Рішення

від 03.09.2009 по справі 17/26-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/26-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.09р.

Справа № 17/26-09

За позовом  Приватного підприємства "Вирвіч", с. Світлогірське Криничанського району Дніпропетровської області 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробниче об'єднання "Новоолександрівське", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

про стягнення 311 476 грн. 28 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

  від позивача -  Щербина Н.О.- представник, доручення №б/н від 01.07.09р.

                       - Вирвіч С.В., паспорт серії АЕ 840375.

від відповідача - Гордієнко Т.О. - представник, довіреність № 372 від 18.02.04р. 

Суть спору:

Приватне підприємство "Вирвіч" (надалі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно- виробниче об'єднання "Новоолександрівське" (надалі –відповідач) у розмірі 153 000 грн. 00 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 50 914 грн. 64 коп., 7 561 грн. 64 коп. - 3% річних, 100 000 грн. 00 коп. штрафу за порушення зобов'язань за договором про закупівлю сільськогосподарської продукції від 06.09.2006 року.

У судовому засіданні 14.08.09р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 90 000 грн. 00. коп. основної заборгованості, 100 000 грн. 00 коп. штрафу, 2 027 грн. 60 коп. 3% річних, 996 грн. 75 коп. індексу інфляції.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов та доповненнях до нього вказує на те, що згідно умов договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 06.09.06р. та додаткової угоди № 1 від 01.12.06р. до нього відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, таким чином зобов'язання поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а тому стягнення пені, штрафних санкцій відповідних сум індексу інфляції та трьох відсотків річних є безпідставними. Крім того, відповідач надав докази сплати грошових коштів на адресу позивача у розмірі 40 000 грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 11.08.09р. до 14.08.09р. та з 14.08.09р. до 03.09.09р.  згідно ст. 77 Господарського процесуального України.

Ухвалою голови господарського суду строк розгляду спору продовжено до 25.09.09р. за заявою судді.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

06 вересня 2006 року між позивачем  та відповідачем був укладений договір про закупівлю сільськогосподарської продукції (далі - Договір), у відповідності з умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу насіння соняшника в кількості 84 тонн по ціні 1200,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 100 000 грн. 00 коп., а позивач, в свою чергу, прийняти вказану продукцію та оплатити її на умовах цієї угоди шляхом 100% передоплати (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

На виконання умов п. 2.1 Договору, позивач платіжним дорученням № 4 від 06.09.06р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 100 000 грн. 00 коп. в якості оплати за вказаний у Договорі товар.  

01.12.06р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Договору, згідно якої в разі відсутності у відповідача, на момент відгрузки, насіння соняшника він зобов'язується передати в строк до 15.12.06р., а позивач прийняти насіння кукурудзи в кількості необхідній для заміни товару до суми договору, по ціні 500,00 грн. за тонну (п.п. 1.1, 3.1 Додаткової угоди).

Відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки оплаченої за Договором сільськогосподарської продукції, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 100 000 грн. 00 коп., яка підтверджується двостороннім актом звіряння розрахунків (а.с.14).

Окрім того, в порядку досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію за № 07/08 від 07.08.07р. з проханням перерахувати суму виконаної передплати у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 100 000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок позивача, яка була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Умови п. 4.2 Додаткової угоди до Договору передбачають, що за порушення строку відгрузки сільськогосподарської продукції та порушення умов договору продавець сплачує на користь покупця штрафну санкцію у розмірі суми передоплати покупцем на розрахунковий рахунок продавця, за кожен день прострочки, а відповідно до розрахунку позивач  нарахував відповідачу штраф у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

 На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу суму 996 грн. 75 коп. –індексу інфляції, а також суму 2 027 грн. 60 коп. –3% річних.

Відповідач в судовому засіданні надав суду докази часткової сплати заборгованості у розмірі 10 000 грн. 00 коп. згідно банківської виписки від 12.11.08 р.

Щодо посилань відповідача згідно сплати заборгованості у розмірі 30 000 грн. 00 коп., а саме: 20 000 грн. 00 коп. згідно видаткового касового ордеру від 21.12.07р.; 10 000 грн. 00 коп. згідно видаткового касового ордеру від 28.12.07р., судом не приймаються, оскільки у вказаних касових ордерах не має посилання на те, що ці грошові кошти сплачуються у зв'язку із зобов'язаннями обумовленими Договором  про закупівлю сільськогосподарської продукції від 06.09.2006 року.

Доказів сплати залишків заборгованості відповідач, на час розгляду справи, суду не надав.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Приватного підприємства „Вирвіч” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору купівлі товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п. 4. ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, цивільні (господарські) зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписам ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором, укладеним між сторонами, не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, ст. 625 ЦК України передбачає відсотки в якості санкції за порушення боржником грошового зобов'язання та встановлює їх у розмірі 3% річних.

Сума 3% річних, нарахована позивачем, згідно заяви про уточнення позовних вимог, у розмірі 2 027 грн. 60 коп. підлягає стягненню.

07.08.07 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з проханням перерахувати суму передплати, яка була отримана відповідачем 08.08.07 р, про що свідчить відмітка на претензії.  Виставлення позивачем на адресу відповідача вказаної претензії  фактично є вимогою кредитора до боржника виконати свої грошові  зобов'язання.

Статтею 530 ч. 2  Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок  у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання грошових зобов'язань у зв'язку із виставленням вимоги боржнику наступає через сім днів з дня її пред'явлення відповідачу, то б то з 15.08.2007 р., та саме з цього строку враховується індекс інфляції. Сума інфляційних втрат, нарахована позивачем, згідно заяви про уточнення позовних вимог, у розмірі 996 грн. 75 коп. підлягає стягненню.  

В частині позовних вимог на суму 10 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, відповідно до вимог ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору у зв'язку із припиненням цих грошових зобов'язань внаслідок їх повного добровільного виконання.

Щодо решти позовних вимог, то у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 261 ЦК України  до вимог про стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Отже, строк позовної  давності про стягнення пені та штрафу розпочався з 15.08.07 р. (строк виконання відповідачем грошових зобов'язань згідно вищеназваної претензії) і закінчився 15.08.08 р. Відповідач надав суду заяви про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, тому стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 000 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 06.09.2006 р. та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги Приватного підприємства "Вирвіч" підлягають частковому задоволенню в сумі 90 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 996 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 2 027 грн. 60 коп. 3% річних, як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробниче об'єднання "Новоолександрівське" (51934, Дніпропетровська область,  м. Дніпродзержинськ, вул. Миру, буд. 25;  р/р 2600030317224 в „Промінвестбанк” м. Дніпродзержинськ, МФО 305017, ЄДРПОУ 30740490) на користь Приватного підприємства "Вирвіч" (52340, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Світлогірське, вул. Фрунзе, 33-А; р/р 26009301172752 в „Промінвестбанк” м. Дніпродзержинськ, МФО 305501, ЄДРПОУ 34245362) суму 90 000 грн. 00 коп. (дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості, 996 грн. 75 коп. (дев'ятсот дев'яносто шість грн. 75 коп.) індексу інфляції, 2 027 грн. 60 коп. (дві тисячі двадцять сім грн. 60 коп.) 3% річних, 930 грн. 24 коп. (дев'ятсот тридцять  грн. 24 коп.) державного мита, 93 грн. 33 коп. (дев'яносто три грн. 33 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог на суму 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу провадження у справі припинити.

В решті відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

Суддя

 А.В. Суховаров

Рішення підписано-04.09.09р.