Рішення

від 27.08.2009 по справі 16/181пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/181пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.09                                                                                 Справа № 16/181пд.

      За позовом  Луганського національного аграрного університету,

м. Луганськ

до Комунального підприємства "Облтепло", м.Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Дорошенко Б.М., дов. від 21.04.09.;

від відповідача -  Бугайов Ю.В.,  довіреність  від 04.10.08.,

                                            ВСТАНОВИВ:

             Суть спору: позивачем  заявлено вимогу про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії від 15.10.07. №122-б, укладеного між сторонами у справі.

              Відповідач відзивом на позовну заяву від 07.08.09. №15/ заперечив проти позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та зазначив, що спірні умови договору є законними та такими, що не суперечать нормам діючого законодавства.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку теплової енергії від 15.10.07. №122-б, на підставі якого„Постачальник” (відповідач у справі) зобов'язується постачати „Споживачеві”  (позивач у справі) теплову енергію в потрібних йому обсягах згідно з умовами та режимами теплоспоживання та теплоналежності мереж, а останній зобов'язався оплачувати послугу на підставі пред'явленого рахунку не пізніше 10 днів місяця, слідуючого за розрахунковим. Додатковою угодою до договору від 29.12.07. №1 сторони встановили правила пролонгації договору.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії від 15.10.07. №122-б, мотивуючи позов неправомірним пред'явленням відповідачем рахунків на оплату за теплову енергію за двоставковим тарифом на підставі рішення Луганської міської ради від 24.06.08. №188 про застосування подвійного тарифу за теплову енергію, у зв'язку з чим, вважає позивач, відповідач змінив предмет договору в односторонньому порядку.

Відповідач вимоги позову заперечив, посилаючись на законне право Луганської міської ради встановлювати тарифи на теплову енергію, та на умови п.3.3 договору, яким встановлено, що у разі зміни повноважним органом тарифів на теплову енергію, оплата послуг позивачем за теплову енергію здійснюється за новими тарифами з дня введення в дію рішення органу місцевого самоврядування без внесення змін у договір. Про зміни тарифів відповідач інформує позивача через засоби масової інформації.    

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

          Згідно зі ст.203 ЦК України при укладенні сторонами договору повинні бути дотримані вимоги: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам

суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Норма ст.215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Докази недійсності оспорюваного договору в матеріалах справи відсутні. Доводи позивача про односторонню зміну відповідачем предмету договору не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, як і не знайшли свого підтвердження доводи позивача про невідповідність договору тим нормам права, які процитовані у позовній заяві..

Доводи відповідача спростовуються вимогами рішення Луганської міської ради від 24.06.08. №188 про застосування подвійного тарифу за теплову енергію, а також умовами договору, укладеного з позивачем в частині пункту 3.3.

При цьому, суд виходить з того, що Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою КМУ від 21.07.05. № 630, встановлено, що рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальниками за двохставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковим до виконання.

Відповідно до п. 1.5 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, які затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 № 191, двоставковий тариф –це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

З огляду на викладене позовні вимоги є безпідставними і позов слід визнати таким, що не підлягає до задоволення.

Судові витрати слід покласти на позивача у відповідача ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.203,215 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відмовити у позові.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 01.09.09.

Суддя                                                                                    Р. Шеліхіна