг Сервіс»; Товариство): 27 689, 78 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 26.09.2014 № 26-09-14 (далі - Договір); 14 424, 19 грн. втрат від інфляції; 8 440, 68 грн. пені; 590, 77 грн. 3% річних, а всього 51 145, 42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 20.07.2015.

16.07.2015 Компанія подала суду заяву про зміну розміру позовних вимог, згідно з якою позивач відмовився від позову в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку зі сплатою (виписка банку від 26.06.2015 на суму 5 000 грн. та від 06.07.2015 на суму 22 689, 78 грн.) та просив стягнути з відповідача: 14 614 грн. втрат від інфляції; 9 266, 90 грн. пені; 632, 17 грн. 3% річних, а всього 24 513, 07 грн.

У вказаній заяві йдеться, зокрема, про часткову відмову від позову (в частині стягнення суми основного боргу).

31.07.2015 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, таке:

сторони узгодили черговий графік погашення заборгованості, що було закріплено гарантійним листом (від 08.04.2015 вих. № 08/04-1);

Товариство повністю виконало зобов'язання, зазначені у вказаному гарантійному листі, та повністю розрахувалося з позивачем в червні - липні 2015 року, про що також свідчать платіжні доручення від 26.06.2015 № 545 на суму 5 000 грн. та від 06.07.2015 № 566 на суму 22 689,78 грн.;

згідно з пунктом 6.2 Договору при порушенні строків оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за партію товару;

частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

05.08.2015 представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства: 14 614 грн. втрат від інфляції; 5 863, 61 грн. пені (з урахуванням приписів статті 232 ГК України) та 632,17 грн. 3% річних.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву позивачем подано до прийняття рішення, то суд прийняв відповідну заяву до розгляду.

05.08.2015 Компанія подала суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні.

10.08.2015 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2015 було надіслано відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 10.08.2015 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 ТОВ «Торгова компанія «Артімед» (постачальник) та ТОВ «Бранч Кейтерінг Сервіс» (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- в порядку та на умовах Договору постачальник поставляє та передає у власність покупця товар у відповідності до замовлень покупця та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець, приймає та оплачує його на умовах і в порядку, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- ціна кожної партії товару повідомляється постачальником покупцю в момент одержання та/або після опрацювання отриманого замовлення (пункт 5.2 Договору);

- покупець здійснює оплату поставленої партії товару впродовж семи календарних днів з моменту переходу та набуття права власності на кожну окрему партію товару з дати підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт поставки та факт приймання-передачі товару (пункт 5.3 Договору);

- оплата поставленої партії товару постачальником на склад покупця здійснюється замовником виключно в національній валюті України згідно з пунктом 5.3 Договору за безготівковим або готівковим розрахунками шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок або безпосередньо їх сплати в касу постачальника (пункт 5.4 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть майнову відповідальність, встановлену Договором та законодавством України (пункт 6.1 Договору);

- у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, від загальної суми заборгованості за партію товару (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

від 07.10.2014 № 1827 на суму 4 643, 60 грн.;

від 08.10.2014 № 1835 на суму 1 676, 82 грн.;

від 09.10.2014 № 1843 на суму 2 025, 98 грн.;

від 10.10.2014 № 1855 на суму 5 144, 40 грн.;

від 13.10.2014 № 1868 на суму 2 106, 22 грн.;

від 14.10.2014 № 1877 на суму 3 135, 43 грн.;

від 15.10.2014 № 1884 на суму 3 803, 77 грн.;

від 16.10.2014 № 1895 на суму 2 490, 05 грн.;

від 17.10.2014 № 1903 на суму 9 667, 55 грн., а всього на суму 34 693, 82 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед Компанією у сумі 27 689, 78 грн.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач здійснив оплату основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2015 № 545 на суму 5 000 грн. та від 06.07.2015 № 566 на суму 22689,78 грн.

16.07.2015 позивачем подано суду заяву про відмову від позову в частині стягнення суми основної заборгованості, що становить 27 689, 78 грн.

Відповідно до частин четвертої і шостої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову; господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що відмова позивача від позовних вимог в частині основної заборгованості не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 78 ГПК України заява про відмову від позову повинна бути підписана позивачем; до прийняття такої відмови господарський суд, зокрема, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Подана суду заява про відмову від позовних вимог в частині основної заборгованості підписана директором Компанії Коршуновою Оленою Ігорівною.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині основної заборгованості у сумі 27 689, 78 грн. і припинити провадження у справі в цій частині.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 14 614 грн. втрат від інфляції; 632,17 грн. 3% річних та 5 863, 61 грн. пені (заява про зменшення розміру позовних вимог від 05.08.215).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленої партії товару впродовж семи календарних днів з моменту переходу та набуття права власності на кожну окрему партію товару з дати підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт поставки та факт прийомання-передачі товару.

Згідно розрахунку позивача періодами нарахування 14 614 грн. втрат від інфляції та 632,17 грн. 3% річних є:

за видатковою накладною від 07.10.2014 № 1827 на суму простроченої заборгованості, що становить 639, 56 грн. - з 15.10.214 до 28.05.2015;

за видатковою накладною від 08.10.2014 № 1835 на суму простроченої заборгованості 1 676, 82 грн. - з 16.10.2014 до 28.05.2015;

за видатковою накладною від 09.10.2014 № 1843 на суму простроченої заборгованості 2 025, 98 грн. - 17.10.2014 до 28.05.2015 та на суму 1342, 36 грн. - з 30.05.2015 до 25.06.2015;

за видатковою накладною від 10.10.2014 № 1855 на суму простроченої заборгованості 5 144, 40 грн. - 21.10.2014 до 25.06.2015 та на суму 1 486, 76 грн. - з 26.06.2015 до 05.07.2015;

за видатковою накладною від 13.10.2014 № 1868 на суму простроченої заборгованості 2 106, 22 грн. - з 21.10.2014 до 05.07.2015;

за видатковою накладною від 14.10.2014 № 1877 на суму простроченої заборгованості 3 135, 43 грн. - з 22.10.2014 до 05.07.2015;

за видатковою накладною від 15.10.2014 № 1884 на суму простроченої заборгованості 3 803, 77 грн. - з 23.10.2014 до 05.07.2015;

за видатковою накладною від 16.10.2014 № 1895 на суму простроченої заборгованості 2 490, 05 грн. - з 24.10.2014 до 05.07.2015;

за видатковою накладною від 17.10.2014 № 1903 на суму простроченої заборгованості 9 667, 55 грн. - 28.10.2014 - 05.07.2015.

Перевіривши вказані позивачем періоди, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони відповідають умовам Договору та не суперечать чинному законодавству, проте нараховані суми є арифметично невірними.

За розрахунком суду втрати позивача від інфляції становлять 14 640, 73 грн., а 3% річних - 632, 23 грн.

Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, від загальної суми заборгованості за партію товару.

За розрахунком позивача періодами нарахування суми пені є:

за видатковою накладною від 07.10.2014 № 1827 на суму простроченої заборгованості, що становить 639, 56 грн. - з 15.10.214 до 15.04.2015;

за видатковою накладною від 08.10.2014 № 1835 на суму простроченої заборгованості 1 676, 82 грн. - з 16.10.2014 до 16.05.2015;

за видатковою накладною від 09.10.2014 № 1843 на суму простроченої заборгованості 2 025, 98 грн. - 17.10.2014 до 17.04.2015;

за видатковою накладною від 10.10.2014 № 1855 на суму простроченої заборгованості 5 144, 40 грн. - 21.10.2014 до 21.04.2015;

за видатковою накладною від 13.10.2014 № 1868 на суму простроченої заборгованості 2 106, 22 грн. - з 21.10.2014 до 21.04.2015;

за видатковою накладною від 14.10.2014 № 1877 на суму простроченої заборгованості 3 135, 43 грн. - з 22.10.2014 до 22.04.2015;

за видатковою накладною від 15.10.2014 № 1884 на суму простроченої заборгованості 3 803, 77 грн. - з 23.10.2014 до 23.04.2015;

за видатковою накладною від 16.10.2014 № 1895 на суму простроченої заборгованості 2 490, 05 грн. - з 24.10.2014 до 24.04.2015;

за видатковою накладною від 17.10.2014 № 1903 на суму простроченої заборгованості 9 667, 55 грн. - 28.10.2014 - 28.04.2015.

Судом встановлено, що вказані позивачем періоди нарахування пені відповідають вимогам Договору та частині шостій статті 232 ГК України, проте за розрахунком суду сума пені становить 5 872, 65 грн., а не 5 863, 63 грн. як зазначила Компанія.

Разом з тим, перерахунок втрат від інфляції, 3% річних та пені, здійснений судом, фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, 3% річних та пені, а тому стягненню з відповідача підлягають суми, що заявлені Компанією (14 614 грн. втрат від інфляції; 632,17 грн. 3% річних та 5 863, 61 грн. пені).

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бранч Кейтерінг Сервіс» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1; ідентифікаційний код 38689788) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Артімед» (02230, м. Київ, вул. Боженко, 2; ідентифікаційний код 37415596) 27 689 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 78 грн. основного боргу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бранч Кейтерінг Сервіс» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1; ідентифікаційний код 38689788) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Артімед» (02230, м. Київ, вул. Боженко, 2; ідентифікаційний код 37415596): 14 614 (чотирнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. втрат від інфляції; 632 (шістсот тридцять дві) грн. 17 коп. 3% річних та 5 863 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 61 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2015.

Суддя О. Марченко