Рішення

від 07.09.2009 по справі 3/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.09                                                                                           Справа№ 3/155

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ТзОВ „НВП”Транс Лок”, м. Київ

До відповідача: ТзОВ „Львівкомплектавтопостач”, м. Львів

Про стягнення 108 445,95 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Демків І.М. - представник

Представнику відповідача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „НВП”Транс Лок” до ТзОВ „Львівкомплектавтопостач” про стягнення 108 445,95 грн.

В судовому засіданні 27.07.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме в частині нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 96 571,18 грн. –основного боргу та судові витрати.

          Відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак подав клопотання про розстрочення виконання рішення  на один рік.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 04.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

На виконання умов усної угоди 17.09.2008 року та 09.02.209 року ТзОВ „Науково виробниче підприємство „Транс Лок” поставило та продало Товариству з обмеженою відповідальністю „Львівкомплекавтопостач” товар загальною вартістю 96 571,18 грн. за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.

Позивачем відповідачу 06.07.2009 року була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на 07.07.2009 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 96 571,18 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов усної угоди 17.09.2008 року та 09.02.2009 року позивач поставив відповідачу  товар, а саме фанеру на загальну вартість 96 571,18 грн., що підтверджується видатковими накладними № Р1-0008441 від 17.09.08 та № Р1-0000503 від 09.02.09 р..

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 96 571,18 грн. за отриманий товар.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позов не заперечує, в судове засідання доказів оплати боргу суду не представив, однак подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду на один рік.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд  має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2  Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Проаналізувавши клопотання відповідача, оцінивши докази в сукупності, враховуючи наявність значного розміру боргу перед позивачем, що призводить до важкого фінансового становища, а також ті обставини, що за час розгляду справи відповідач не вжив жодних заходів для погашення суми основного боргу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав розстрочки виконання рішення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 965,71 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівкомплектпостач” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 34306503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство ”Транс Лок” (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в, код ЄДРПОУ 33549031) 96 571,18 грн. –боргу, 1 084,46 грн. –державного мита та 315.00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя