Постанова

від 29.07.2015 по справі 805/1537/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р. Справа № 805/1537/15-а

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Маслоід О.С., судді - Смагар С.В., Хохленков О.В.

при секретарі судового засідання - Аржанові А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Промелектроснаб» (м.Донецьк)

до Державної фіскальної служби України (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

за участю

представників сторін: від позивача - не з`явився

від відповідачів - Пономарьов А.О.

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТПК «Промелектроснаб» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі третя особа) про визнання протиправними дій щодо неприйняття для реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2 від 06.03.2015 року та зобов'язання зареєструвати та враховувати прийнятою в єдиному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну станом на дату фактичного її подання до реєстрації 10.03.2015 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги обґрунтовує свої вимоги наступним. Позивач 10 та 18 березня 2015 року намагався зареєструвати у єдиному реєстрі податкових накладних (надалі реєстр) податкову накладну № 2 від 06.03.2015 року, але отримав квитанції про неприйняття документу у зв'язку із тим, що можливо відсутній договір з ДФСУ. Позивач зазначає, що такий договір був укладений 20.02.2015 року.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. В рамках відпрацювання ланцюгів формування «схемного» податкового кредиту позивач мало статус «вигодонабувач» за деклараціями з податку на додану вартість за період серпень - листопад 2014 року. Декларація за січень 2015 року надана з нульовими значеннями. Позивач знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду заяв чи клопотань не надала.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 19.01.2005 року, номер запису 1 266 105 0003 003972, код ЄДРПОУ 33371173, є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ), що підтверджується свідоцтвом № 100094442, на момент виникнення спірних правовідносин знаходився на обліку третьої особи.

20.02.2015 року позивачем був укладений договір про визнання електронних документів № 1, що підтверджується квитанціями № 1,2 (а.с. 17,18).

10.03.2015 року позивач направив до реєстру податкову накладну № 2 від 06.03.2015 року, видану ТОВ «Укрпромгруп», для відповідної реєстрації. Отримав квитанцію, у якій зазначено, що документ не прийнято, для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір.

Повторно 18.03.2015 року позивач направив до реєстру вказану податкову накладну і отримав аналогічну квитанцію, у якій зазначено, що документ не прийнято, для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір.

18.03.2015 року позивач звернувся до третьої особи із скаргою на вказані дії, скарга отримана 18.03.2015 року.

На момент звернення до суду відповідь на скаргу позивачем не була отримана.

Під час судового розгляду справи відповідач надав до матеріалів справи лист Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 01.04.2015 року за № 6863/10/05-19-10, у якому зазначено, що вказана скарга позивача не розглянута, оскільки надана не до контролюючого органу вищого рівня.

У відповідності до вимог п. 201.1. ст.. 201 Податкового кодексу України (надалі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8. ст.. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

П. 201.10. ст.. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У відповідності до п. 192.1. ст.. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

П. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Крім цього, у п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі Порядок) передбачені причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, а саме:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм доводить, що законодавством визначений чіткий та вичерпний перелік причин відмови у прийнятті податкової накладної. Реєстрація податкової накладної в реєстрі є обов'язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок податкового органу прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в реєстрі.

З матеріалів справи вбачається, що у квитанціях про неприйняття податкової накладної до реєстрації у якості причини відмови були зазначені помилки, але не помилки під час заповнення податкової накладної. У якості помилок зазначалось наступне «для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті» та «можливо відсутній договір».

За таких обставин, вказані відповідачем причини (помилки) неприйняття до реєстрації податкової накладної позивача відсутні у переліку причин, визначеному діючим законодавством, по-перше ПК України, а також Порядком.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що договір про визнання електронних документів укладений позивачем 20.02.2015 року, що також не заперечувалось відповідачем.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність дій щодо неприйняття податкової декларації до реєстрації, які вчинені ним необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані такі дії.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 73 грн. 08 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Суд також зазначає, що предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У такому разі належним способом захисту порушених прав платника податків є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п. 201.10 ст. 201 ПК України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зазначити про те, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано позивачем із зазначенням дати.

Зазначена правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 24.10.2013 за № 1486/12/13-13.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 71, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Промелектроснаб» (код ЄДРПОУ 33371173) № 2 від 06.03.2015 року.

Податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Промелектроснаб» (код ЄДРПОУ 33371173) № 2 від 06.03.2015 року вважати прийнятою та зареєстрованою 10.03.2015 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Промелектроснаб» витрати по сплаті судового збору у сумі 73 грн. 08 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 29.07.2015 року у присутності представника відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 липня 2015 року.

Головуючий суддя Маслоід О.С.

Судді Смагар С.В.

Хохленков О.В.