Ухвала

від 18.10.2011 по справі 3/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"18" жовтня 2011 р. Справа № 3/196

За позовом Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"; в особі Рівненської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод «Будматеріали"

3-тя особа відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.11.2010 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»звернувся до господарського суду Рівненської області в особі Рівненської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно Іпотечного договору, що укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали», нотаріально посвідчений 06.03.2008 року нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №648, а саме: прохідну загальною площею 100,0 кв.м., будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв.м., трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд.88, для задоволення грошових вимог за Договором відновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С від 06.03.2008 року в сумі 2102470,82 грн..

Позивачем подано суду заяву, у якій зазначає, що 14.06.2010 року АКБ «Укрсоцбанк»замінено правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк». На підставі положень ст.25 ГПК України суд ухвалив здійснити заміну позивача на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

11.10.2011 року відповідачем подано суду заяву про передачу справи на розгляд третейського суду у відповідності до п.5.2. Іпотечного договору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти припинення провадження у справі зазначивши, що звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин не є обов’язком особи, а її правом, яким вона може користуватись на власний розсуд. Відповідно до положень п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»до ст.6 Закону України «Про третейські суди»від 05.03.2009 року були внесені зміни, відповідно до яких третейські суди в порядку, передбаченому вказаним Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Зазначені зміни були внесені згідно Закону України від 05.03.2009 року, тобто після погодження сторонами вказаного іпотечного договору умов щодо порядку врегулювання спорів, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним. Враховуючи положення згаданого Закону та внесені до нього зміни, щодо обмеження компетенції третейських судів розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, а також те, що спірні відносини між сторонами виникли після набуття чинності Законом України від 05.03.2009 року, позивач в силу приписів Господарського процесуального кодексу України звернувся з відповідним позовом до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Третя особа в судове засідання не з'явилася, письмові пояснення стосовно позовних вимог суду не надала. Сторони про дату,час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід припинити.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

06.09.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд»був укладений Договір невідновлювальної кредитної лінії №73/008ОК2С з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 1800000,00 грн. та процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 14,5 процентів річних.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Договором кредиту між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Городоцький завод «Будматеріали» був укладений Іпотечний договір №730/008-ОК2С від 06.03.2008 року, посвідчений нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №648, згідно з умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку прохідну загальною площею 100,0 кв.м., будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв.м., трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, буд.88.

Згідно п.п.1.4.1.-1.4.4. Іпотечного договору, іпотекою забезпечуються: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, комісій, сплата пені, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням.

Позивач свої зобов'язання, передбачені п.3.1. Кредитного договору, виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвестжитлобуд»грошові кошти в розмірі 1800000,00 грн..

У зв’язку з невиконанням Позичальником зобов’язань щодо повернень кредитних коштів, слати процентів за користування кредитними коштами виникла заборгованість у розмірі 1770000,00 грн. кредиту, 258893,46 грн. процентів за користування кредитом, 48389,17 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів, 24738,19 грн. пені за прострочення сплати процентів та 450,00 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору.

Відповідно до п.3.3.14 договору кредиту, у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п.2.8, 2.12.3, 3.2.7, 3.2.8 договору кредиту, на вимогу кредитора позичальник зобов'язаний не 30 днів після отримання письмової вимоги кредитора повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

В зв'язку з невиконанням позичальником умов договору кредиту, 14.09.2009 року на адресу позичальника та відповідача позивачем було надіслано вимогу терміново сплатити заборгованість, яка залишена останніми без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.4.1. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, позивач має право задоволити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких підстав позивач вважає, що наявна заборгованість підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі за рахунок предмету іпотеки за Іпотечним договором. Оскільки вирішення спору в досудовому порядку з вини відповідача стало неможливим, позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Разом з тим, розглянувши матеріали справи суд вважає, що спір по даній справі, який виник саме у зв’язку з виконанням укладеного між сторонами Договору невідновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С від 06.03.2008 року та Іпотечного договору №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 року, не підлягає вирішенню у господарських судах України з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту Договору невідновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С від 06.03.2008 року, сторони в п.6.2 вказаного договору обумовили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом мирних переговорів, згідно ст.5 Закону України «Про третейські суди»спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул.М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Як вбачається зі змісту Іпотечного договору №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 року сторони в п.5.2 вказаного договору обумовили, що згідно ст.5 Закону України «Про третейські суди», у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Таким чином, з огляду на викладене сторони в Договорі невідновлювальної кредитної лінії №730/008-ОК2С від 06.03.2008 року та Іпотечному договорі №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 року передбачили третейське застереження.

Відповідно до ч.2 ст.1 ЗУ «Про третейські суди»до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

При цьому слід зазначити, що згідно ст.5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Статтею 6 цього Закону визначена підвідомчість справ третейським судам, а саме встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Назване обмеження в підвідомчості справ третейським судам запроваджено у зв’язку з доповненням ч.1 ст.6 Закону пунктом 7 згідно із Законом України від 05.03.2009 року №1076-VI, тобто після укладення сторонами іпотечного договору від 06.03.2008 року з включеною до нього третейською угодою.

Зміст п.5.2 Іпотечного договору від 06.03.2008 року свідчить, що між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідаліьснтю «Городоцький завод «Будматеріали» була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження в договорі, що відповідає вимогам ст.12 ЗУ «Про третейські суди», в ній наявна вказівка на конкретно визначений третейський суд, регламент якого згідно з ч.2 ст.12 Закону є невід’ємною частиною іпотечного договору.

При цьому Прикінцеві та перехідні положення ЗУ №1076-VI від 05.03.2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»не містять застереження щодо надання йому в цілому або окремим положенням зворотної сили у часі, відтак обмеження, встановлене п.7 ч.1 ст.6 ЗУ «Про третейські суди», щодо підвідомчості справ цим судам, стосується справ, що виникли з господарських та цивільних відносин при виконанні договорів з третейськими угодами, які були укладені після набрання чинності Законом №1076-VI від 05.03.2009 року.

На дату укладення третейської угоди в формі третейського застереження в іпотечному договорі 06.03.2008 року положення останньої відповідали вимогам закону та не існувало обмежень на її укладення. В свою чергу, положення ЗУ «Про третейські суди»не передбачають наразі жодних обмежень стосовно розгляду спорів, що виникли з діючих та дійсних третейських угод. Доказів та обґрунтувань зворотного матеріали справи та пояснення позивача не містять.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про третейські суди»третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи. Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.

Таким чином, вирішення питання про підвідомчість справи третейському суду віднесено законом до компетенції такого суду, при цьому такий суд має висловити позицію щодо наявності та дійсності угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

Відповідно, належним доказом нечинності третейської угоди є ухвала третейського суду про відмову у розгляді справи, або рішення господарського суду про недійсність тієї частини договору, що містить третейську угоду сторін.

Такі докази, як і посилання на їх існування, суду не надані та позивачем не наголошено протилежне.

У разі, якщо третейський суд при зверненні сторони третейської угоди до нього з позовом дійде висновку про відмову у розгляді заяви з підстав, встановлених ст.27 ЗУ «Про третейські суди», або третейську угоду буде визнано недійсною іншим судом, господарський суд повинен розглянути спір по суті з дотриманням положень ст.12 ГПК України.

Відповідно до ст.51 ЗУ «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про його скасування до компетентного суду (місцевий чи загальний суд за місцем розгляду справи третейським судом - ст.2 Закону) та скасоване, зокрема, з підстав непідвідомчості справи третейському суду відповідно до закону.

Виходячи з викладеного, за наявності чинної третейської угоди між сторонами даного спору питання підвідомчості справи третейському суду згідно з п.5.2 Іпотечного договору від 06.032008 року вирішується або визначеним сторонами третейським судом з винесенням відповідної ухвали або (господарським) судом за результатами оскарження рішення третейського суду в даному спорі з мотивів непідвідомчості справи третейському суду.

Посилання ПАТ «Укрсоцбанк»на положення ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», яке ним тлумачиться як заборона розгляду відповідного спору третейським судом, судом відхиляється виходячи з того, що на момент укладення іпотечного договору це положення ЗУ «Про іпотеку»не сприймалось Банком як перешкода до включення в договір третейського застереження та останнє не визнано судом недійсним. Зважаючи на зміст п.5.2 Іпотечного договору, волевиявлення Банка як Іпотекодержателя полягало в свідомому включенні в договір тих положень, що передбачають вирішення всіх спорів та вимог, які виникають при його виконанні, саме у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, у тому числі вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до п.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів .

Отже, приймаючи до уваги те, що сторони у вказаному договорі кредиту та іпотечному договорі домовились про передачу даного спору на вирішення третейського суду, що підтверджується наявним в тексті вказаних договорів кредиту та іпотеки третейським застереженням, яке узгоджується з приписами Закону України «Про третейські суди», господарський суд вважає, що спір у даній справі не підвідомчій господарським судам.

Згідно п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року №01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне провадження у справі припинити.

Державне мито, сплачене позивачем за розгляд даної позовної заяви, підлягає поверненню позивачу на підставі п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року із змінами, згідно якого у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді, сплачене державне мито підлягає поверненню.

Керуючись ст.12, п.1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Видати позивачу довідку на повернення з державного бюджету державного мита.

Суддя Мамченко Ю.А.