Рішення

від 14.09.2009 по справі 53/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/442

14.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції – Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТММ»

про стягнення 33 967,97 грн.

                                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Свириденко М.А. –представник за довіреністю  від 16.02.2009р.

від відповідача: Бурдюгова Ю.А.- представник за довіреністю від 01.07.2008р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТММ»заборгованості за Договором поставки в розмірі 33 967,97 грн., в тому числі 26 479,91 грн. –основний  борг, 671,76 грн. –3% річних, 3 215,11 грн. –пеня, 3 601,19 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/442, розгляд справи призначено на 07.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та надав пояснення по справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач по справі звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про стягнення заборгованості по Договору поставки № 23-02/2006 від 23.02.2006р.

При дослідженні Договору поставки № 23-02/2006 від 23.02.2006р. суд встановив, що Договір діє до 31.12.2006р. Подальша пролонгація Договору відбудеться шляхом укладення Сторонами відповідно додаткової угоди з зазначенням нового строку дії Договору (п. 9.1 Договору).

Позивач, при обґрунтуванні суми боргу відповідача, посилається на видаткову накладну № РН-0000674 від 13.08.2008р., відповідно до якої позивач поставив товар відповідачу на суму 26 479,91 грн., що складає суму позовних вимог.

Представник позивача не надав суду доказів пролонгації Договору.

Таким чином, можна зробити висновок, що поставка товару по видатковій накладній № РН-0000674 від 13.08.2008р., залученій до матеріалів справи, відбувалася не на виконання умов Договору поставки № 23-02/2006 від 23.02.2006р., а відповідно до усної домовленості між сторонами.

Також необхідно зазначити, що відповідно до пояснень представника позивача, у видатковій накладній № РН-0000674 від 13.08.2008р. помилково зазначено, що підставою є Договір № 23-02/2006 від 23.02.2007р.; насправді підставою є Договір № 23-02/2006 від 23.02.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу по справі товар на суму в розмірі 26 479,91 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи належним чином завіреними копіями видаткової накладної № РН-0000674 від 13.08.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінносте серія ЯПД № 419661 від 12.08.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача лист № 21 від 13.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ направлення листа позивач надав суду копію фіскального чеку № 3718 від 13.04.2009р. про поштове відправлення.

Однак, відповідач відповіді на вищевказаний лист не надавав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 23.04.2009р. оплати позивачу поставлену продукцію у сумі 26 479,91 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 23.04.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 26 479,91 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 26 479,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26 479,91 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач також заявив до стягнення з відповідача пені в розмірі 3 215,11 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 215,11 грн. за несвоєчасну оплату поставленого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не обґрунтовуються вимогами закону.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції –28.08.2008р.

Оскільки, відповідач повинен був у строк до 23.04.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар, то дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 24.04.2009р.

Таким чином, суду задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 152,35 грн. та збитки від інфляції в сумі 423,68 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогами.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

              2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТММ»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний  код 14073675, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві конструкції –Україна»(03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, кімната 272; ідентифікаційний  код 33061270)  26 479 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 91 коп. основного боргу, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 35 коп. 3% річних, 423 (чотириста двадцять три) грн. 68 коп. збитків від інфляції, 270 (двісті сімдесят) грн. 56 коп.  витрат по сплаті державного мита та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.