Рішення

від 03.09.2009 по справі 3/116-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/116-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03.09.2009                                                                Справа №  3/116-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства  "БЕСТ-СЕРВІС", м. Одеса

до Товариства  з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин",

с. Одрадокам'янка Бериславського району Херсонської області   

про стягнення 22 172 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача: Горова К. дов № б/н від 14.07.2009р., представник (на засідання суду 03.09.2009р. не прибув);   

від  відповідача: не прибув.  

Приватне підприємство «БЕСТ-СЕРВІС»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам»янський завод марочних вин»(відповідач) 15567,75 грн. основного боргу, 480,08 грн. –3% річних, 2445,22 грн. інфляційних втрат, 3679,50 грн. пені, 5000,00 грн. витрат, пов'язаних з залученням фахівців юридичної фірми та судових витрат.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи,  у судове засідання не прибув. У відзиві на позовну заяву визнає суму основного боргу, просить відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій, юридичних послуг та зменшити державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

За таких обставин,  у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 27.08.2009 р. оголошувалась перерва до 03.09.2009 р. до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Бест-Сервіс»(позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам»янський завод марочних вин»(відповідач) укладено договір № БС06/10/06-01 від 06.10.2006 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити комплектуючи для виноробства та коркову пробку (далі –товар).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських  зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено накладною №Бе-СК0234 від 14.05.2008 р. на суму 5550,00 грн. та довіреністю ЯОН №364967 від 12.05.2008 р.(а.с.19); накладною №Бе-СК0363 від 5 липня 2008 р. на суму 10017,75 грн. та Довіреністю ЯОН №365024 від 05.07.2008 р. (а.с.20).  

Відповідно до п.2.1. Договору відповідач повинен був оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 15567 грн. 75 коп., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем в розрахунку пені (а.с.28) не враховано вимог п.6 ст.232 ГК України.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1884,91 грн. Розрахунок пені має наступний вигляд:

Номер та дата накладноїСума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняСума пені, грн..

Бе-СК0234 від 14.05.08.5550,0014.06.08. –14.12.08.184669,64

Бе-СК0363 від 05.07.08.10017,7505.08.08.-05.02.09.1851215,27

Всього:1884,91

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в сумі 2445,22 грн. Щодо розрахунку 3% річних, позивачем допущено арифметичну помилку в розрахунку, - задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення річних в сумі 463,88 грн.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат, понесених у

зв'язку з залученням фахівців юридичної фірми в сумі 5000,00 грн., позивач у письмовому поясненні від 25.08.09. посилається на п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.08. №01-8/164, відповідно до якого до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК України). На думку позивача витрати, понесені у зв'язку з залученням фахівців юридичної фірми, є іншими судовими витратами. На підтвердження своєї позиції позивачем надано до матеріалів справи:

- Договір про надання юридичних послуг №09/06/10 від 22.06.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична служба Шпак, Ніцевич та партнери»та Приватним підприємством «Бест-Сервіс»(а.с.21-23),

- платіжне доручення №229139 від 02.07.09. на суму 5000,00 грн. (призначення платежу -оплата консультаційних послуг).

Згідно з нормами  ч.1 ст.30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь

посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Вищевказане передбачає участь у судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду в установленні обставин справи, та йдеться про посадових осіб і працівників перелічених суб'єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи.

Відповідно до п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

№01- 8/675 від 14.08.07. у частині 1 ст.30 ГПК України йдеться  про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших представників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв»язаниих з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту).

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат в сумі 5000,00 грн., понесених позивачем у зв'язку з залученням фахівців юридичної фірми.

          Одночасно суд вважає за доцільне зазначити наступне. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної  особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

          Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000.

          Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України «Про адвокатуру»наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат лише коштів,  які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвокатам, а не будь-яким представникам.

          До переліку судових витрат не входять витрати на оплату юридичних послуг фахівців в галузі права, які не є адвокатами.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам»янський завод марочних вин»(74341, Херсонська область, Бериславський район, с.Одрадокам»Янка, вул..Козацька, 4, р/р 260080230516 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913,  код ЄДРПОУ 34175002) на користь Приватного підприємства «Бест-Сервіс»(65023, м.Одеса, вул..Пастера, 38, кв.2,  р/р невідомий, код ЄДРПОУ 33508786) 15567,75 грн. боргу, 1884,91 грн. пені, 2445,22 грн. збитків від інфляції, 463,88 грн.  3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  203,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  312,50 грн.  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.     

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська