Рішення

від 08.09.2009 по справі 9/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09                                                                                           Справа№ 9/132

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:  Прокурора Золочівського району Львівської області, м. Золочів, поданої в інтересах держави в особі

Позивача: Управління агропромислового розвитку Залочівської районної державної адміністрації, м. Золочів, Львівської області,

До відповідача: ПП «Світакок-Женів», село Женів, Золочівського району, Львівської області,

Про: стягнення  з відповідача на користь позивача 64209 грн. та стягнення в дохід Державного бюджету України судових витрат.

За участю представників:

Від  прокурора: прокурор Прокуратури Львівської області Яворський Я.Т.,

Від позивача: не прибув,

Від відповідача: не прибув,

Представникам роз”яснено права та обов”язки передбачені статтями 22, 29 ГПК України. Учасники подали письмове клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Золочівського району Львівської області, м. Золочів, поданої в інтересах держави в особі Позивача: Управління агропромислового розвитку Залочівської районної державної адміністрації, м. Золочів, до відповідача: ПП «Світакок-Женів», село Женів, Золочівського району, Львівської області, про: стягнення з відповідача на користь позивача  64209 грн. та стягнення в дохід Державного бюджету України судових витрат.

           Представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовільнити.

           Представник позивача, в дане судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи № 9/132 без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у судовому засіданні, яке відбулося  20.08.2009р., подав документи, які вимагалися судом, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовільнити в повному обсязі (докази –в матеріалах справи).

           Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, 04.08.2009р., повідомлений про день, час та місце розгляду справи, рекомендованою поштою № 4561084 (оригінал поштівки в матеріалах справи), повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002 року № 75 –рекомендованою поштою, вимог ухвал суду від  30.07.09р. та від 20.08.09р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав (не надіслав).

           Справа розглядається згідно статті 75 ГПК України – за наявними у ній матеріалами.

           В ході розгляду справи встановлено.

           Як вбачається з матеріалів даної справи, перевіркою, проведеною прокуратурою Золочівського району в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від  19 грудня 2006 року № 489-V, у розділі видатків Державного бюджету України на 2007 рік на програму «Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва, в тому числі часткова компенсація вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва»(за кодом 2801210/ 0421 Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-У) було передбачено кошти бюджетної тваринницької дотації та державної підтримки виробництва продукції рослинництва в сумі 2332506,9 тисяч грн., в тому числі часткова компенсація вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва   в сумі 150 млн. грн.

           Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 21 лютого 2007 року «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва», виділених Мінагрополітики України, у державному бюджеті для спрямування сільськогосподарським підприємствам на землях яких зійшли озимі та ярі культури на зерно, льон - довгунець і коноплі на тресту, визначено, що заяву на отримання бюджетних коштів мають право подавати до комісії управління агропромислового розвитку райдержадміністрації сільськогосподарські підприємства - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, що засіяли озимі та ярі культури на зерно, льон-довгунець і коноплі на тресту, крім підприємств, які мають прострочену більше як півроку заборгованість перед державним і місцевими бюджетами  ( п.6 Постанови).

           Постановою Кабінету Міністрів України № 182 від 09.02.2007р. «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва», якою визначено механізм використання у 2007 році зазначених коштів у сумі 150 млн. грн., передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті для спрямування на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, зазначено, що заяву про компенсацію вартості добрив мають право подавати до комісії управління агропромислового розвитку  райдержадміністрації сільськогосподарські підприємства незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, що закупили добрива, крім підприємств, що мають прострочену більше як пів року заборгованість перед державним і місцевими бюджетами (податкові платежі, позички тощо) п. 5 Постанови.

          Однак, як вбачається із документів поданих у справу, директор Приватного підприємства «Світанок-Женів»Скотніцький А.С., в березні 2007 року, з метою отримання бюджетних коштів для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 21 лютого 2007 року «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва», умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах товариства, подав до комісії для визначення переліку сільськогосподарських підприємств, які мають право на часткову компенсацію бюджетних коштів при Управлінні агропромислового розвитку Золочівської районної адміністрації, завідомо неправдиву довідку Приватного підприємства «Світанок-Женів»від 28.03.2007 року про відсутність у підприємства простроченої більше, ніж за пів року, заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб, не зважаючи на те, що станом на день подачі довідки, у підприємства була наявною заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 67108,20 грн., яка існувала з 2001 року (докази в матеріалах справи).

            На підставі вищезазначеної довідки з недостовірними даними, відповідачем незаконно отримано з державного бюджету кошти для підтримки виробництва продукції рослин на суму 57250,00 грн. (докази в матеріалах справи).

            Крім цього, у червні 2007 року директор ПП ««Світанок-Женів»Скотніцький А.С., з метою отримання бюджетних коштів для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, всупереч п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 182 від 09.02.2007р. «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва», умисно склав, підписав, завірив печаткою підприємства та подав до комісії для визначення переліку сільськогосподарських підприємств, які мають право на часткову компенсацію бюджетних коштів при Управлінні агропромислового розвитку Золочівської районної адміністрації, завідомо неправдиву довідку приватного підприємства «Світанок-Женів»від 27.06.2007 року про відсутність у підприємства простроченої більше, ніж за пів року, заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб, не зважаючи на те, що станом на день подачі довідки, у підприємства була наявною заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 72239,11 грн., яка існувала з 2001 року (докази в матеріалах справи).

           На підставі вищезазначеної довідки з недостовірними даними від 27.06.2007 року, відповідачем незаконно отримано з державного бюджету кошти для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва на суму 6959,00 грн. (докази –у справі).

           Вищезазначені факти та обставини підтверджуються вироком Золочівського районного суду Львівської області у справі № 1-74/2009 від 06 липня 2009р., згідно якого,  Скотніцького А.С., тобто директора ПП «Світанок-Женів», визнано винним та засуджено за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1, 2, 175 ч. 1, 222 ч. 2, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік і штрафом в сумі 850 грн. на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з 1 річним іспитовим строком.

          Відповідно до статті 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов»язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

           Виходячи з вищенаведеного, відповідач (ПП «Світанок-Женів») не мав жодних прав на отримання бюджетних коштів в сумі 57250,00 грн. та 6959,00 грн., що разом складає 64209 грн. 00 коп.

           Відповідно до статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

            Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

            Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

            Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

            Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти — юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

            Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

            Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

            Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

            потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

            сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

            у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

           Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

           Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

           Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

           Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Отже, як вбачається із вищенаведеного, в судовому засіданні в повному обсязі доведено вину відповідача в  незаконному отриманні коштів з Державного бюджету України.

         Суд заслухав пояснення представника прокуратури та позивача, оглянув та дослідив подані документи, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, підтверджений належними та допустимими доказами у справі, в т.ч. матеріалами кримінальної справи (Постановами про порушення кримінальних справ № 158-0097 від 30 серпня 2008 року, Постановами про порушення кримінальних справ № 158-0097 від 27 жовтня 2008 року),  вироком Золочівського районного суду Львівської області у справі № 1-74/2009 від 06 липня 2009р., який набрав законної сили, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

         Судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

         Прокурор відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито»увільнений від сплати останнього за своїми позовами до господарського суду.

         Відповідно до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 642 грн. 09 коп. державного мита, що складає 1% від ціни позову, згідно п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та відповідно до постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258», яка набрала чинності з 13.08.2009р., 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 12, 15, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 44 –49, 69, 75, 77, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                                     ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Світанок-Женів», село Женів Золочівського району, Львівської області (код ЄДРПОУ 04949876) в дохід Державного бюджету України (рахунок № 3111911570091, ГУДКУ у Львівській області, МІО 825014, код ЗКПО 23959969)  через Управління агропромислового розвитку Золочівської районної адміністрації, вулиця Чорновола, 2, місто Золочів, Львівської області (код ЄДРПОУ 00701889)  64309 грн. 00 коп. безпідставно отриманих бюджетних коштів.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Світанок-Женів», село Женів Золочівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04949876) в дохід Державного бюджету України 642 грн. 09 коп. державного мита та  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, відповідно до постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825.

Суддя