Рішення

від 28.09.2009 по справі 28/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/203

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/203                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  „МАРКО ФАРМ ЛТД”, м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Донелітфарм ЛТД”, м. Донецьк

про стягнення  12524 грн. 21 коп.

Представники сторін:            

Від позивача: Калюжна Н.В.

Від відповідача: Чабелець В.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  „МАРКО ФАРМ ЛТД”,  м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донелітфарм ЛТД”,                        м. Донецьк про стягнення 12524 грн. 21коп., в тому числі заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в сумі 11651 грн. 70 коп., пені в сумі 774 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 98 грн. 20 коп.          

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на поставку товару №147/1 від 14.12.2007р., додатки до договору, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ,  податкові накладні, претензію №521 від 27.05.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.08.2009р. порушив провадження у справі № 28/203 та призначив розгляд даної справи на 26.08.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідно до відзиву на позовну заяву б/н  та дати відповідач позовні вимоги не визнає, з обставин викладених у даному відзиві.

14.09.2009р. до канцелярії господарського суду позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву б/н від 10.09.2009р., відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

        Відповідач в судовому засіданні 28.09.2009р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи (протокол судового засідання від 28.09.2009р.). В задоволенні даного клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє, в зв'язку з тим, що розгляд справи відкладався,  відзив відповідач суду представив, крім того, строк розгляду справи згідно ст. 69 ГПК України закінчується.  

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

14.12.2007р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю  „МАРКО ФАРМ ЛТД”, м. Київ, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донелітфарм ЛТД”, м. Донецьк, укладено договір на поставку товару №147/1 (договір), відповідно з яким постачальник (позивач) передає у власність покупцю (відповідачу) продукцію (товар) в асортименті, кількості та в терміни, визначені в заявці покупця, а покупець приймає у власність значений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах договору (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість, терміни поставки визначаються в заявці покупця, яка складається на підставі прайс-листів постачальника. Прайс-листи мають бути представлені постачальником за бажанням покупця в електронному вигляді або по факсу (п.1.2. договору).

          Договір набуває чинності від дня його підписання та діє до 31.12.2008р.  за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після вказаного в договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією з сторін іншій за один місяць до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни (п.8.1. договору).

 Оскільки відповідні заяви сторін про припинення дії договору в матеріалах справи відсутні (доказів зворотного сторонами не представлено), суд вважає, що даний договір є пролонгованим до 31.12.2009р.

         Відповідно до додатків б/н від 14.12.2007р. до договору сторонами був узгоджений асортиментний мінімум продукції.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

           На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 11438грн. 83коп., відповідно до видаткових накладних № 2818 від 23.02.2009року, №2815  від 23.02.2009 року, №2814 від 23.02.2009року,   № 3364    від   02.03.2009року, №3357 від 02.03.2009 року, № 3353 від 02.03.2009року, № 3351  від 02.03.2009року, №3346 від  02.03.2009 року, № 4425 від 16.03.2009року.

         Факт отримання товару підтверджується підписами на видаткових накладних представника відповідача,  що скріплені  відповідним штампом підприємства відповідача. В матеріалах справи наявні довіреності, що підтверджують повноваження представника відповідача на отримання товару. На підставі зазначеного, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

         В зазначених видаткових накладних є посилання на договір № 147/1 від 14.12.2007р. Суду надані відповідні податкові накладні в яких також  є посилання на договір  №147/1 від 14.12.2007р.

         Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поставка здійснювалась саме в рамках договору на поставку товару №147/1 від 14.12.2007р., що є підставою позовних вимог.

         Відповідач у відзиві зазначив, що товар їм був отриманий з обмеженим строком придатності.

          Відповідно до п. 2.2.2. договору  покупець зобов'язується прийняти замовлений товар по кількості та якості в присутності експедитора. При виявленні невідповідності товару вимогам договору, покупець складає рекламацію, що містить дані про характер виявленої невідповідності. Якщо таких невідповідностей не виявлено, покупець підписує накладну, після чого втрачає право апелювати до постачальника стосовно кількості та якості переданого товару.  В разі відсутності експедитора, прийомка товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю  (П-7).

         Відповідачем суду не надано відповідних рекламацій, що містять  дані про характер виявленої невідповідності, або актів приймання товару по якості, відповідно до вимог  Інструкції П-7.

         Суд зазначає, що у видаткових накладних, що є підставою позову,  вказаний строк придатності поставленого товару (липень 2010р.-жовтень 2013р.), всі видаткові накладні підписанні з боку відповідача без заперечень та зауважень.  

         В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надані незасвідчені ксерокопії  листів  № 59 від 17.03.2009р., № 102 від 16.06.2009р., в яких відповідач зазначив, що отримав товар від позивача з обмеженим строком придатності, в зв'язку з чим відповідач повертає позивачу товар згідно накладних на суму 9661 грн. 01 коп.  

        Але доказів повернення товару  відповідачем позивачу, доказів відмови позивача від прийняття товару суду  не надано.  Також відповідачем не зазначено, який товар він  намагався повернути, та відповідно до яких документів цей товар був їм отриманий.

       Судом встановлено,  що договором поставки товару №147/1 від 14.12.2007р. не передбачені умови згідно яких покупець має право повернути постачальнику товар.  

        Відповідно до ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого  продавцем,  він  зобов'язаний  забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

        Оскільки суду не надано належних доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленої продукції  та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що покупець погодився з поставкою продукції.  

          Також, згідно з приписами  ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

         Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

          Однак, всупереч вказаним нормам права суду до матеріалів справи надані листи  № 59 від 17.03.2009р., № 102 від 16.06.2009р., які не засвідчені належним чином.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є необґрунтованими та недоведеними.   

Згідно з п. п.4.1. договору  покупець здійснює оплату товару шляхом прямих банківських переказів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з сумами, вказаними в накладних або рахунках-фактурах у випадку попередньої оплати .                      

Постачальник може надавати покупцеві відстрочку по оплаті товару на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару (підписання накладної покупцем) (п.4.2. договору).

Тобто сторони передбачили, що оплата здійснюється або шляхом попередньої оплати, або на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару. Оскільки поставка товару здійснювалась без попередньої оплати, відповідач зобов'язаний сплатити вартість поставлених товарів протягом 15 календарних днів від дати отримання товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною видатковою накладною на момент подачі позовної заяви є таким, що настав.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач до теперішнього часу не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 11422грн.40коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано претензію №521 від 27.05.2009р., відповідно до якої позивач, звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 11422грн.40коп. Факт відправки даної претензії наявний в матеріалах справи.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 11422грн.40коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

        Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 11422грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 774грн.31коп.  за період з 14.03.2009р. по 02.07.2009 р. (з урахуванням періоду кожної видаткової накладної).

         В разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.4.4. договору).

          Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

 Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки.

        Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що  обчислюється  у  відсотках  від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день прострочення виконання.

        За приписами  п. 2 ст. 551  Цивільного кодексу України якщо предметом  неустойки  є грошова сума, її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.    

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу  України.

        Суд вважає, що умови пункту 4.4. договору  поставки товару №147/1 від 14.12.2007р. можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися  з моменту виникнення права вимоги  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок  пені  суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 774грн.31коп.  за період з 14.03.2009р. по 02.07.2009 р. (з урахуванням періоду кожної видаткової накладної) підлягають частковому задоволенню в сумі 773 грн. 13 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 98грн.20коп. за період з 14.03.2008р. по 02.07.2009р. та інфляційні витрати в сумі 229грн. 30 коп. за період з 14.03.2009р. по 02.07.2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши  розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що сума інфляційних витрат в розмірі сумі 229 грн. 30коп. за період з березня 2009р. по червень 2009р. (з урахуванням періоду по кожній конкретній видатковій накладній) підлягає задоволенню. Суд здійснював розрахунок з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 98грн.20коп. за період з 14.03.2009р. по 02.07.2009р. також підлягають частковому задоволенню в сумі 98 грн.05коп.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених позивачем позовних вимог 12524грн.21 коп.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 125 грн. 24 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №1559/50 від 28.07.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 125 грн. 21 коп.

         На підставі зазначеного, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню держмито  в розмірі 00 грн. 03 коп.

       Одночасно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 8 липня 2009р. N 693  розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на момент подачі позивачем позовної заяви (31.07.2009р.) складав  118 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          До позовної заяви додане платіжне доручення №1559/51 від 28.07.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312грн. 50 коп., що не відповідає встановленому законодавством України розміру.

За таких обставин, за висновками суду  надлишково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194 грн. 50 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю  “МАРКО ФАРМ ЛТД”,                    м. Київ,  до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донелітфарм ЛТД”, м. Донецьк, задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донелітфарм ЛТД” (за адресою: 83003, м.Донецьк, вул.Калузька, 28/12, ЄДРПОУ 23977714, п/р26009301000277 в Донецьком філ. АКБ „Форум”, МФО 394631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКО ФАРМ ЛТД” (за адресою: вул. Дегтярівська, б.62, м. Київ, 04112, р/р 26004012824857 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, ЄДРПОУ 20029129) суму основного боргу в розмірі 11422 грн. 40 коп., пеню в розмірі 773грн.13коп., 3% річних в розмірі 98грн.05коп., інфляційні витрати в розмірі 229грн.30коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 125грн.23коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.99коп.

         В іншей частині позовних вимог відмовити.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКО ФАРМ ЛТД” (за адресою: вул. Дегтярівська, б.62, м. Київ, 04112, р/р 26004012824857 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, ЄДРПОУ 20029129) на користь Державного бюджета м.Донецька у Ворошиловському районі  держмито  в розмірі 00 грн. 03 коп.

        Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ МАРКО ФАРМ ЛТД” (за адресою: вул. Дегтярівська, б.62, м. Київ, 04112, р/р 26004012824857 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, ЄДРПОУ 20029129) з державного бюджету України надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194 грн. 50 коп.

Видати довідку.    

У судовому засіданні 28.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.09.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.  

Суддя