Рішення

від 13.08.2009 по справі 8/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/309

13.08.09

За позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Європієн Логістік

          Сістемс"

про                           стягнення 10 674,01 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача       не з`явились

Від відповідача   не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 8 900,00 грн., що становить заборгованість за договором № TU/14207 від 25.01.2007р. та 924,84 грн. пені, 115,57 грн. трьох відсотків річних, 733,60 грн. збитків від інфляції.    

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.07.2009р. розгляд справи був призначений на 13.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 13.08.2009р. представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду від позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду та клопотання про розгляд справи без участі позивача та повідомлення про прийняте рішення, у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника позивача для участі у судовому засіданні.

Через канцелярію суду від відповідача клопотань та заяв, а також відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надходило.  

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

25.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Європієн Логістік Сістемс»- «експедитор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота»- «перевізник»був укладений договір № TU/14207, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортуванні в міжнародному сполученні вантажів, які надаються «експедитором»для перевезення транспортом «перевізника»(або його субпідрядниками).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем були прийняті заявки від відповідача на здійснення транспортного перевезення вантажу:

Заявка № ЛВ-280 –маршрут Львів (Україна) –Івано-Франківськ (Україна), дата відвантаження 05.11.2008р., вантажовідправник –ТОВ «Нестле Україна», вартість перевезення 1 200,00 грн., автомобіль - РЕНО АТ 4495 АК/ АТ 2512 ХХ.

Заявка № ЛВ-289 –маршрут Львів (Україна) –Івано-Франківськ  (Україна), дата відвантаження 07.11.2008р.,вантажовідправник ТОВ «Нестле Україна», вартість перевезення 1 200,00 грн., автомобіль –Сканія АТ 1257 АВ/ АТ 6432 ХХ.

Заявка № ЛВ-344 - маршрут Львів (Україна) –Івано-Франківськ (Україна), дата відвантаження 25.11.2008р., вантажовідправник –ТОВ «Нестле Україна», вартість перевезення 1 100,00 грн., автомобіль –Скания  АТ 6070 АС/ АТ 4984 ХХ.

Заявка № ЛВ-358 - маршрут Львів (Україна) –Івано-Франківськ (Україна), дата відвантаження 28.11.2008р., вантажовідправник –ТОВ «Нестле Україна», вартість перевезення 1 100,00 грн., автомобіль –Скания  АТ 3678 АА/ АТ 0050 ХХ.

Заявка № ЛВ-375 - маршрут Львів (Україна) –Харків (Україна), дата відвантаження 11.12.2008р., вантажовідправник –ТОВ «Нестле Україна», вартість перевезення 5 000,00 грн., автомобіль –Скания  АТ 6070 АС/ АТ 4984 ХХ.

Позивач виконав власні зобов'язання по спірному договору та згідно вищевказаних заявою належним чином, що підтверджується товарно-транспортними накладними серія  8009109961 від 05.11.2008р., серія 8009125932 від 05.11.2008р., серія 8009166286 від 07.11.2008р., серія 8009416246 від 25.11.2008р., серія 8009472524 від 28.11.2008р., серія 8009635339 від 11.12.2008р.     

Умовами договору сторони погодили, що оплата та строк оплати обумовлюється в разовій заявці, яка направляється «перевізнику»перед конкретним перевезенням (групою однорідних перевезень) (п.4.2 договору).

Згідно заявки  № ЛВ-280 відповідач гарантував проведення оплати протягом 10-12 банківських днів після безпретензійного розвантаження; згідно заявок № ЛВ-289 та № ЛВ-375 відповідач гарантував проведення оплати протягом 14 банківських днів після безпретензійного розвантаження; згідно заявок № ЛВ-344 та № ЛВ-358 відповідач гарантував проведення оплати протягом 12 банківських днів після безпретензійного розвантаження.

Як свідчать матеріали справи позивачем на виконання заявок були направлені на адресу ТОВ «Телс»необхідні документи.

Відповідач в свою чергу власні зобов'язання не виконав належним чином, у повному обсязі за надані позивачем послуги з перевезення вантажу не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 8 900,00 грн.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений заявками строк суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  8 900,00 грн. основного боргу за договором № TU/14207 від 25.01.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  924,84 грн. пені, 115,57 грн. трьох відсотків річних, 733,60 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті здійснених перевезень виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору №TU/14207 від 25.01.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 115,57 грн. та збитків від інфляції в розмірі 733,60 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 115,57 грн. та збитків від інфляції в розмірі 733,60 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за виконану роботу, «експедитор»сплачує «перевізнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 924,84 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.   

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 547, 548, 549, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Європієн Логістік  Сістемс" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 3, кімната 4; код ЄДРПОУ 33345845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" (76492, м. Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул. Юності, 33; код ЄДРПОУ 31262487) 8 900 (вісім тисяч дев'ятсот) грн. основного боргу, 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 84 коп. пені, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 57 коп. трьох відсотків річних, 733 (сімсот тридцять три) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 106 (сто шість) грн. 74 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 20.08.2009р.