Рішення

від 18.08.2009 по справі 8/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.09                                                                                 Справа № 8/148

           За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «ДАТЕКС», м. Київ,

до  Малого приватного підприємства «СТРІТ», м. Луганськ, -

про  стягнення 9953 грн. 52 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Краснопольській Т.Б.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Цимбалюк С.В., - представник, - довіреністю № б/н від 16.10.08 року;                  

від відповідача –представник не з'явися (участь обов'язкова), -

розглянувши матеріали справи, -

                                                            в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з перевезення вантажу у розмірі 9953,52 грн. та судових витрат.

            Згідно розпорядження заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 03.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

           На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04 серпня до 18 серпня 2009 року –у з'язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 18.08.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі та подав  Доповнення до позовної заяви (вих. № б/н від 06.08.09 року), в якому, повністю підтримуючи раніше заявлені позовні вимоги, просить стягнути з відповідача витрати у сумі 461,90 грн., понесені  позивачем у зв'язку з явкою його представника до судових засідань по цій справі, а саме:

витрати на проїзд залізничним транспортом –371,90 грн.;

добові –90,00 грн. (30,00 грн. х 3), а всього –461,90 грн.

Документальні докази цих витрат позивачем додано до справи.

Враховуючи, що ця вимога ґрунтується на ст.ст.22 та 44 ГПК України, судом її прийнято та враховано при винесенні по справі кінцевого рішення.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, а саме: суд 17.07.09 року за вих. №771 та 06.08.09 року за вих. №756 спрямував на юридичну адресу відповідача (до 30.07.09 року –м. Луганськ, вул. Новосьолова,2-а; з 30.07.09 року –м. Луганськ, кв. Левченка, 16-б, кв. 17) ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

Жодне з цих поштових відправлень оператором поштового зв'язку станом на день вирішення спору по суті не повернуто до суду у зв'язку з неможливістю його вручення адресату, відсутністю його за вказаною адресою, відмовою адресата від отримання чи інших поважних причин.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 93 Цивільного кодексу України, згідно якій місцем знаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону  виступають від її імені, - суд вважає, що ним вжито належних заходів до  повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання цього спору, з огляду на що, керуючись ч.3 ст.22 та ст.ст.43 і 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

25.03.09 року між позивачем ( перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір перевезення № б/н, згідно якому  перевізник зобов'язується  на підставі заявок замовника доставляти надані йому відправниками вантажі до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим особам вантажоотримувачів, а замовник зобов'язується сплатити перевізнику узгоджену сторонами плату (п.1.1 договору).

Перевезення здійснюється відповідно до чинного  законодавства України та міжнародних нормативних актів, обов'язковість виконання яких визнала держава Україна (п.2.1).

Перевезення здійснюється на підставі  попередніх домовленостей з замовником, які за фактом  кожного перевезення  оформлюються  у вигляду транспортного замовлення (п.2.2).

Заявка вважається  дійсною, якщо вона належним чином оформлена за 24 години до дати подання автомобіля під завантаження (п.2.3). Форма заявки повинна відповідати формі, закріпленій у додатку №1 до цього договору (п.2.6); вона є невід'ємною частиною  цього договору (п.2.7).  Факсимільні копії заявок мають юридичну силу оригіналу (п.2.8).

Факт виконання  зобов'язань перевізника зі здійснення перевезень за кожним конкретним рейсом підтверджується копією (оригіналом) міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) (п.2.11).

Замовник зобов'язується сплатити  перевізнику вартість фрахту, а також усі збори, податки та митні витрати, пов'язані з отриманням-відправкою вантажу (п.3.1.11).

Замовник відшкодовує  перевізнику витрати, пов'язані з запитом та виконанням інструкцій в порядку п.3.1.13 цього договору, якщо виконання цих інструкцій  виходить за межі  обов'язків перевізника, визначених договором та заявкою, та ці витрати не є наслідком вини перевізника (п.3.1.15).

Ціна договору (сума фрахту) за цим договором є договірною та за кожним рейсом  окремо обумовлюється у відповідній заявці на перевезення (п.4.1.1).

Платежі та взаємні розрахунки  за надані послуги з перевезення вантажів здійснюється у гривнях шляхом банківського переказу на рахунок перевізника (п.4.1.2).

Термін оплати за надані послуги встановлюється впродовж 10-ти банківських днів після  виставлення  рахунку-фактури замовнику за наявності копії СМR, якщо інше не обумовлено у заявці (п.4.1.3).

В рамках укладеного договору взаємна відповідальність сторін  регулюється положеннями конвенції про договір  міжнародного перевезення вантажу (КДРГ) та Цивільним кодексом України (п.5.1).

Договір  набирає чинності з моменту його підписання сторонами  та діє до 31.12.09 року (п.9.1).

На підтвердження факту виконання умов цього договору позивач надав до справи:

заявку №1 від 25.03.09 року –про здійснення автоперевезення вантажу об'ємом 92 куб.м  вагою до 22,0 тонн за маршрутом «місто Луганськ –місто Лоза (Німеччина)»; ставка оплати –950 євро  за курсом НБУ станом на день митного оформлення; термін оплати - у безготівковій формі, згідно оригіналів документів, впродовж 10-ти  банківських днів, «потім –27.03.09 року»;

міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR)  А №083530 від 27.03.09 року, з доказами отримання вантажу вантажоотримувачем;

рахунок №121 від 01.04.09 року на суму 9953,52 грн., в якому не вказано конкретний термін його оплати, - а тому суд при вирішенні спору керується умовами вищецитованого договору;

докази отримання замовником 17.04.09 року вищезгаданих СМR та рахунку.  

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 9953,52 грн. та судові витрати у вигляді: державного мита у сумі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. та витрат на забезпечення явки представника позивача до судового засідання у сумі 461,90 грн.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача  документальні докази факту здійснення автоперевезення за вказаним у заявці маршрутом, повинен був у визначений договором  строк оплатити  вартість цього автоперевезення, однак не зробив цього.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється

за договором перевезення.

           Загальні  умови  перевезення  визначаються  цим  Кодексом, іншими   законами,  транспортними  кодексами  (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

          Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту,  а також відповідальність сторін щодо  цих  перевезень встановлюються  договором,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими  законами,  транспортними  кодексами  (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується  доставити    довірений    їй   другою   стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

          Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням   транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Законом можуть бути передбачені особливості  укладення  та виконання договору перевезення вантажу.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу,   пошти стягується   провізна   плата   у   розмірі,  що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами.  Якщо  розмір  провізної  плати  не визначений, стягується розумна плата.

           Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування,  визначається за домовленістю  сторін,   якщо   вона   не   встановлена   тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

           Договором транспортного  експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом,  вибраним експедитором або клієнтом,  зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта  договір перевезення вантажу,  забезпечити відправку і одержання вантажу, а

також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

          Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання   додаткових   послуг,  необхідних  для  доставки  вантажу (перевірка  кількості  та  стану  вантажу,  його  завантаження  та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,

одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

          Положення цієї глави поширюються також  на  випадки,  коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

           Умови  договору  транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін,  якщо інше на встановлено законом,  іншими нормативно-правовими актами.

             Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір   плати   експедиторові  встановлюється  договором транспортного експедирування,  якщо інше не  встановлено  законом. Якщо  розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити

експедитору розумну плату.

           Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що  експедитор  має  право   залучити   до   виконання   своїх обов'язків інших осіб.

           У   разі   залучення   експедитором   до  виконання  своїх обов'язків за договором транспортного  експедирування  інших  осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору,  не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з автоперевезення.          

           Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у  разі  порушення зобов'язань,  що випливають із договору перевезення,  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену   за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за   порушення   обов'язків   за  договором  транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно  до

глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань).

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п.»а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»при зверненні до суду з позовом майнового характеру (таким є позов за цією справою) до державного бюджету підлягає сплаті державне мито у розмірі не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі –НМДГ), тобто 102,00 грн. та не більше 1500 НМДГ (тобто 25500,00 грн.).

Ціна даного позову становить 9953,52 грн., з огляду на що державне мито підлягало сплаті у розмірі 102,00 грн., однак позивач сплатив 104,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №127 від 16.06.09 року на суму 104,00 грн., - тобто сума надмірної сплати державного мита становить 2,00 грн. (104,00 грн. –102,00 грн.).

Надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

Позивач також припустився невірного визначення суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.09 року №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»названі витрати за розгляд спорів господарськими судами встановлено у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет на відповідний рік (розділ ІІ).

Статтею 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що з 01.07.09 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 630 грн.

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом 10.07.09 року (згідно поштовому штемпелю на конверті), він був зобов'язаний сплатити витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн., однак згідно платіжному дорученню №129 від 16.06.09 року він сплатив 312,50 грн., - тобто сума недоплати  становить 2,50 грн. (315,00 грн. –312,50 грн.).

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.09 року №693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №361»набрала чинності з 14.07.09 року, а тому у даному випадку не може бути застосована.

Оскільки судові витрати покладені на відповідача, то з останнього на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., а решта (2,50 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.         

          2.Стягнути з Малого приватного підприємства «СТРІТ», ідентифікаційний код 31197091, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Левченко, 16-б, кв. 17, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ДАТЕКС», ідентифікаційний код 31809317, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. М.Грінченка, 18, - основний борг у сумі 9953 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 52 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі  102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  312  (триста дванадцять) грн. 50 коп. та витрати на забезпечення явки представника позивача до суду у сумі   461 (чотириста шістдесят одна) грн. 90 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ДАТЕКС», ідентифікаційний код 31809317, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. М.Грінченка, 18, - надмірно сплачене державне мито у сумі 2 (дві) грн. 00 коп.

          Підставою для його повернення є дане рішення, засвідчене  гербовою печаткою господарського суду  Луганської області.  

          4.Стягнути з Малого приватного підприємства «СТРІТ», ідентифікаційний код 31197091, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Левченко, 16-б, кв. 17, - на користь  Державного бюджету України на рахунок 31211259700006, банк – ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК  22050000, символ звітності банку –259, - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2 (дві) грн. 50 коп.

          Наказ видати  Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста Луганська.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.08.09 року за згодою  представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –   20 серпня  2009 року.

Суддя                                                                                         А.П.Середа