Постанова

від 14.10.2009 по справі 51/391

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/391

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.10.2009                                                                                           № 51/391

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Бородавко С.С. (довіреність № 15 від 22.06.2009 р.)

від відповідача    –  не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий дім "АВВ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009

 у справі № 51/391 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Йеко-Київ"

 до                                                   Дочірнього підприємства "Торговий дім "АВВ"

 про                                                   стягнення 228832,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „ЙЕКО-КИЇВ” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства „Торговий дім „АВВ” про стягнення з відповідача 210416,36 грн. основного боргу, 4646,17 грн. інфляційних втрат, 1652,44 грн. 3 % річних від простроченої суми, 12117,89 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № б/н суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 210416,36 грн. основного боргу, 4646,17 грн. інфляційних втрат, 1643,95 грн. 3 % річних від простроченої суми, 12055,67 грн. пені

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором                    № б/н суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р., то з нього підлягає стягненню 210416,36 грн. орендної плати, 4646,17 грн. інфляційних втрат, 1643,95 грн. 3 % річних від простроченої суми, 12055,67 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаргу мотивовано наступними обставинами.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Відповідач вважає, що оскільки в орендованому приміщенні було відключено електроенергію, то приміщення можна вважати таким, якість якого не відповідачє умовам договору. А тому, відповідач зазначає, що цілком обґрунтовано вирішив розірвати договір, надіславши позивачу 07.04.2009 р. лист № 07/04-01 від 07.04.2009 р. про те, що приміщення буде повернуто позивачу 13.04.2009 р.   

Вищевказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, а отже, висновки Господарського суду м. Києва не відповідають обставинам справи.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

  Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім в судовому засіданні.

           Розглянувши вищевказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів, які підтверджують викладені в клопотанні обставини.  

 Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 20.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЙЕКО-КИЇВ” (далі позивач)  та Дочірнім підприємством „Торговий дім „АВВ” (далі відповідач) було укладено Договір № б/н суборенди нежитлового приміщення (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 4.

          Строк суборенди починає спливати з Дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення, і діє до 30.04.2011 року (п. 2.1. Договору).  

          Загальна площа Приміщення, що передається в суборенду, становить 386,7 кв.м. (п. 1.2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору протягом 15 банківських днів з дати підписання даного Договору відповідач сплачує на користь позивача аванс, що дорівнює орендній платі за користування приміщенням протягом двох місяців, що зараховується як орендна плата за перший та останній місяці суборенди.

Як вбачається з п. 3.2. Договору, за користування приміщенням відповідач сплачує на користь позивача орендну плату в розмірі             78113,40 грн., що складає еквівалент 15468 дол. США за офіційним курсом Національного банку України, без застосування індексу інфляції.

На дату підписання данного Договору офіційний курс Національного банку України складає 5,05 грн. за 1 долар США. У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, орендна плата збільшується відповідно до зростання курсу долара США по відношенню до гривні станом на день оплати. У випадку зменшення курсу долара США по відношенню до гривні, орендна плата залишається незмінною (п. 3.4. Договору).

Пунктом 5.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача авансом не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється такий платіж.

Орендар зобов'язаний передати приміщення у користування суборендарю протягом 1 календарного дня з дати набрання чинності цього Договору за умови внесення орендарем платежів, передбачених п. 3.1. цього Договору. Орендар передає приміщення суборендарю в момент підписання акту приймання-передачі, який складає Додаток № 2 до даного Договору      (п. 1.3.1. Договору).

На виконання п. 3.1. договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача попередню оплату за останній місяць суборенди приміщення (квітень 2011 року), що підтверджується банківською випискою від 31.07.2008 р. (копія в матеріалах справи).

13.08.2008 р. сторонами по справі був підписаний акт здачі-приймання до Договору суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення від 20.05.2008 р. щодо внесення суборендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за березень та квітень 2009 року.

Відповідно до п. 3.10 договору при простроченні відповідача щодо сплати орендної плати авансовий платіж за останній місяць оренди підлягає зарахуванню в оплату простроченого місяця. При цьому відповідач зобов'язаний не пізніше 10-ти днів до спливу оплаченого терміну суборенди поповнити авансовий платіж у розмірі місячної орендної плати, що підлягає зарахуванню як орендна плата за останній місяць суборенди. При цьому, поточна орендна плата вноситься відповідачем у загальному порядку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з простроченням відповідачем внесення суборендної плати за березень 2009 року, позивачем, на підставі п. 3.10. Договору, було зараховано авансовий платіж за останній місяць суборенди приміщення (квітень 2011 року) у розмірі 119103,60 грн. в оплату простроченого платежу за березень 2009 року.

Оскільки відповідачем до 21.03.2009 р. не було поповнено авансовий платіж у розмірі 119103,60 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму поповнення авансового платежу за останній місяць суборенди та заборгованість по орендній платі за квітень 2009 року у розмірі             91312,76 грн., а всього 210416,36 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди)   наймодавець   передає   або   зобов'язується   передати   наймачеві   майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється    плата,    розмір    якої   встановлюється    договором    найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму заборгованості по орендній платі за квітень 2009 року у розмірі             91312,76 грн. не сплатив.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за квітень 2009 року у розмірі             91312,76 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що договір суборенди від 20.05.2008 р. є розірваним з 13.04.2009 р., оскільки відповідачем на адресу позивача був надісланий лист № 07/04-01 від 07.04.2009 р. про повернення орендарю приміщення з 13.04.2009 р., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Як вбачається з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 7.4. Договору, він може бути розірваний (припинений) достроково у випадках, передбачених законодавством України та цим договором. У випадку розірвання договору (його припинення) відповідні зобов'язання сторін припиняються з дати, з якої договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний договір не розірваний у відповідності до вимог законодавства або в судовому порядку, отже останній продовжує діяти до 30.04.2011 р. Таким чином, відповідач зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором, зокрема, щодо сплати суборендних платежів.

Крім того, згідно п. 7.5.3. Договору, повернення приміщення відповідачем та його передача позивачу здійснюється на підставі акта приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами.

Всупереч умовам Договору,  відповідачем не надано доказів звільнення орендованого приміщення та передачі його за актом приймання-передачі, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач цілком правомірно нарахував відповідачу суборендну плату за березень та квітень 2009 року.

Крім того, положеннями Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 10-ти днів до спливу оплаченого терміну суборенди поповнити авансовий платіж у розмірі місячної орендної плати, що підлягає зарахуванню як орендна плата за останній місяць суборенди.

Отже, оскільки договір між сторонами у встановленому порядку розірвано не було, відповідач зобов'язаний виконувати його умови, в тому числі і щодо внесення авансового платежу.

А відтак, вимоги позивача в частині стягнення з Дочірнього підприємства “Торговий дім “АВВ”119103,60 грн., які мали бути внесені ним в рахунок поповнення авансового платежу за останній місяць суборенди правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду м. Києва про те, що необгрунтованими є твердження відповідача з приводу того, що в орендованому ним приміщенні позивачем було відключено електроенергію, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням (торгівля непродовольчими товарами), оскільки договором суборенди від 20.05.2008 р. не встановлено обов'язок позивача надавати відповідачу послуги з електропостачання. Крім того, наданий відповідачем акт про відключення електроенергії, підписаний представниками відповідача в односторонньому порядку, а отже не є доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4646,17 грн. інфляційних втрат, 1643,95 грн. 3 % річних від простроченої суми, а також 12055,67 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1.1.5. Договору, за порушення умов та строків сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором, позивач має право виставити, а відповідач повинен сплатити пеню на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір інфляційних втрат становить 4646,17 грн., 3 % річних – 1643,95 грн., пені – 12055,67 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Торговий дім „АВВ” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 р. у справі         № 51/391 залишити без змін.

Справу № 51/391 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 16.10.09 (відправлено)