Рішення

від 10.09.2009 по справі 9/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09                                                                                           Справа№ 9/149

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І. О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім „Галка”, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт”, Львів,

Про стягнення заборгованості в сумі 2197 грн. 67 коп., в т.ч. 1331 грн. 17 коп. –основного боргу, 595грн. 62 коп. –пені, 223 грн. 57 коп. –інфляційних втрат, 47 грн. 31 коп. –відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Кіпчарський О.М. - представник за довіреністю від 01.06.2009р.

Від відповідача: представник не прибув.

Представнику роз»яснено права та обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клдопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім „Галка”, м. Львів, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цвіт”, м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 2197 грн. 67 коп., в т.ч. 1331 грн. 17 коп. –основного боргу, 595грн. 62 коп. –пені, 223 грн. 57 коп. –інфляційних втрат, 47 грн. 31 коп. –відсотків річних та стягнення судових витрат.

          Ухвалою суду від 06.08.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.08.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач –10.08.2009р., а Відповідач –08.08.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно №4577720 та № 4577711 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення –в матеріалах справи).

          У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 18.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 25.08.2009 року.

          У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 25.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 10.09.2009 року.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить стягнути з відповідача на свою користь 2197 грн. 67 коп., в т.ч. 1331 грн. 17 коп. –основного боргу, 595грн. 62 коп. –пені, 223 грн. 57 коп. –інфляційних втрат, 47 грн. 31 коп. –відсотків річних та стягнути судові витрати.

          Представник відповідача, втретє, без поважних причин, в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвал суду від 06.08.09р. від 18.08.09р. та від 25.08.09р., без поважних причин, не виконав, відзиву на позовну заяву не надіслав, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, повідомлений –08.08.2009р., рекомендованою кореспонденцією № 4577711, повторно та втретє, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

            Справа розглядається за наявними у ній документами, відповідно до статті 75 ГПК України.

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

          02 квітня 2003 року між позивачем (ТзОВ «Торговий дім «Галка») та  відповідачем (ТзОВ „Цвіт”) було укладено Договір 1- К.

          Умовами зазначеного договору передбачено, що продавець (позивач –у справі)  продає, а покупець (відповідач –у справі) купує продукцію марковану знаком для товарів та послуг «ГАЛКА»в діючому асортименті по ціні, вказаній у прас-листі, який є невід»ємною частиною даного договору, Загальна сума договору визначається загальною сумою товарно-транспортних накладних виписаних продавцем в межах цього договору (п. 1.1 Договору).

          За своєю правовою природою, загальними ознаками, змістом та предметом договору, договір № 1-К є договором купівлі-продажу, оскільки одна сторона продавець передає майно у власність покупцю, а покупець  зобов»язується  прийняти майно і заплатити за нього певну грошову суму, що відповідає вимогам статті 224 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на момент укладення цього договору, а саме: 02.04.2003р.

           Зазначений договір: має оплатний характер, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, носить двосторонньозобов»язуючий характер –у кожної сторони за цим договором виникають визначені договором права та обов»язки: продавець зобов»язаний передати (продати) покупцеві  певну річ (майно, товар, продукцію власного виробництва тощо) і має право вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, у свою чергу, зобов»язаний сплатити ціну та має право вимагати передання йому проданої речі, є консенсуальним, оскільки права та обов»язки виникають уже в момент досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами.

          Основною і визначальною ознакою цього договору є перехід майна у власність покупця.

          Всі суттєві умови договору, обов»язки сторін, відповідальність сторін, порядок доставки/прийняття/оплати, вирішення спорів передбачено у  п.п. 2 (п/п. 2.1. –2.2.), 3 (п/п 3.1.), 4 (п/п. 4.1. –4.3.), 5 (п/п. 5.1.) даного Договору.         

          Так, п. 4.1. договору передбачено, що продавець зобов»язується доставити погоджений асортимент продукції покупцю на його склад в термін до 5-ти робочих днів з моменту прийняття та оформлення заявки.

          Пунктом 4.2. цього договору, що покупець приймає доставлену продукцію в місці її розвантаження та робить необхідні відмітки про її отримання у накладній.

          Ціна договору визначена сторонами у п. 1.1. договору та визначається загальною сутою товарно-транспортних накладних виписаних продавцем в межах цього договору.

          Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов»язаний до 14 календарних днів з дня отримання продукції (найменування, кількість, тощо зазначається у накладних) оплатити продавцю вартість поставленої продукції.

          Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи: продав відповідачу продукцію на загальну суму 1331 грн. 17 коп., що підтверджується накладними: № 0802035 від 13.03.2008р. на суму 78,21 грн., яка залишилася неоплаченою відповідачем, № 0802776 від 08.04.08р. на суму 621,98 грн., № 0803068 від 18.04.08р. на суму 630,98 грн. з ПДВ.

           Однак в порушення договірних зобов'язань відповідач, не своєчасно та не в повному обсязі сплачував позивачу кошти за отриману продукцію.

          На час подання позивачем позовної заяви в суд, заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 1331 грн. 17 коп.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, Договір № 1-К укладено між сторонами 02 квітня 2003 року, оскільки цивільно-господарські правовідносини між сторонами за цим договором продовжують існувати на даний час, суд, при постановленні рішення, застосовував норми передбачені Цивільним кодексом України (далі –ЦК України) та Господарським кодексом України (далі –ГК України), які набрали чинності з 01.01.2004р., при цьому суд керувався частиною 2 статті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та  частиною другою статті 4  розділу 1Х «Прикінцеві положення»ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

             Вказаними правовими нормами передбачено, що до цивільних (господарських) відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, аналогічно і ГК України, положення цих Кодексів застосовуються щодо тих прав і обов»язків, які виникли і продовжують існувати після набрання ними чинності.

            Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

            Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

           Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

           Відповідно до статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 595 грн. 62 коп., яка нарахована за весь період прострочення платежу (479 днів, 454 дні та 444 дні) за кожною накладною окремо, відповідно до пункту 4.3. Договору № 1-К.

           У пункті 4.3. договору № 1-К передбачено, що при несплаті вартості доставленої продукції в термін до 14 календарних днів з моменту її прийняття покупець самостійно нараховує та сплачує на поточний рахунок продавця пеню у розмірі 0,1% від вартості вчасно неоплаченої продукції, яка була поставлена покупцем за кожен день протермінування (Розрахунок пені –в матеріалах справи).

          Позивачем нарахована пеня за 479, 454 та 444 дні прострочення за кожною накладною окремо, на загальну суму 595 грн. 62 коп.

            Суд не погоджується з таким розрахунком пені, оскільки він суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України.

          Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

            Договором № 1-К не встановлено, коли припиняється нарахування штрафних санкцій, відтак слід керуватися вимогами закону, в нашому випадку частиною 6 статті 232 ГК України.

            За накладною № 0802035 від 13.03.09р., зобов»язання виконано частково, залишилася неоплаченою станом на 27.03.2008р. сума 78 грн. 21 коп. ( п. 4.3. договору –оплата проводиться покупцем до 14 календарних днів з дня отримання продукції), право на нарахування пені у позивача виникло з 27.03.2008р. і припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, тобто нарахування пені припиняється 27.09.2008р.

             Крім того, при стягненні неустойки (штрафу,пені) застосовується спеціальна позовна давність –в один рік (п.1 частини 2 ст. 258 ЦК України), яка застосовується до нарахування неустойки (штрафу, пені) не залежно від наявності та/або відсутності заяви сторін про застосування строків спеціальної позовної даності.

             Позивач звернувся з вимогою про стягнення неустойки у формі пені 04.08.09р. (позов подано до суду 04.08.09р. за вхідним № 5671), отже, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності на стягнення пені з  27.03.08р. по 04.08.08р.

            За період з 04.08.2008р. по 27.09.08р. за накладною № 0802035 від 13.03.09р., від суми основного боргу, який залишився неоплаченим відповідачем 78,21 грн. стягненню підлягає пеня у розмірі 1 грн.18 коп., виходячи з розрахунку: 78,21 грн. : 365 днів року (середньостатистична календарна кількість днів у році) = 0,2142  х 0,1% передбачений п. 4.3. договору = 0,02142  х 55 днів прострочення платежу = 1, 17850 = 1,18 грн.

            За накладною № 0802776 від 08.04.08р. борг складає 621,98 грн., який відповідно до п. 4.3. договору, не був відповідачем оплачений в строк до 22.04.2008р. (п. 4.3. –до 14 днів), право на нарахування пені у позивача виникло з 22.04.2008р. і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України), тобто 22.10.2008р.

            Позивач звернувся з вимогою про стягнення неустойки у формі пені 04.08.09р. (позов подано до суду 04.08.09р. вхідний № 5671), отже, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності на стягнення неустойки у формі пені з  27.03.08р. по 04.08.08р.

            За період з 04.08.08р. по 22.10.08р. стягненню підлягає пеня у розмірі 13 грн.63 коп. виходячи з розрахунку: 621,98 грн. основний борг : 365 днів року = 1,7040 х 0,1% встановлений сторонами у п. 4.3. договору = 0,17040 х 80 днів прострочення платежу =  13,6324 = 13 грн. 63 коп.

            За накладною №  0803068 від 18.04.08р. основний борг складає 630 грн.98 коп., який не був сплачений відповідачем до 02.05.08р. протягом 14 днів з моменту отримання продукції, право на нарахування пені у позивача виникло з 02.05.2008р. і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, тобто 22.11.2008р.

            Позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки у формі пені передбачений п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України за період з 22.05.08р. по 04.08.08р.

            Відтак за період з 04.08.08р. по 22.11.08р. –прострочення платежу складає 101 день, нарахована пеня від суми основного боргу 630,98 грн. у розмірі  17 грн. 46 коп. (630,98 грн. : 365 днів року = 1, 7287 х 0,1% передбачений п. 4.3. договору = 0,17287 х 101 день прострочення платежу = 17,45987 =  17 грн. 46 коп.

            Виходячи із вищенаведеного, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 32 грн.27 коп. ( 1,18 грн. + 13,63 грн. + 17,46 грн.), а не 595 грн.62 коп., як зазначив позивач.

            Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 47 грн.31 коп. та інфляційні втрати у розмірі  223 грн. 57 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

          Аналогічна норма містилася в ЦК УРСР в редакції 1963 року, а саме: стягнення відсотків річних та інфляційних витрат передбачалося статтею 214 ЦК УРСР.

           Оскільки нарахування трьох відсотків річних проведено позивачем з березня 2008р. по 20.07.09р. (розрахунок в матеріалах справи) та інфляційних втрат позивачем проведено з травня 2008 року (розрахунок - в матеріалах справи), тобто після набрання чинності ЦК України та ГК України, суд керувався статтею 625 ЦК України.

           Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Слід зазначити, що передбачені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦК України.

          Як вбачається із розрахунку поданого позивачем до позову, за накладною № 0802035 від 13.03.09р., зобов»язання за якою виконано відповідачем частково, залишилася неоплаченою, згідно п. 4.3. договору, станом на 27.03.2008р. сума 78 грн. 21 коп., кількість днів за весь час прострочення -  479, розрахунок: (78,21 грн. х 3% = 234,63 : 365 днів року = 0,6428 х 479 днів прострочення = 307,91 : 100%  = 3,0791 = 3,07 грн.).

           Позивач, як вбачається з розрахунку, в цій частині, просить стягнути з відповідача 2 грн. 87 коп. річних (рядок перший розрахунку трьох відсотків річних), згідно статті 22 ГПК України, в цій частині позову, вимог не збільшував, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 2,87 грн. річних, тобто в межах предмету спору.

           За накладною № 0802776 від 08.04.08р. борг складає 621,98 грн., який відповідно до п. 4.3. договору, не був відповідачем оплачений в строк до 22.04.2008р. (п. 4.3.), право на нарахування відсотків річних у позивача виникло з 22.04.2008р., кількість днів прострочення на 20.07.09р. - 454, сума відсотків =  23 грн.21 коп. (621,98 грн. х 3%  : 365 х 454 : 100% ).

           Позивач в цій частині просить стягнути з відповідача 22 грн. 24 коп. річних (рядок другий розрахунку трьох відсотків річних), згідно статті 22 ГПК України, в цій частині вимог не збільшував, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 22,24 грн. річних, в межах предмету спору.

           За накладною №  0803068 від 18.04.08р. основний борг складає 630 грн.98 коп., який не був сплачений відповідачем до 02.05.08р. (п. 4.3. договору), право на нарахування трьох відсотків річних у позивача виникло з 02.05.2008р., кількість днів прострочення складає 444, розмір річних відповідно = 23 грн. 03 коп. (630,98 грн. х 3% : 365 х  444 : 100%).

           Позивач в цій частині просить стягнути з відповідача 22 грн. 20 коп. річних (рядок третій розрахунку трьох відсотків річних), згідно статті 22 ГПК України, в цій частині вимог не збільшував, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 22,20 грн. річних, в межах позову.

           Загальний розмір трьох відсотків річних складає 47 грн. 31 коп. (2,87 грн. + 22,24 грн. + 22,20 грн.).

           Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 223 грн. 57 коп. інфляційних втрат, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з травня 2008р. по червень 2009р.

           Позивачем при обрахунку взято за основу суму основного боргу 1331,17 грн., який, як зазначає позивач, склалася станом на 18.04.2008р., що не відповідає дійсності.

           Як вбачається з матеріалів справи, за  накладною № 0803068 від 18.04.08р. основний борг в сумі 630 грн.98 коп. не був сплачений відповідачем станом на 02.05.08р. (протягом 14 днів з моменту отримання продукції п. 4.3. договору).

           Право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникло за вказаною накладною з 03.05.2008р., на наступний день за останнім днем оплати за товар, відтак станом на 18.04.2008р. загальний борг складав суму 700 грн. 19 коп. ( 78.21 + 621,98 грн.).

           Отже, 01.05. - 02.05.2008р. борг складав суму 700,19 грн., кількість днів у травні –31, розмір простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 2 дні травня 08р. = 45,17 грн. (700,19 грн. : 31 день травня) х 2 дні), сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 2 дні травня 08р. = 45 грн. 76 коп. (700,19 грн. х 101,3%) : 31 день травня х 2 дні), різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період травня 2008р. складає 0,59 грн. (45,76 грн. –45,17 грн.).

              З 03.05.2008р. борг складає 1331 грн. 17 коп., кількість днів у травні –31, сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 29 днів травня 08р. = 1245,28 грн.                (1331,17 грн. : 31 день травня х 29 днів прострочення), сума простроченого платежу з урахуванням індексу інфляції за цей же період = 1261,47 грн. (1331.17грн. х 101,3%) : 31 днів травня х 29 днів прострочення платежу), різниця від знецінення гривні за індексом інфляції в травні 2008р. складає 16,19 грн. (1261,47 –1245,28).

        Разом за травень 2008р. інфляційні втрати складають суму 16 грн.78 коп. (16.19 + 0.59).

        Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат за період червень 2008р. по червень 2009р. включно, що відповідає розрахунку наведеному позивачем у Розрахунку інфляційних нарахувань, поданих до позову, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати  на загальну суму 223 грн. 05 коп., а не 223,57 грн., як вказав позивач.

         Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, три відсотки річних та інфляційні витрати складає 1633 грн. 90 коп., з яких: 1331,17 грн. - сума основного боргу; 32 грн. 27 коп. –пеня, 47 грн. 31 коп. - 3 % річних, 223 грн. 05 коп. –інфляційні витрати.

          Суд заслухав пояснення представників сторін, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

          Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено 102 грн. 00 коп. державного мита, платіжним дорученням № 53 від 24.07.09р. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  платіжним дорученням № 52 від 24.07.09р.

          Так як станом на 06.08.2009р. постанова КМ України від 14 квітня 2009р. № 361, яка передбачала інший розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а саме: у розмірі 315 грн. 00 коп. була скасована постановою КМ України від 08.07.2009р. № 693, та відновлено дію постанови КМ України від 21.12.2005р. № 1258, за якою розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 118 грн. 00 коп. (ж-л. Вісник господарського судочинства. 4/2009. с. 6.), позивачем правильно сплачено витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.

           Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог підлягає державне мито в сумі 75 грн. 84 коп. (102,00 грн. х 1633,90 грн. –розмір задоволених позовних вимог) : 2197,67 грн. - ціни позову) та  87 грн. 73 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (118.00 грн. х 1633,90 грн. –розмір задоволених позовних вимог) : 2197,67 грн. - ціни позову).

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43  - 47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовільнити частково.

      2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦВІТ” (місто Львів, вулиця Пасічна, 25, код ЄДРПОУ 30478183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛКА»(юридична адреса: п. і. 79019, місто Львів, вулиця Мельничука, 12, фактична адреса: 79039, місто Львів, вулиця Ген. Юнаківа, 10,  код ЄДРПОУ 32327123) 1331 грн. 17 коп. - основного боргу; 32 грн. 37 коп. –пені, 47 грн. 31 коп. - 3 % річних, 223 грн. 05 коп. –інфляційних витрат, 75 грн. 84 коп. державного мита та 87 грн. 73 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя