Рішення

від 11.08.2015 по справі 911/2683/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. справа № 911/2683/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка», Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 9 324 416,74 доларів США та 137 699,35 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №30 від 14.05.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.06.2015 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі-ПАТ «Златобанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка» (далі-ТОВ «Пашківочка»/відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 9 324 416,74 дол. США та 137 699,35 грн, з яких: 9 136 360,00 дол. США заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №260/1/13-KL від 25.09.2013, 188 056,74 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 132 699,35 грн пені та 5 000,00 грн штрафу за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2015 порушено провадження у справі №911/2683/15 та призначено справу до розгляду на 14.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2015 розгляд даної справи було відкладено на 11.08.2015.

В судові засідання 14.07.2015 та 11.08.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 між ПАТ «Златобанк» (далі-банк) та ТОВ «Пашківочка» (далі-позичальник) було укладено кредитний договір №260/1/13-KL (далі-договір), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Пунктами 1.3, 1.4 (в редакції договору про внесення змін №1 від 29.08.2014), 1.5 (в редакції договору про внесення змін №2 від 01.09.2014), 3.1.4, 7.3 та 7.6 договору передбачено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 10 000 000,00 дол. США.

Кінцева дата повернення кредиту - 23.09.2015.

За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 9,5% річних.

Кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі, зокрема, одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.

Будь-яка вимога банку, будь-який документ, що направляється банком згідно з цим кредитним договором, вважається відправленим/пред'явленим в день її направлення банком будь-яким способом на адресу позичальника, зокрема, але не виключно, якщо вона була направлена поштою на адресу позичальника, кур'єром, вручена позичальнику (представнику позичальника) за адресою, вказаною в цьому кредитному договорі, тощо.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання в частині надання позичальнику кредиту у сумі 10 000 000,00 дол. США виконав у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах банківською випискою з позичкового рахунку останнього.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Втім, відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, допустивши порушення строків сплати процентів за користування кредитом протягом лютого-березня 2015, у зв'язку з чим 06.04.2015 позивачем було надіслано відповідачу листи-вимоги №№1075, 1076 про сплату останнім існуючої за договором заборгованості по сплаті процентів та про повернення суми виданого кредиту достроково протягом 10-ти календарних днів з моменту відправлення цих листів з підстав ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначені повідомлення не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 9 324 416,74 дол. США сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 9 136 360,00 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, який підлягає достроковому поверненню з підстав п. 3.1.4 договору;

- 188 056,74 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2015 по 19.04.2015.

В обґрунтування розміру заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що позичальником частину отриманого кредиту повернуто у розмірі 863 640 дол. США, як і сплачено проценти за користування кредитом за попередні періоди, тобто до лютого 2015 року, у той час, як решта грошових зобов'язань останнього залишились невиконаними.

Факт здійснення відповідачем, як позичальником, фінансових операції в рамках кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з позичкового (відсоткового) рахунку відповідача за спірний період.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших документів та/або доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 627 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п.п. 2.5 та 3.1.4 договору, проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме числю (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.

З огляду наведеного, а також враховуючи невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом, що є підставою для вимоги про дострокове повернення кредиту, суд дійшов висновку як про підставність пред'явлення позивачем 06.04.2015 вимог про дострокове повернення відповідачем виданого кредиту в порядку п. 3.1.4 договору, так і про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача сукупної заборгованості за договором.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 324 416,74 дол. США сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 9 136 360,00 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, який підлягає достроковому поверненню з підстав п. 3.1.4 договору;

- 188 056,74 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2015 по 19.04.2015 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з останнього:

- 132 699,35 грн пені, нарахованої за порушення строків сплати процентів за користування кредитом протягом жовтня 2014, лютого-березня 2015, нарахованої зростаючим підсумком з урахуванням часткових розрахунків, з урахуванням курсу гривні до дол. США станом на 20.04.2015, за періоди:

з 10.11.2014 по 10.11.2014 на 74 740,50 дол. США,

з 11.11.2014 по 13.11.2014 на 48 434,95 дол. США,

з 11.03.2015 по 07.04.2015 на 67 507,55 дол. США,

з 08.04.2015 по 20.04.2015 на 142 248,05 дол. США;

- 5 000,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором, з підстав п. 4.3 договору.

Приписами статей 611, 549 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сума пені розраховується у валюті кредиту та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату фактичної сплати.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом припиняється у позивача частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Аналогічна правова позиція про безпідставність включення у розрахунок пені дат сплати заборгованості викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2014 у справі №927/989/14.

Враховуючи вищевикладене, а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені днів фактичної сплати заборгованості, суд здійснював перерахунок заявленої до стягнення пені за наступні періоди:

з 11.11.2014 по 12.11.2014 на 48 434,95 дол. США,

з 11.03.2015 по 07.04.2015 на 67 507,55 дол. США,

з 08.04.2015 по 20.04.2015 на 142 248,05 дол. США.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, перерахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 130 838,99 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 132 699,35 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 130 838,99 грн.

До того ж, п. 4.3 договору передбачено, що за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим договором, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Беручи до уваги наведені обставини, а також враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 4.3 договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача 5 000,00 грн штрафу та, відповідно, її задоволення.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А, ідентифікаційний код 34867518) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 35894495):

- 9 136 360 (дев'ять мільйонів сто тридцять шість тисяч триста шістдесят) дол. США 00 центів заборгованості по сплаті кредиту;

- 188 056 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятдесят шість) дол. США 74 центи заборгованості по платі процентів;

- 130 838 (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 99 коп. пені;

- 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. штрафу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А, ідентифікаційний код 34867518) в доход Державного бюджету України 73 029 (сімдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн 48 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.08.2015

Суддя В.А. Ярема