Постанова

від 19.11.2015 по справі 910/15691/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа№ 910/15691/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Федорчука Р.В.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

від позивача: Козлова О.В. - дов. від 18.11.2015 року № 18/11/15-2

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бранч Кейтеринг Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року

у справі № 910/15691/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Артімед" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бранч Кейтеринг Сервіс" (м. Київ)

про стягнення 51 145 грн. 42 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Артімед" з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бранч Кейтеринг Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 21 109 грн. 78 коп. з яких: інфляційні - 14 614 грн., пеня - 5 863 грн. 61 коп., 3% річних - 632 грн. 17 коп.

Рішенням від 10.08.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ „Бранч Кейтерінг Сервіс" на користь ТОВ „Торгова компанія „Артімед" 27 689 грн. 78 грн. основного боргу. Стягнув з ТОВ „Бранч Кейтерінг Сервіс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь на користь ТОВ „Торгова компанія „Артімед": 14 614 грн. втрат від інфляції; 632 грн. 17 коп. 3% річних та 5 863 грн. 61 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Бранч Кейтерінг Сервіс" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року по справі № 910/15691/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ „Торгова компанія „Артімед" повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 року ТОВ „Бранч Кейтерінг Сервіс" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/15691/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 19.11.2015 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 19.11.2015 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 26.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Артімед" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Бранч Кейтерінг Сервіс" (покупець) уклали договір, відповідно до умов якого постачальник поставляє та передає у власність покупця товар у відповідності до замовлень покупця та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець, приймає та оплачує його на умовах і в порядку, визначених договором (пункт 1.1 договору).

Ціна кожної партії товару повідомляється постачальником покупцю в момент одержання та/або після опрацювання отриманого замовлення (пункт 5.2).

Покупець здійснює оплату поставленої партії товару впродовж семи календарних днів з моменту переходу та набуття права власності на кожну окрему партію товару з дати підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт поставки та факт приймання-передачі товару (пункт 5.3);

Оплата поставленої партії товару постачальником на склад покупця здійснюється замовником виключно в національній валюті України згідно з пунктом 5.3 договору за безготівковим або готівковим розрахунками шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок або безпосередньо їх сплати в касу постачальника (пункт 5.4).

За твердженнями позивача ним було поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: від 07.10.2014 року № 1827 на суму 4 643 грн. 60 коп., від 08.10.2014 року № 1835 на суму 1 676 грн. 82 коп., від 09.10.2014 року № 1843 на суму 2 025 грн. 98 коп., від 10.10.2014 року № 1855 на суму 5 144 грн. 40 коп., від 13.10.2014 року № 1868 на суму 2 106 грн. 22 коп., від 14.10.2014 року № 1877 на суму 3 135 грн. 43 коп., від 15.10.2014 року № 1884 на суму 3 803 грн. 77 коп., від 16.10.2014 року № 1895 на суму 2 490 грн. 05 коп., від 17.10.2014 року № 1903 на суму 9 667 грн. 55 коп., а всього на суму 34 693 грн. 82 коп.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ „торгова компанія „Артімед" у розмірі 27 689 грн. 78 коп.

Під час розгляду справи відповідач здійснив оплату основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2015 року № 545 на суму 5 000 грн. та від 06.07.2015 року № 566 на суму 22 689 грн. 78 коп.

16.07.2015 позивачем подано суду заяву про відмову від позову в частині стягнення суми основної заборгованості, що становить 27 689 грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 4 і 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову; господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.11.2011 № 18 зазначено, що у випадках відмови позивача від позову (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись ч. 6 ст. 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відмова позивача від позовних вимог в частині основної заборгованості не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому місцевий господарський правомірно припинив провадження в частині стягнення суми основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 6.1 договору від 26.09.2014 року сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору вони несуть майнову відповідальність, встановлену договором та законодавством України (пункт 6.1).

У разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, від загальної суми заборгованості за партію товару (пункт 6.2).

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 5 863 грн. 61 коп. за період з 15.10.2014 року до 28.04.2015 року (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.08.2015 року).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 5 863 грн. 61 коп., хоча за розрахунками суду сума пені була більшою і становила 5 872 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 632 грн. 17 коп. за період з 15.10.2014 року по 05.07.2015 року та втрати від інфляції в розмірі 14 614 грн. за період листопада 2014 - червня 2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок 3% річних та втрат від інфляції та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваних 3% річних до 632 грн. 17 коп. (з 632 грн. 23 коп. за розрахунком суду) та втрат від інфляції у розмірі 14 614 грн. (з 14 640 грн. 73 коп. за розрахунком суду).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бранч Кейтеринг Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/15691/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 року у справі № 910/15691/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/15691/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Р.В. Федорчук

В.В. Сулім