Рішення

від 16.09.2009 по справі 37/552

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/552

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/552

16.09.09

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Молочна фабрика-кухня»

Простягнення 20 731, 05 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Марковська В.В., дов. № 7/2009/07/10-13 від 10.07.2009 р.

Від відповідача:           Сизова З.Г. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Молочна фабрика-кухня»про стягнення           18 776, 78 грн. основного боргу, 1 696, 70 грн. інфляційної складової боргу та 257, 57 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої електричної енергії за договором № 12 від 25.01.1996 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/552, розгляд справи призначено на 16.09.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 13.08.2009 р. надав витребувані судом документи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі і просив відстрочити виконання рішення до 01.02.2010 р.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Молочна фабрика-кухня»(споживач) був укладений договір № 12 від 25.01.1996 р. на використання електричної енергії, відповідно до пункту 2.1.2. якого енергопостачальна компанія зобов'язується відпускати електричну енергію як різновид товару за умовами, визначеними договором, а споживач, відповідно до пункту 2.2.4. зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату електричної енергії відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до пункту 13 додатку 2.5 до договору № 12 від 25.01.1996 р., споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 12 від 25.01.1996 р. За період з 01.10.2008 р. до 01.07.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 29 528, 52 грн., а сплачено лише       10 261, 07 грн. Таким чином, борг Комунального підприємства «Молочна фабрика-кухня»за спожиту електроенергію становить 18 776, 78 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за спожиту електроенергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за період з 01.10.2008 р. до 01.07.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 29 528, 52 грн., а також факти оплати електроенергії відповідачем на суму 10 261, 07 грн. Зобов'язання щодо оплати товару на решту суми –18 776, 78 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 18 776, 78 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Молочна фабрика-кухня»суми основного боргу за договором № 12 від 25.01.1996 р. у розмірі  18 776, 78 грн.  визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1 696, 70 грн. інфляційної складової боргу та 257, 57 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №  12  від  25.01.1996 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 18 776, 78 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 1 696, 70 грн. інфляційної складової боргу та 257, 57 грн. річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить врахувати той факт, що підприємство на даний час фінансується з бюджету м. Києва, і просить відстрочити виконання рішення до 01.02.2010 р., до прийняття бюджету на 2010 рік, в який будуть включені кошти на погашення заборгованості АЕК «Київенерго».

Представник позивача у судовому засіданні заперечень проти заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення не навів.

У відповідності до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, Господарський суд міста Києва визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим задовольнив повністю, відстрочивши виконання даного рішення до 01.02.2010 р. При цьому суд виходив з того, що відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі, і заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням видатків КП «Молочна фабрика-кухня»з бюджету м. Києва.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Молочна фабрика-кухня» (вул. Електротехнічна, 10, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код 24361046) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(вул. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 18 776 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 78 коп. основного боргу, 1 696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 57 коп. річних, 207 (двісті сім) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення до 01 лютого 2010 р.

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.