Рішення

від 16.09.2009 по справі 36/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/322

16.09.09

За позовом       Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мотоцентр

                          в Україні»

про                     стягнення   28 603 грн.  35 коп.

                                                                                              Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             Лев Р.В. –по дов. №18/2749 від 26.12.2008р.

Від відповідача        не з'явився

Обставини справи:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мотоцентр в Україні» 28 603 грн. 35 коп., із яких:  22 249 грн. 54 коп. заборгованість по орендній платі, 499 грн. 24 коп. три проценти річних, 3206 грн. 93 коп. інфляційні втрати, 2 647 грн. 64 коп. пеня за прострочку платежу.

          В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач в порушення умов договору №27ВА -04 від 01.11.2004р.  не    сплатив позивачу орендну плату   в повному обсязі за період з вересня 2008 року по березень 2009 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі  22 249 грн. 54 коп.

          Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду  від 31.07.2009 року  та 13.08.2009 року.

     Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі отримана   представником відповідача 03.08.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення  поштового відправлення.

      У зв'язку з неявкою в судове засідання 13.08.2009р.   представника відповідача  ухвалою від 13.08.2009р. Господарський суд міста Києва розгляд справи відклав на 16.09.2009р.

      В судове засідання 16.09.2009р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

       Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

           01.11.2004 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем»(далі позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мотоцентр в Україні»(далі відповідач) був укладений договір №27ВА -04  оренди приміщення.

           Відповідно до п.1.1 позивач  передає відповідачу в строкове  платне користування приміщення загальною площею 101,3  кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Мельникова, 2/10, корпус 27, 1 поверх. Приміщення надавалось під виробництво.   

           01.11.2004р. між сторонами був підписаний акт приймання –передачі  орендованих приміщень.

           Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

           Строк дії даного договору сторони визначили з 01 листопада 2004 року по 01 жовтня 2005 року (п. 11.1).

           Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заяви про його зміну або припинення договір оренди №27ВА -04   був неодноразово пролонгований, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

 01 квітня 2009 року між сторонами був підписаний акт повернення –прийому майна з оренди, відповідно до якого відповідач повернув орендоване приміщення позивачу.  

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав повністю основного обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати по Договору у період з 01.09.2008р. по 01.04.2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 22 249,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до умов договору (п.3.1) за користування приміщенням відповідач сплачує позивачу орендну плату ( з урахуванням змін від 01 травня 2007 року) в розмірі  2919 грн. 87 коп. Розмір орендної  плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

          Орендна плата перераховується не пізніше 15 –го  числа поточного місяця

(п. 3.2).

       Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті   платежів   за оренду приміщення за період з вересня 2008 року по березень 2009 року не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі  на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 22 249 грн. 54 коп., а тому позовні вимоги в  цій частині, суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

           Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

           Це стосується відповідача, який мав довести суду, що  він зобов'язання за договором №27 ВА -04 від 01.11.2004р.  виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.  Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за з вересня 2008 року по березень 2009 року суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п.  3.4 договору  сторони передбачили, що  за порушення строків оплати орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми  за кожний день прострочення.

           Оскільки відповідач припустився прострочки платежу з нього на підставі п. 3.4 договору  та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі   2 647 грн. 64 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.

           Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора  зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

           З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 499 грн. 24 коп. та інфляційних  втрат в сумі   3 206 грн. 93 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

           Витрати  понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 286 грн. 03 коп. та 312 грн. 50 коп.   відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

           Керуючись ст. 49,  ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити  повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний мотоцентр в Україні» (м. Київ, вул. Ентузіастів, 11/1, кв. 201, код 32663057) на користь Державної акціонерної холдингової компанії (м. Київ, вул.. Мельникова, 2/10, код 14307699) 22 249 грн. 54 коп.. заборгованості по орендній платі, 3206 грн. 93 коп. інфляційні, 2 647 грн. 64 коп. пені за прострочку платежу, 499 грн. 24 коп. -3% річних,  286 грн. 03 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат  на інформаційно –технічне  забезпечення судового процесу.

        Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

         Суддя                                                                   Т.Ю. Трофименко