Ухвала

від 18.01.2011 по справі 3/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2011 р. Справа № 3/186

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"

про стягнення в сумі 22 331 грн.07 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність №4 від 17.03.2010 року);

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М»про стягнення грошової заборгованості за Договором поставки №09/08/01 від 22.02.2008 року в розмірі 22331,07 грн. з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №3300106434934 та №3300106554000. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" та ОСОБА_1 підприємством "Регіональна компанія "Лідер-М" укладено Договір поставки товарів №09/08/01 (надалі в тексті Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язувався систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Предметом поставки є товари, призначені для використання на об’єктах будівництва, а саме6 будівельні матеріали, асортимент яких визначається додатковою домовленістю сторін та може міститися в специфікаціях до Договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. Договору товар повинен бути поставлений Покупцю в строки, визначені терміном дії Договору. Кожна окрема партія поставляється в строк, що не перевищує 15 днів з моменту прийняття Постачальником письмової заявки Покупця, якщо інше не обумовлено додатковою угодою Сторін.

Згідно з умовами п.2.1 Договору передбачено, що товар поставляється окремими партіями на підставі письмових заявок Покупця, наданих не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованого Покупцем строку поставки.

Пунктом 8.4.1 Договору передбачено, що повна оплата кожної прийнятої у відповідності до видаткових накладних партії товару має бути здійснена Покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури в строк до одного банківського дня з моменту поставки.

Відповідно до положень п.13.4. підписання представником Покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання Покупцем партії товару за кількістю та якістю.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікації (а.с.12-15).

На виконання умов Договору відповідач згідно довіреностей ЯОЮ №616431 від 31.03.2008 р., ЯОЮ №616438 від 09.04.2008 р., ЯОУ №107659 від 07.05.2008 р., ЯОУ №107663 від 26.05.2008 р. по накладних №09РІ040106 від 01.04.2008 р., №09РІ040308 від 03.04.2008 р., №09РІ040930, №09РІ040931 від 09.04.2008 р., №09РІ041030, №09РІ041031 від 10.04.2008 р., №09РІ041406 від 14.04.2008 р., №09РІ041609 від 16.04.2008 р., №09РІ042510 від 25.04.2008 р., №09РІ051308, №09РІ051313 від 13.05.2008р., №09РІ052938 від 29.05.2008 р. отримав від позивача товар на загальну суму 86983,32 грн.

Відповідач за товар розрахувався частково в розмірі 68208,19, що підтверджується довідкою про взаєморозрахунки за період з 01.04.2008 року по 31.10.2010 року (а.с.24-25). На момент розгляду справи заборгованість за поставлений товар становить 15383,72 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.529 Цивільного кодексу України, Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.14.2.2. Договору за прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день протягом всього строку прострочення зобов’язання.

За неналежне виконання зобов’язань позивач на суму простроченої заборгованості за період з 12.05.2010 року по 12.11.2010 року нарахував відповідачу пеню, що згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с.27) становить 1295,42 грн. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу в розмірі 15383,72 грн. за період з 02.06.2008 року по 11.11.2010 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 4522,81 грн.. Позивачем на суму боргу за період з 02.06.2008 року по 11.11.2010 року нараховано три відсотки річних, що становить 1129,12 грн.. Судом перевірено розрахунки та визнано вірними.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15383,72 грн., пені в розмірі 1295,42 грн., індексу інфляції в сумі 4522,81грн. та відсотків річних в сумі 1129,12грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М»(Рівненська обл., м.Рівне, вул.Грушевського, 2а, код ЄДРПОУ 31994336, р/р 2600901002025 в РФ ВАТ «Кредобанк»м.Рівне, МФО 333670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»(Львівська обл., м.Львів, вул.Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13816938, р/р 26002238777001 в філії «ЗГРУ»ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321) основний борг в сумі 15383,72 грн., пеню в розмірі 1295,42 грн., індекс інфляції в розмірі 4522,81грн., відсотків річних в розмірі 1129,12грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 223,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «24» січня 2011 року