Рішення

від 01.02.2007 по справі 37/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/93

01.02.07

За позовомДоПроТовариства з обмеженою відповідальністю "Експоарт”Товариства з обмеженою відповідальністю "L  Мастер”стягнення 25138,21 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача   Бланар В.М.- представник за довіреністю № 38 від 15.12.2006 року

Від відповідача  Муляр Д.В.- представник за довіреністю № 1158 від 25.11.06

          Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/93 прийнято 01.02.2006 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 24.01.2007 року по 01.02.2007 р., у відповідності до статті 77 Господасрького процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоарт” до Товариства з обмеженою відповідальністю "L  Мастер” про стягнення 25138,21 грн. 22424,17 грн. –основний борг, 2174,04 грн. –пеня) заборгованості відповідно до договору № 10-02 від 10.02.06.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2006 р. порушено провадження у справі № 37/93, розгляд справи було призначено на 25.12.2006 р. о 12-15.

Представник позивача 25.12.2006 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/93 від 07.12.2006 р. не виконав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача надав в судовому засіданні 25.12.2006 р. відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого зазначає, що сума основного боргу у розмірі 22424,17 грн. була перерахована позивачу платіжним дорученням № 1695 від 22.12.2006 р., яке долучене суддею до матеріалів справи, а також зазначає, що за обґрунтованим розрахунком  відповідача сума пені складає 1914,34 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еспоарт” (Вмконавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "L  Мастер”  (Замовник),  було укладено договір № 10-02 (Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець здійснює виконання  робіт по розбору, монтажу, демонтажу виставочного стенду і обладнання, виконує роботи по графічного оформленю стенду. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3  Договору відповідач оплачує роботу в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі наданих позивачем рахунків-фактур, загальна вартість робіт по розбору, монтажу, демонтажу виставочного стенду і обладнання включає в себе вартість матеріалів для виконання вказаних робіт, а також вартість оренди виставочного стенду і обладнання становить всього 74747, 24 грн., а також зазначено що 70 % вартості робіт сплачується відповідачем в порядку передоплати, на підставі виставлених рахунків-фактур.  

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

У відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підставі рахунку-фактури  № СФ-0000015 від 20.02.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "L  Мастер” перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Експоарт” грошові кошти в розмірі 52323,07 грн. (70 % вартості робіт), що визнають та не заперечують сторони.

На виконання вимог Договору 16 березня 2006 року сторонами був підписаний акт № 0У-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають.

Згідно п. 2.3 Договору 30 % вартості робіт оплачується Замовником після отримання відповідачем виготовленої продукції в повному обсязі і виконання всіх робіт, а підставою для здійснення розрахунків є отримання рахунку фактури від виконавця та підписання сторонами актів виконаних робіт.

Проте відповідач в обумовлені договором строки за виконані роботи не розрахувався, тому у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22424,17 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з доданого відповідачем платіжного доручення № 1695 22.12.2006р. відповідач після порушення провадження у справі  сплатив суму основного боргу  позивачу в розмірі 22424,17 грн., а тому, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач повністю сплатив заборгованість за виконані позивачем роботи, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у випадку затримки здійснення платежів, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,5 % заборгованості за кожний день прострочення.

Але відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, частиною 1 статті 231 Господарського Кодексу України встановлено, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 6.2.2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»Договору позивач просить стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "L  Мастер” пеню в розмірі  1984,38 грн. за період 17.03.2006 р. по 31.10.2006 р.

Проте, відповідно до п. 2.3 Договору встановлено, що підставою для здійснення розрахунків є отримання рахунку-фактури від виконавця та підписання сторонами актів виконаних робіт.

За твердженням відповідача, рахунок фактури № СФ-0000023 від 16.03.2006 року ним не був отриманий, а позивач не надав суду докази, які підтверджують направлення на адресу відповідача рахунку-фактури № СФ-0000023 від 16.03.2006 року, а отже прострочення відповідачем платежу обчислюється з 30.05.2006 року.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд дійшов до висновку про стягнення пені з відповідача у розмірі 1914,34  грн.  за період з 30.05.2006 року по 30.11.2006 року відповідно до  обґрунтованого розрахунку відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 546, 549, 551, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,—

В И Р І Ш И В:                           

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоарт” задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "L  Мастер” (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 28 код ЄДРПОУ 24094684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експоарт” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19, офіс 611 код ЄДРПОУ 33884841) 1914 (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 34 коп. пеня за прострочення платежу, 243 (двісті сорок три) грн. 39 коп. –державного мита та  114 (сто чотирнадцять) грн.  46 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення основного боргу в сумі 22424 грн. 17 коп. провадження припинити на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України.

4.          В іншій частині  позовних вимог відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.02.2007 р.