Рішення

від 02.09.2009 по справі 12/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/238

02.09.09

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрея –ХХІ”

До                              Дочірнього підприємства „Мульті-Презент”

Про                              стягнення 7 748,53 грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Шевченко Г.А.–предст. (дов. б/н  від 06.03.2009 р.)

Від відповідача                        не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Мульті-Презент »про стягнення 7 748,53 грн. (6 665,92 грн. – основний борг, 1 082,61 грн. –пеня,) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 225/з від 07.08.2007 р. та судових витрат.

Ухвалою суду від 09.07.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/238 та призначено розгляд справи на 07.08.2009 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив

07.08.2009 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.  Ухвалою суду від 07.08.2009 р.  розгляд справи відкладено на 02.09.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2009 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК  України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 225/з (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався продати, а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити товари на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 Договору предметом поставки є товари,  які зазначаються у Специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється позивачем партіями транспортом позивача на склад відповідача.

Згідно п. 2.1 Договору ціна товару, що поставляється, та вартість партії встановлюється сторонами в Додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що оплата здійснюється за фактично реалізований товар кожні 30 днів. Підставою для проведення оплати за договором є рахунок-фактура, що виставляється позивачем (п. 2.5. договору)

На виконання умов Договору позивачем згідно накладних № 571 від 31.03.2008р. та № 912 від 02.06.2008 р. поставлено товар відповідачу на загальну суму 7 045,80 грн. (копії залучені до матеріалів справи).

Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 6 665,92 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1 082,61 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст.11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6 665,92  грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.5.2  Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 082,61 грн.(розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені  відповідачем суду не надано. Розрахунок пені  відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 082,61 грн.  підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, Код 34414857, р/р 2600632856 в АБ „Діамантбанк»м. Київ,  МФО 320854, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрея-ХХІ»(61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 20, код 32436779, р/р 26009805643050 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Харкова, МФО 351016) 6 665 (шість тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн.. 92 коп. основного боргу, 1 082 (одну тисячу вісімдесят дві) грн. 61 коп. пені,   102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

        Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко