Рішення

від 12.08.2009 по справі 51/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/391

12.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕКО-КИЇВ»

до   Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»

про стягнення 228 832, 86 грн.

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Якубовський Д.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 210 416, 36 грн., 4 646, 17 грн. –інфляційних нарахувань, 1 652, 44 грн. –3% річних та пеню у розмірі 12 117, 89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення від 20.05.08 р.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам у розмірі 210 416, 36 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 646, 17 грн., 3 % річних у розмірі 1 643, 95 грн. та 12 055, 67 грн. –пені. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, у яких зазначає, що на його думку останнім оплачуваним місяцем суборенди є березень 2009 року. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що з 28.03.2009 р. до 11.04.2009 р. в орендованому ним приміщенні позивачем було відключено електроенергію, у зв'язку з чим Дочірнє підприємство «Торговий дім «АВВ»було позбавлене можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням (торгівля непродовольчими товарами).

Крім того, відповідач зазначає, що оренда приміщення за березень 2009 року є оплаченою на підставі п. 5.1.1.1. договору та просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.08.09 р. за згодою представника відповідача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕКО-КИЇВ»та    Дочірнім  підприємством «Торговий дім «АВВ»укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач –прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 386, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, б-р. Перова, 4.

Відповідно до п. 3.1. договору протягом 15-ти банківських днів з дати підписання цього договору відповідач сплачує на користь позивача аванс, що дорівнює орендній платі за користування приміщенням протягом двох місяців, що зараховується як орендна плата за перший та останній місяці суборенди.

Згідно з п. 3.2. договору за користування приміщенням відповідач сплачує на користь позивача орендну плату в розмірі 78 113, 40 грн.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача авансом не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється такий платіж.

Строк суборенди встановлено з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 30.04.2011 р.

Факт виконання позивачем зобов'язання за договором від 20.05.2008 р. щодо передачі приміщення підтверджується актом здачі-приймання від 13.08.2008 р. (копія у матеріалах справи).

22.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕКО-КИЇВ»та    Дочірнім  підприємством «Торговий дім «АВВ»було укладено додаткову угоду до договору суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р., відповідно до якої сторони встановили, що на термін з 01.01.2009 р. до 28.02.2009 р. відповідач сплачує орендну плату в розмірі 48 820, 87 грн.

На виконання п. 3.1. договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача попередню оплату за останній місяць суборенди приміщення (квітень 2011 року), що підтверджується банківською випискою від 31.07.2008 р. (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р. щодо внесення суборендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за березень та квітень 2009 року.

Відповідно до п. 3.10 договору при простроченні відповідача щодо сплати орендної плати авансовий платіж за останній місяць оренди підлягає зарахуванню в оплату простроченого місяця. При цьому відповідач зобов'язаний не пізніше 10-ти днів до спливу оплаченого терміну суборенди поповнити авансовий платіж у розмірі місячної орендної плати, що підлягає зарахуванню як орендна плата за останній місяць суборенди. При цьому поточна орендна плата вноситься відповідачем у загальному порядку.

У зв'язку з простроченням відповідачем внесення суборендної плати за березень 2009 року, позивачем на підставі п. 3.10 договору було зараховано авансовий платіж за останній місяць суборенди приміщення (квітень 2011 року) у розмірі 78 113, 40 грн. в оплату простроченого платежу за березень 2009 року.

При цьому, оскільки відповідачем до 21.03.2009 р. не було поповнено авансовий платіж у розмірі 119 103, 60 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму поповнення авансового платежу за останній місяць суборенди та заборгованість по орендній платі за квітень 2009 року у розмірі 210 416, 36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди від 20.05.2008 р. а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що останнім оплачуваним місяцем є березень 2009 року з причин розірвання договору оренди від 20.05.2008 р. –з 13.04.2009 р. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з пп. 7.4.1., 7.4.2. п. 7.4. договору, він може бути розірваний (припинений) достроково у випадках, передбачених законодавством України та цим договором. У випадку розірвання договору (його припинення) відповідні зобов'язання сторін припиняються з дати, з якої договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

Таким чином, оскільки договір не було розірвано за погодженням сторін, сторони не врегулювали можливість одностороннього порядку розірвання догоовру, а також його не розірвано і у судовому порядку, останній продовжує діяти до 30.04.2011 р., а отже відповідач зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором, зокрема, щодо сплати суборендних платежів.

Відповідно до пп. 7.5.3. п. 7.5. договору повернення приміщення відповідачем та його передача позивачу здійснюється на підставі акта приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами.

Проте відповідачем не надано доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення та передачі його за актом приймання-передачі, а отже позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу суборендну плату за квітень 2009 року.

Крім того, положеннями договору передбачено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 10-ти днів до спливу оплаченого терміну суборенди поповнити авансовий платіж у розмірі місячної орендної плати, що підлягає зарахуванню як орендна плата за останній місяць суборенди.

Отже, оскільки договір між сторонами у встановленому порядку розірвано не було, відповідач зобов'язаний виконувати його умови, в тому числі і щодо внесення авансового платежу.

А відтак, вимоги позивача в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»119 103, 60 грн., які мали бути внесені ним в рахунок поповнення авансового платежу за останній місяць суборенди підлягають задоволенню.

Що ж до тверджень відповідача, що в орендованому ним приміщенні позивачем було відключено електроенергію, у зв'язку з чим Дочірнє підприємство «Торговий дім «АВВ»було позбавлене можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням (торгівля непродовольчими товарами), суд не приймає їх до уваги, оскільки договором суборенди від 20.05.2008 р. не встановлено обов'язок позивача надавати відповідачу послуги з електропостачання. Крім того, наданий відповідачем акт про відключення електроенергії, підписаний представниками відповідача в односторонньому порядку, а отже не є доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 4 646, 17 грн. за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 643, 95 грн., а також пеню у розмірі 12 055, 67 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Підпунктом 5.1.1.5. пункту 5.1. договору сторони погодили, що за порушення умов та строків сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором, позивач має право виставити, а відповідач повинен сплатити пеню на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором встановлено, що відповідач має сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється такий платіж.

Таким чином, розмір пені за прострочення внесення орендної плати за квітень 2009 року становить 4 733, 42 грн.

Розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо поповнення авансового платежу згідно з п. 3.10 договору становить 7 322, 42 грн.

Інфляційні нарахування за весь час прострочення внесення вищевказаних платежів складають 4 646, 17 грн., 3 % річних –1 643, 95 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не наведено доказів на підтвердження відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕКО-КИЇВ»задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього  підприємства «Торговий дім «АВВ»(02125, м. Київ, б-р. Перова, 44, код ЄДРПОУ 31571018), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко-Київ»(02125, м. Київ, б-р. Перова, 4, код ЄДРПОУ 22915266) заборгованість у розмірі 210 416, 36 (двісті десять тисяч чотириста шістнадцять грн. 36 коп.) грн., 12 055, 67 (дванадцять тисяч п'ятдесят п'ять грн. 67 коп.) грн., 4 646, 17 (чотири тисячі шістсот сорок шість грн. 17 коп.) грн. –інфляційних нарахувань, 1 643, 95 (одна тисяча шістсот сорок три грн. 95 коп.) –3% річних, 2 287, 62 (дві тисячі двісті вісімдесят сім грн. 62 коп.) грн. –державного мита та 312, 50 (триста дванадцять грн. 50 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог  ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                Пригунова А.Б.

Дата підписання: 18.08.2009 р.