Рішення

від 07.09.2009 по справі 53/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/441

07.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік+»

про стягнення 107 094,14 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кравченко Н.В. –представник за довіреністю від 12.08.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік+»заборгованості за Договором № 10-27/03/08 від 27.03.2008р. в розмірі 107 094,14, в тому числі: 80 169,00 грн. основного боргу, 12 051,65 грн. пені, 11 210,38 грн. збитків від інфляції, 3 663,11 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/441, розгляд справи призначено на 07.09.2009р.

Також ухвалою суду від 16.07.2009р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

          07.08.2009р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва позивач по справі надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 83 094,14 грн., в тому числі: 56 169,00 грн. основного боргу, 12 051,65 грн. пені, 11 210,38 грн. збитків від інфляції, 3 663,11 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –83 094,14 грн.

          В судовому засіданні 07.09.2009р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 67 094,14 грн., в тому числі: 40 169,00 грн. основного боргу, 12 051,65 грн. пені, 11 210,38 грн. збитків від інфляції, 3 663,11 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –67 094,14 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 767969 від 02.09.2009р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 16.07.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.03.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 10-27/03/08, предметом якого є організація співробітництва між Постачальником (позивач) та Авторизованим Дилером (відповідач) з метою продажу Продукції та її гарантійного, сервісного обслуговування на умовах Договору поставки, купівлі-продажу, комісії, підряду, а також інших угод, підписаних після підписання даного Договору, відповідно до стандартів встановлених Виробником та Поставщиком (п. 1.1 Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р.).

Постачальник зобов'язується поставляти Авторизованому Дилеру Продукцію для подальшої її реалізації Споживачам та субдилерам в Регіоні продажу (п. 4.1 Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 486 809,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0000109 від 20.06.2008р. та актом прийому-передачі від 20.06.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 5.6 Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р. оплата Авторизованим Дилером продукції здійснюється на підставі наданих Постачальником рахунків-фактур.

Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000214 від 20.06.2009р. на загальну суму 486 809,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково повернув позивачу продукції на суму 183 984,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних (повернення): № ВП-00000084 від 16.10.2008р., № ВП-0000083 від 07.10.2008р., № ВП-0000066 від 11.08.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).          

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач по справі частково розрахувався за поставлений товар позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача: від 24.07.2008р., 27.06.2008р., від 28.08.2008р., від 31.03.2009р., від 17.04.2009р., від 24.04.2009р., від 30.04.2009р., від 08.05.2009р., від 15.05.2009р., від 20.05.2009р., від 20.07.2009р., від 13.07.2009р., від 06.07.2009р., від 01.07.2009р., від 27.07.2009р. та платіжним дорученнями: № 381 від 17.08.2009р., № 422 від 31.08.2009р., № 406 від 25.08.2009р., № 350 від 07.08.2009р.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання в повному обсязі щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 40 169,00 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, про що свідчить підписаний та погоджений в двосторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків та що підтверджується довідкою № 835 від 03.09.2009р. за підписом директора позивача.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  40 169,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р.

Як вбачається з пункту 11.3 Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р. за порушення строків оплати отриманої Продукції Авторизований Дилер зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але за період не більше 180 днів.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 10-27/03/08 від 27.03.2008р. в розмірі 12 051,65 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З огляду на викладені норми, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 1 000,00 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача збитків від інфляції в сумі 11 210,38 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід зазначити, що позивач неправильно зробив розрахунок 3% річних.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 579,79 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 67 094,14 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –67 094,14 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 670,94 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 399,06 грн. підлягало б поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд встановив, що при зверненні з позовом позивач просив стягнути з відповідача 80 169,00 грн. основного боргу. Після порушення провадження у справі з'ясувалося, що відповідач частково  погасив суму основного боргу в сумі 22 000,00 грн. ще до порушення провадження у справі, а тому в цій частині спору судові витрати позивачу не відшкодовуються, оскільки в цій частині спір виник з вини позивача. Таким чином з Державного бюджету України підлягає поверненню 179,06 грн. як зайво сплачене.   

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік+»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; ідентифікаційний код 30867446 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-сервіс»(54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18; ідентифікаційний код 31096410) основний борг в сумі 40 169 (сорок тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 00 коп., пеню в сумі –1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., 3% річних в сумі –3 579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 79 коп., збитки від інфляції в сумі –11 210 (одинадцять тисяч двісті десять) грн. 38 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 59  коп. та 163 (сто шістдесят три) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Порт-сервіс»(54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18; ідентифікаційний код 31096410)  з Державного бюджету України державне мито в сумі 179,06 грн., що перераховане платіжним дорученням № 384 від 30.03.2009р.  (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.