Рішення

від 01.10.2009 по справі 9/160-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/160-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 жовтня 2009 р.           Справа 9/160-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичівська меблева фабрика"(вул. 50 - річчя Жовтня, 25, м. Летичів, Хмельницької області, 31500, код ЄДРПОУ 05516346)   

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фарн Україна" (вул. Котляревського, 84/59, м. Хмільник, Вінницької області, 2200, код ЄДРПОУ 30054370)  

про стягнення 16 883,46 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :   Стецькова - Бондар Л.Ф.

          відповідача : Коваль Т.

ВСТАНОВИВ :

 Подано позов про стягнення заборгованості з відповідача за оренду тавикористання електроенергії на загальну суму 16883,46 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представники в судовому засіданні позовні вимоги визнають частково в частині  заборгованості за договорами оренди нежитлових приміщень на суму 5 180,34 грн, однак не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій та стягнення коштів за електроенергію.

ТОВ "Глобал Фарн Україна" не визнає також  позовні вимоги Позивача в частині стягнення з товариства 1241 грн 56 коп- заборгованості за використану електроенергію, оскільки вважають, що договіру  про постачання електричної енергії не було укладено, а тому у товариства відсутні будь-які зобов'язання перед Позивачем по оплаті, спожитої електричної енергії. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, коли сторони досягли згоди зі всіх істотних умов договору. Договір про постачання електричної енергії за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки). Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет договору (товар, його кількість, якість, умови та строки постачання, тощо), ціна товару, строки та порядок його оплати. По жодній з цих істотних умов, відповідач  з позивачем не домовлялися, а положенння договорів оренди про те, що "Оплата спожитої електроенергії здійснюється окремо", свідчить лише, що сума, спожитої  електроенергії не входить до суми орендної плати. До того ж позивач не є енергопостачальницькою організацією і не має права на продаж електроенергії (ст.1 та ст.13 ЗУ "Про електроенергетику").

Товариством було укладено угоду про надання юридичної допомоги адвокатом у вирішенні  справи, а також сплачено адвокату за вказаною угодою 1 500 грн.  Сплачену адвокату суму відповідач просить відшкоджувати.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін судом встановлено наступне: 1 січня 2007 року між ТОВ «Летичівська меблева фабрика» та ТОВ «Глобал Фарн Україна» було укладено договір оренди приміщення № 2. Відповідно до якого Орендодавець - ТОВ «Летичівська меблева фабрика» надає послуги з оренди приміщення, загальною площею 92,6 м2 , з метою використання його Орендарем -ТОВ «Глобал Фарн Україна» у виробничих цілях.

Орендоване приміщення знаходиться на території ТОВ «Летичівська меблева фабрика» в смт.Летичів по вул.50-річчя Жовтня, 25. Загальна сума орендної плати в місяць складала 463 грн.,(п.п. 2.3. даного Договору). У п.п.2.2. Договору зазначено, що оплата за спожиту електроенергію здійснюється окремо. Підпунктом 2.6. цього ж Договору за несвоєчасне внесення «Орендарем» орендної плати передбачено нарахування  пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Вищезгадані сторони 11 червня 2007року уклали інший Договір оренди приміщення, загальною площею 136,9 м2, що розташоване по тій же адресі, але на іншому поверсі. Згідно умов цього Договору -  684,50грн.,  всі інші умови даного Договору тотожні з Договором оренди приміщення від 1 січня 2007року.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Оскільки на орендованій території Орендар розташував швейні машинки, для здійснення своєї господарської діяльності. Але всупереч умовам Договорів оренди приміщення Відповідач здійснював оплату наданих послуг по оренді приміщення лише з січня  до квітня  2007року включно. Це підтверджується виписками банку  від 16 березня 2007року, від 3 квітня 2007року, від 11 червня 2007року. В подальшому оплата за надані послуги з оренди приміщення ні по договору оренди від 01.01.07р. ні по договору оренди від 11.06.07р. на рахунок Орендодавця не надходила.

В грудні 2007року орендар змінив своє місце знаходження не повідомивши про це орендодавця, порушуючи таким чином умови договору оренди приміщення. При цьому обладнання відповідача знаходяться на території Орендодавця і по даний час.

Позивачем в судовому звсіданні 01.10.2009 р. уточнені позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та три відсотка річних. Від стягнення коштів за електроенергію в сумі 1241,56 грн. позивач відмовляється.

Відповідно до п.1 статті 193 ГК України - Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею  625 ЦК України передбачено - Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу  з   урахуванням   встановленого   індексу   інфляції  за   весь  час  прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, внаслідок неналежної оплати наданих позивачем послуг з оренди приміщення згідно договорів від 1.01.2007р. та 11. 06.2007р. у відповідача по справі виникла  заборгованість перед ТОВ «Летичівська меблева фабрика». А саме: основний борг на загальну сму 5180, 34грн. за оренду приміщення, який стверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЛМ 0000013 від16.02.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЛМ 0000033 від30.03.07р.;  актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000042 від 30.04.07р.;  актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000048 від 23.05.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000057 від 29.06.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000064 від 20.07.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЛМ 0000073 від 23.08.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000089 від 28.09.07р.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000097 від 22.10.07р.;  актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000106 від 21.11.07р.;  актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛМ 0000112 від 6.12.07р.;

  603,18 грн. - пені, яка обрахована відповідно до вимог п. 6 ст 232 ГК України  де зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань, якщо інше не встановлено законом або догговором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пеня за прострочення платежів нарахована по квітень 2009 року, оскільки договори оренди пролонговані. Адже відповідач не заявляв про розірвання договору оренди, та не вилучив обладнання з орендованої площі.

Стаття 284 ГКУкраїни та п.п. 6.4 Договорів оренди передбачають, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу вимог частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Лише з цього моменту договір найму припиняється.

Крім того позивачем нараховано інфляційні втрати на загальну суму 1802,14 грн. та три відсотка річних, що становить 236,35 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року     № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності  наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 15.07.2009 року між ТОВ "Глобал Фарн Україна"та адвокатом Ковалем Т.І  укладено угоду на ведення справ в суді, відповідно до п.1 якої Клієнт" замовляє,  повністю та своєчасно оплачує, а Адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси "Клієнта" в господарському суді з приводу вирішення господарського спору у справі № 9/160-09 за позовом ТОВ "Летичівська меблева фабрика" про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг. У п.3 сторони погодили вартість послуг у розмірі 1500 грн. Крім цього в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 353 від 29.11.2001 року видане гр. Ковалю Т.І.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано квитанцію від 11.09.2009 року № 101462.270.1 з якої вбачається, що адвокатом Ковалем Т.І. отримано від ТОВ "Глобал Фарн Україна" за адвокатські послуги по справі № 9/160-09  1500 грн..

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги відповідача 1 по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Глобал Фарн Україна"щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката виходячи з наступних обставин.

В ході судового розгляду позивачем зменшено позовні вимоги. В судовому засіданні 01.10.2009 р.представниками  позивача подано уточнення позовних вимог. Позивач просить стягнути основний борг та штрафні санкції на загальну суму 7822,01 грн. Суд зменшує відшкодування витрат за  послуги  адвоката до 1000 грн.    

Враховуюви вищевикладене стягненню з відповідача підлягає основний борг в сумі 5180,34 грн., пеня в сумі 603,18 грн., інфляційні на загальну суму 1802,14 грн. та три  відсотка річних в сумі 236,35 грн. з покладанням на нього судових витрат.

Від стягнення коштів за використану електроенергію на загальну суму 1241,56 грн. позивач відмовився, а тому провадження в цій частині позову, слід припинити в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

          Керуючись  ст. ст. 49,п. 4 ст. 80,  82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Глобал Фарн Україна" 22000 вул. Котляревського, 84/59 м. Хмільник Вінницької області ( р/р 2600110347 в ХОД "Райффайзен банк "Аваль" МФО 315966) на користь ТОВ "Летичівська меблева фабрика" 31500 вул. 50-річчя Жовтня, 25 м. Летичів, Хмельницької області (р/р 26009107420 в ХОД "Райффайзен банк "Аваль" м. Хмельницький МФО 315966)    5180,34 грн. основного боргу, 603,18 грн. пені, 1802,14 грн. інфляційних, 236,35 грн. річних, 1000 грн. у відшкодування витрат за послуги адвоката, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 1241,56 грн. провадження припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили 17 жовтня 2009 р.       

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  06 жовтня 2009 р.

віддрук.  3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  31500   вул. 50 - річчя Жовтня, 25 м. Летичів Хмельницької області

3 - відповідачу    22000  вул. Котляревського, 84/59 м. Хмільник Вінницької області