Постанова

від 13.10.2009 по справі 16/181пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/181пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.10.2009  року                                                            Справа № 16/181пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                          Бойченка К.І.

                                                  Семендяєвої І.В.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

від позивача                                         повноважний представник не прибув

від відповідача                            Бугайов Ю.В., дов. від 04.10.2008 № б/н,  

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Луганського національного аграрного

                                          університету, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                   27.08.2009

по справі                                         №16/181пд (суддя –Шеліхіна Р.М.)

за позовом                                           Луганського національного аграрного

                                                     університету, м. Луганськ

до  відповідача                               Комунального підприємства „Облтепло”,

                                          м. Луганськ

про                                                          визнання договору недійсним

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 15.09.2009 та від 12.10.2009

ВСТАНОВИВ:

         Позивач, Луганський національний аграрний університет (далі –ЛНАУ), звернувся до господарського суду  Луганської області з  позовом до Комунального підприємства „Облтепло” (далі –КП „Облтепло”)  про визнання недійсним укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії від 15.10.2007 № 122-б (далі –договір від 15.10.2007 № 122-б).

Рішенням місцевого господарського суду від 27.08.2009 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.

         Відмова в задоволенні позову мотивована положеннями Конституції України, ст.ст. 203, 215  Цивільного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 1.5 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 № 191.

         Судом першої інстанції встановлено відсутність доказів недійсності оспорюваного договору. Як зазначено судом, доводи позивача про односторонню зміну відповідачем предмету договору та невідповідність вказаного договору нормам права, що зазначені за позовом, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

         За висновком місцевого господарського суду, застосування подвійного тарифу за теплову енергію обумовлено вимогами рішення Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188, а також умовами договору від 15.10.2007 № 122-б, укладеного з позивачем в частині п. 3.3 цього договору.

         Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

         В обґрунтування апеляційних вимог за апеляційною скаргою скаржник посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального права, на положення ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 177, 185, ч.ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 632, ст.ст. 651, 692, 694, 714 Цивільного кодексу України, ст. 174, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про теплопостачання”.

        За твердженням скаржника, суд першої інстанції у порушення ст. 174 Господарського кодексу України, помилково прийняв до уваги рішення Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188, оскільки в даному випадку господарські зобов'язання виникають на підставі спірного договору від 15.10.2007 № 122-б.

         На думку апелянта, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що умови п. 3.3 спірного договору протирічать вимогам ч.ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, не відповідають умовам ні примірного, ні типового договорів, ні внутрішньої волі позивача. За твердженням скаржника, умови згаданого пункту договору були погоджені в момент його укладення під впливом помилки, яка виявилася при застосуванні двоставкового тарифу та у зв'язку з чим договір перестав відповідати вимогам юридичної рівності сторін і вільного волевиявлення, обмін втратив еквівалентність (всупереч ст. 1 Цивільного кодексу України).

         Також позивач зазначає, що окрім тарифів на опалення, змінився предмет і зміст договору, що, за доводами скаржника, не передбачено умовою п. 3.3 договору від 15.10.2007 № 122-б та є порушенням положень ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме: з'явився новий додатковий предмет „Приєднане теплове навантаження та новий обов'язок позивача додатково оплачувати „Приєднане теплове навантаження”.

         За доводами скаржника, суд повинен був застосувати положення ч.ч. 1, 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки у справі є докази протиріччя п. 3.3 спірного договору та додаткової угоди № 1 до нього (далі –додаткова угода № 1) вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

         Висновок суду першої інстанції щодо відповідності спірного договору інституту правових норм глави 63 „Послуги. Загальні положення” Цивільного кодексу України скаржник вважає невірним та з посиланням на положення ст.ст. 177, 185, 692, 694, 714 Цивільного кодексу України вказує, що умова п. 3.3 договору від 15.10.2007 № 122-б, яка передбачає  зміну тарифів, послугувала відповідачу для порушення майнових прав позивача, протиправно стягнувши „абонплату”.

         Крім того, позивач зазначає, що при укладенні спірного договору він не однаково з відповідачем сприймав значення змісту п. 3.3 договору від 15.10.2007 № 122-б.

         У поясненнях до апеляційної скарги позивач стверджує про недослідження та ненадання судом першої інстанції юридичної оцінки факту недійсності додаткової угоди № 1, тому що сторони не мали реального наміру припиняти договір 31.12.2008, тобто суд, за твердження скаржника, при наявності ознак фіктивного правочину повинен був застосувати положення  ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та наслідки згідно з приписами ч. 1 ст. 215 та ст.ст. 234, 236 Цивільного кодексу України.

         Отже, на думку скаржника, додаткова угода № 1 є фіктивною, а відтак і недійсною з моменту укладення.

         Відповідач доводи позивача за апеляційною скаргою оспорює, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим, прийнятим на підставі оцінки судом матеріалів справи, доводів сторін і наданих ними доказів,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просить залишити це рішення без змін.

         Право на участь представника у судовому засіданні скаржником не використано. Про час і місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 05884940.

         Судова колегія вважає можливим перегляд справи за відсутністю представника скаржника.

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже звертався до господарського суду з вимогою про визнання договору від 15.10.2007 № 122-б недійсним, зазначаючи у якості підстав цього недотримання вимог ст. 1 Цивільного кодексу України щодо юридичної рівності сторін у цивільних правовідносинах, ст. 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність, ст. 13 Цивільного кодексу України про обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині також вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 207 Господарського кодексу України, укладенням додаткової угоди № 1 внаслідок омани позивача представниками КП „Облтепло” та у протиріччі вказаної додаткової угоди № 1 п. 2 ст. 10 Закону України „Про природні монополії”.

         Рішенням господарського суду Луганської області від 30.04.2009 у справі № 17/44пд у задоволенні позовних вимог Луганського національного аграрного університету було відмовлено.

         В обґрунтування недійсності договору від 15.10.2007 № 122-б по справі № 16/181пд позивач посилається на повне виконання ним станом на травень 2008 року обов'язку за договором стосовно оплати поставленої йому відповідачем теплової енергії, припинення позивачем нарахування оплати з квітня 2008 року та пред'явлення рахунків з липня 2008 року на підставі виконання обслуговування „приєднаного теплового навантаження” за договором від 15.10.2007 № 122-б, що позивач вважає необґрунтованим, оскільки вказані послуги договором не передбачені.

         Також позивач вважає встановлення нового строку по договору від 15.10.2007 № 122-б за додатковою угодою №1 порушенням ст. 276 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4.

         За доводами позивача, укладенням спірного правочину порушено вимоги законодавства відносно істотних умов договору, який, за твердженням позивача, укладений ним помилково без врахування, що зміна тарифу буде застосована після повного розрахунку за спожиту теплову енергію під час літньої сезонної перерви. Додаткову угоду № 1 скаржник вважає фіктивною.

         Обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги по справі № 16/181пд, також правомірно не визнані судом першої інстанції підставами для визнання спірного договору недійсним.

         Загальні вимоги, додержання яких згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є необхідним для чинності правочину, наведені судом за змістом рішення, що оскаржується.

         Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Належні докази наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним матеріали справи не містять. Договір від 15.10.2007 № 122-б укладений повноважними особами та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Предметом даного договору згідно п. 1.1 є поставка відповідачем позивачеві теплової енергії на умовах цього договору та в узгоджені сторонами строки.

         Укладений договір на основі вільного волевиявлення сторін, якими умови договору погоджено на свій розсуд, у тому числі й умови п. 3.3 договору від 15.10.2007 № 122-б, яким передбачено, що тарифи на поставку теплової енергії, відповідно з діючим законодавством, встановлюються повноважними органами. У випадку прийняття повноважними органами рішення про зміну тарифів, оплата послуг споживачем здійснюється за новим тарифом з моменту його введення в дію без внесення змін до даного договору.

         Твердження скаржника про невідповідність п. 3.3. договору від 15.10.2007 № 122-б положенням п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України не відповідає ані змісту наведеної норми ані фактичним обставинам справи. Твердження скаржника стосовно помилковості надання ним згоди на редакцію п. 3.3 договору від 15.10.2007 № 122-б щодо зміни тарифу не доведено належним чином відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Докази наявності умов, що перешкоджали вільному формуванню волі сторін при укладенні договору, позивачем не наведені та до матеріалів справи не надані.

         Не доведені позивачем і доводи стосовно фіктивності додаткової угоди № 1 внаслідок відсутності наміру сторін припиняти договір 31.12.2008.

         Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає вільне визначення сторонами всіх умов договору, у тому числі і щодо його строку, що і було здійснено сторонами при укладені спірного договору та додаткової угоди №1 до нього.

         Пред'явлення відповідачем рахунків на оплату послуг, одержання яких позивач оспорює, стосується виконання договору та не є підставою для визнання договору недійсним. Спір між сторонами щодо розрахунків повинен вирішуватися окремо, у встановленому законом порядку.

         Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції за рішенням, яке судова колегія вважає законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

         Судові витрати  за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету на рішення господарського суду Луганської області від 27.08.2009 по справі № 16/181пд залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.08.2009 по справі № 16/181пд залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      І.В.Семендяєва