Рішення

від 26.08.2009 по справі 23/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/181

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.08.09 р.                                                                                     Справа № 23/181                               

за позовом: Товариства  з обмеженою відповідальністю ”Вектор-2000” м.Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства ”Сілур” м. Харцизьк  

про стягнення 40 260 грн.   

Суддя               Забарющий М.І.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 06.08.2009р. В засіданні оголошувалась перерва до 20.08.2009р. В засіданні,  яке відбулось 20.08.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 26.08.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство  з обмеженою відповідальністю ”Вектор-2000” м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства ”Сілур” м. Харцизьк, про стягнення 40 260 грн. боргу.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки                     № 17/03/09/804-13-9-04-4411 від 17.03.2009р. щодо оплати поставленого відповідачу товару за накладною № 02 від 08.05.2009р. та актом приймання від 08.05.2009р.;

-          оплату відповідачем лише 50% вартості товару в сумі 40 260 грн.;

-          ст.ст. 3, 15, 16, 20, 526, 629, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

     Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: при прийманні продукції від позивача була встановлена його неякісність, що зафіксовано актом від 14.05.2009р., що згідно                   ч.2 ст.678 ЦК України надало покупцю право відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; неякісний товар знаходиться на відповідальному зберіганні. Однак незважаючи на заперечення, відповідач зазначає, що він винен позивачу 660 грн.     

                    Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

          Сторони уклали договір на поставку вогнетривної продукції № 17/03/09/804-13-9-04-4411 від 17.03.2009р. (далі - договір від 17.03.2009р.), згідно умов якого продавець (позивач) передає у власність покупця (відповідача), а останній приймає і оплачує вогнетривну продукцію; найменування, ціна, кількість і асортимент продукції, яка підлягає поставці, зазначається у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. договору). Умовами цього договору також було встановлено, що:

-          продукція, обумовлена в специфікаціях, повинна супроводжуватися такими  документами в оригіналі: рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні (п.2.2. договору);

-          оплата проводиться на поточний рахунок продавця за виставленим постачальником рахунком у розмірі 50% попередньої плати, решта - за фактом поставленої продукції протягом 20 календарних днів (п.4.1. договору);

-          договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р. (п. 8.2. договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 до договору від 17.03.2009р., в якій визначили найменування товару, його ціну та умови поставки.  

Представник відповідача, який діяв згідно довіреності № 713 від 07.05.2009р., отримав від позивача товар за накладною № 02 від 08.05.2009р. на суму 80 520 грн. Позивач стверджує, що відповідач оплатив  йому лише 40 260 грн. Відповідач не подав суду доказів, що оплатив  решту вартості отриманого ним товару.

Претензію, адресовану відповідачу, про сплату 40 260 грн., надіслану позивачем рекомендованим листом 04.06.2009р., суд розцінює як вимогу, передбачену ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідач надав суду копію листа № 7 від 27.02.2009р., в якому позивач повідомляв відповідача по можливість виготовлення вогнетривної продукції згідно наданих креслень. Номери цих креслень збігаються з номерами креслень, вказаних у специфікації № 1. Відповідач надав суду належним чином засвідчену копію цих креслень. Позивач не надав суду таких креслень, належним чином засвідчених. З наведеного суд робить висновок, що: креслення були виконані саме відповідачем і направлені позивачу, який погодився виготовити цю продукцію за цими кресленнями; креслення, надані суду позивачем, і є ті креслення, згідно яких повинна була бути виготовлена продукція за договором від 17.03.2009р.

Пунктом 3.4. договору від 17.03.2009р. було обумовлено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами у відповідності з Інструкціями П-6 та П-7 з обов'язковим викликом представника продавця. Згідно зі ст.7 та ст.213 ЦК України суд вважає, що сторони при укладенні цього договору під словами і цифрами ”П-7”  у п.3.4. договору мали на увазі Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.2966р. № П-7 (далі-Інструкція № П-7).

Суд не приймає до уваги акт від 08.05.2009р. стосовно визначення якості продукції, наданий позивачем, тому, що: відповідач не підтвердив повноважень осіб, які підписали цей акт від імені покупця на право прийняття продукції за якістю (п.13 Інструкції № П-7); вибіркова перевірка якості продукції не передбачена договором (п.15 Інструкції № П-7).

Згідно п.3.4. договору від 17.03.2009р. відповідач листом № 3234/13 від 14.05.2009р. викликав представника позивача для участі у прийманні продукції за якістю, призначивши дату цієї дії на 15.05.2009р. У відповідь на цей лист  позивач відповів відмовою і запропонував відповідачу самостійно прийняти цю продукцію (лист від 14.05.2009р. № 32). Зважаючи на це, відповідач здійснив 14 та 15 травня 2009р. прийомку продукції за якістю.

Згідно п.20 Інструкції № П-7 при неявці представника виготовлювача на виклик покупця, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції. І лише при відсутності такої інспекції в місці знаходження покупця, перевірка могла бути здійснена відповідачем односторонньо. Представник відповідача заявив суду, що така інспекція у м. Харцизьку відсутня, але не довів це твердження. Відповідач не надав суду разових посвідчень, виданих особам, які приймали участь у прийманні продукції за якістю (п. 23 Інструкції № П-7).

Акти приймання ПМЦ за якістю затверджені 14.05.2009р. (далі - акти від 14.05.2009р.) та 15.05.2009р. (далі - акти від 15.05.2009р.) не містять посилань, що особи, які приймали участь у прийомці продукції, ознайомлені з Інструкцією № П-7, договором і кресленнями (п.24 Інструкції № П-7).

Акти від 14.05.2009р. та від 15.05.2009р. не відповідають у повній мірі вимогам до таких актів згідно п.29 Інструкції № П-7, а саме:

- відсутні номер та дата акта, час початку та приймання продукції;

- умови зберігання продукції на складі покупця до складання акту;

- стан тари і упаковки;

- причини виникнення дефектів.

Акти від 14.05.20009р. та від 15.05.2009р.  містять один і той же текст, але підписані та затверджені не одними й тими ж особами, акт від 15.05.2009р. затверджений особою, повноваження якої невідомі. Ці акти не містять посилань, чи всі одиниці продукції мають всі ті недоліки, які зазначені у актах, чи стосуються ці недоліки і ложемента, оскільки обидва акти  зазначають, що неможливо використати лише балки, і необґрунтовано і не доведено, що без балок  ложемент використаний не може бути.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що акти від 14 та 15 травня 2009р. складені з порушенням норм Інструкції № П-7 і не можуть бути використані як доказ про неякісність продукції.

Матеріали справи та аргументи, викладені сторонами свідчать, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.            

  На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-269 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            В И Р I Ш И В :

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Сілур” (м. Харцизьк, вул. Філатова, 9, р/р 26009320979901 в АБ ”Південний” м. Одеса, МФО 328209, ЄДРПОУ 00191046) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор-2000” (м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 19, а/с 2287, р/р 2600035042770 в Донецькій обласній філії АКБ Укрсоцбанк, МФО 334011,  ЄДРПОУ 31182876) - 40 260  грн. боргу, 402 грн. 60 коп. витрат на сплату держмита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя